Рішення № 77229617, 20.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39978/17

Провадження № 2/761/1468/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторських прав,-

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: захистити порушені відповідачем авторські права позивача на твори образотворчого мистецтва картини: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4» шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суму компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 96 000,00 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що в 2011 році власною творчею працею позивач створила твори образотворчого мистецтва - картини під назвами - «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - Твір 1) та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - Твір - 2), а в 2012 році створила «ІНФОРМАЦІЯ_4» (далі - Твір 3).

Авторство позивача на вищевказані твори підтверджується підписом позивача на кожній картині, як це передбачено ч.1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Крім того позивач зареєструвала своє авторське право на зазначені твори у Державному департаменті інтелектуальної власності при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України на що позивачу видано свідоцтво про реєстрацію авторського права НОМЕР_3 від 12.09.2017 року.

Як зазначає позивач, 27.07.2017 року та 04.09.2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», де здійснює свою господарську діяльність відповідач відбувається розповсюдження товару «Блокнот» на лицевій стороні якого протиправно використано твір позивача, а саме: частину картини «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», а також «ІНФОРМАЦІЯ_5».

В позові вказується, що примірники творів (товари), що реалізуються відповідачем є контрафактною продукцією, так як містять в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права, а позивач в свою чергу не надавала дозвіл на використання ні творів, ні їх частин.

Позивачка вважає, що ці дії порушують її авторське право, тому і звернулася з вказаним позовом до суду.

В судове засідання представник позивачки не з'явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність, зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, представника в судове засідання не направила, до суду не надійшли пояснення чи заперечення на заявлені вимоги.

Враховуючи, зазначене вище суд на підставі положень статті 223 ЦПК України ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 27.07.2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, зафіксовано факт реалізації товару - Блокноту 200х200, 128 сторінок (64 арк) на якому без дозволу позивача відтворений один з її творів образотворчого мистецтва - «ІНФОРМАЦІЯ_3».

04.09.2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, зафіксовано факт реалізації товару - Блокноту 200х200, 128 сторінок (64 арк) та Зошиту на скобі 2016, А4, 32 арк., клітинка (8 дизайнів) на яких без дозволу позивача відтворений один з її творів образотворчого мистецтва - «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

На підтвердження даних фактів стороною позивачки було надано копії з її творів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4»; копії із придбаних у магазині відповідачки блокнотів та зошиту, чеки, видані в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6» із зазначенням найменування товару ціною по 82,90 грн. та 29,90 грн., а також відеозйомку придбання вказаних товарів в торговій мережі відповідачки, яка була оглянута в судовому засіданні.

Вищевказані твори образотворчого мистецтва належать ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію авторського права.

Крім того, авторство позивачки підтверджується підписом на примірниках творів, а саме у нижньому лівому куті кожної з робіт зазначено: «ОСОБА_1».

Згідно ч.1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 431 ЦК України визначає, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення (стаття 432 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦК України об'єктами авторського права є твори, а саме:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

А ч.2 цієї ж статті визначено, що твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. Вказані положення також закріплені в ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Згідно з ч.1 ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору.

У абзаці п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" судам роз'яснено, що згідно зі статтями 177 та 424 ЦК ( 435-15 ) майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності відносяться до об'єктів цивільних прав, а за статтею 178 ЦК ( 435-15 ) вони є оборотоздатними.

Реєстрація права на об'єкти інтелектуальної власності у відповідності з вимогами чинного законодавства здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Проте необхідно враховувати, що авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Реєстрація може здійснюватись на вимогу суб'єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 445 ЦК України автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) та ч. 1 ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору, фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" судам роз'яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

До майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором (ст. ст. 440, 441 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до п. "а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

В абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що "виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема його продаж.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права є порушенням авторського права.

При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав (частина перша статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визначаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 2 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" № 5 від 4 червня 2010 року).

Відповідно до абз.2 п.44 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Представник ОСОБА_1 довів наявність у позивача авторського права на твори «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», а також факт його порушення, оскільки позивачка не надавала згоди на використання цих творів на блокнотах, зошитах та їх реалізацію (продаж).

Разом з тим, сторона відповідача не довела дотримання нею авторських прав позивачки.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено, що відповідач здійснювала продаж товарів із зображеннями творів образотворчого мистецтва, а саме малюнків, автором яких являється позивачка, письмового договору про передачу прав на використання малюнків між сторонами укладено не було, суд вважає, що у відповідача не було законного права на використання зображень цих творів. Враховуючи, що встановити розмір збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або розмір доходу, отриманого порушником внаслідок порушення нею авторського права позивачки, із зібраних судом доказів не виявляється можливим, суд вважає за необхідне захистити права позивачки шляхом стягнення на її користь з відповідача передбачену законом компенсацію в розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат.

Враховуючи, що мінімальний розмір заробітної плати, на момент проголошення рішення становить 3723,00грн., то на користь позивачки підлягає до стягнення 37 230,00 грн. (3723,00 грн. х 10).

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 213, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_3) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) про захист авторських прав - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації в розмірі 37 230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 372,30 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула