Рішення № 77222826, 02.10.2018, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/464/18

Провадження № 2/391/242/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2018р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді – Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв’язку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТКБ «Приватбанк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 28 березня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KGK0SK00003154, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 10000, 00 грн на строк з 28 березня 2005 року по 27 березня 2007 року. Умовами договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця з 23 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку щомісячний платіж у сумі 615,32 грн., при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у сумі 6,68%. Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитом не виконав, а тому розмір простроченої заборгованості за відсотками за період з 31.05.2015 по 31.05.2018 складає 14015,95 грн., оскільки отримані відповідачем кредитні кошти банку не повернуто відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що всупереч умовам договору про надання кредиту, відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов’язання, банк просить стягнути з ОСОБА_3, суму заборгованості по нарахованим на прострочену заборгованість відсоткам за період відповідальний загальному терміну позовної давності, з 31.05.2015 по 31.05.2018 в сумі 14015,95 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_3 надіслав до суду відзив на позовну заяву, де позовні вимоги не визнав, просив відмовити зазначаючи, що стягнення заборгованості за даним кредитом з нього, вже неодноразово було предметом судового розгляду та були прийняті рішення суду, які набрали законної сили. Враховуючи, що кінцевий строк повернення кредиту до 27.03.2007, то ПАТ КБ «Приватбанк» було пропущено всі законні строки звернення до суду з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості по відсоткам.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, де зазначає, що датою 27.03.2018 за договором визначено кінцеву дату виконання позичальником дій щодо повернення кредиту за умов відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором, а тому обґрунтування відповідача про відмову в задоволенні позову в зв’язку з пропуском строку звернення до суду є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, підтримала позовні вимоги та висловила обґрунтування позовних вимог у відповідності до вимог позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, просила відмовити в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 28 березня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KGK0SK00003154, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 10000, 00 грн на строк з 28 березня 2005 року по 27 березня 2007 року. Умовами договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця з 23 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку щомісячний платіж у сумі 615,32 грн., при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у сумі 6,68%.

Банк виконав умови кредитного договору, надавши позичальнику грошові кошти.

Компаніївським районним судом, 12 липня 2006 року було винесено судовий наказ по справі №2н-4, за заявою, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» кошти у розмірі 15943 грн. (заборгованість за кредитом 9674,15 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 5012,96 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 1255,89 грн.), предметом являлось стягнення заборгованості по кредитному договору № КСК0БК00003154 від 28.03.2005 року. Дана заборгованість мною, ОСОБА_3, погашена в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2013 року.

24.04.2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» знову звернулось до суду з позовом, в якому просило, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KGK0SK00003154 від 28.03.2005 вилучити у відповідача ОСОБА_3 та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль УАЗ 315201, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію ТЗ

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.07.2012 позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.11.2012 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково. Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.07.2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено частково позов ПАТ КБ «Приватбанк». В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KGK0SK00003154 від 28.03.2005 року в сумі 64789,43 грн. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль УАЗ, модель: 315201, рік випуску 1988, тип ТЗ легковий фаетон, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень для здійснення продажу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було відхилено. Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20.11.2012 року залишено без змін.

Також, 30.04.2014 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області розглянуто справу за № 391/328/14-ц, за позовом ПАТ "Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення. Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення за кредитним договором задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КСК08К00003154 від 28.03.2005 року в сумі 100 476.11 грн. вилучити у відповідача, та передати в заклад публічному акціонерному товариству комерційному банку „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50. код ЄДРПОУ 14360570): - предмет застави - автомобіль УАЗ, модель: 315201, рік випуску: 1988, що належить на праві власності ОСОБА_3; - комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля УАЗ. модель: 315201, рік випуску: 1988.

Дане рішення було переглянуте Апеляційним судом Кіровоградської області 01.07.2014.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровогрдської області від 07.09.2017 року по справі № 391/510/17 (провадження №2/391/271/17) було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Компаніївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис № 3337 виданий 14.04.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_3, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 166225,36 (сто шістдесят шість тисяч двісті двадцять п’ять гривень, 36 коп.) грн. нарахованого на підставі кредитного договору №КОК0БК00003154 від 28.03.2005.

Згідно ст.13 ч.1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Сторони по справі строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання, судом встановлено що 28 березня 2005 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн, які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 28 числа кожного місяця кошти у сумі 615,32 грн (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 27 березня 2007 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 27 березня 2007 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 28 числа кожного місяця. Починаючи з 28 березня 2008 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно постанови ОСОБА_4 Верховного Суду справа № 444/9519/12 провадження № 14-10 цс 18від 28 березня 2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, банк не має права нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Враховуючи, що банк неодноразово звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, за договором від 28.03.2005 та судами прийняті відповідні рішення, які на момент розгляду справи набрали законної сили.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Дані висновки сформульовані Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

За умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 28 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, отже, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Позивач звернувся до суду з позовом 03 липня 2018 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.(Компаніївський районний суд Кіровоградської області)

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя В.С.Червонописький