Постанова № 7722191, 11.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа №2а- 22621/2008

Категорія 41

ПОСТАНОВА

ІМ ЯМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П. .

при секретарі - Рубей К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ВАТ «Об'єднання Склопластик» до ДПІ у м. Сєвєродонецьку про визнання протиправним та скасування рішення-повідомлення ДТП у м. Сєвєродонецьку від 24 вересня 2008 року за № 0000302306/0, -

встановив:

У жовтні 2008 року позивач ВАТ «Об'єднання Склопластик» звернувся до суду з позовом до відповідача ДПІ у м. Сєвєродонецьку, в якому послався, що рішенням-повідомленням відповідача від 24 вересня 2008 року за № 0000302306/0 на підставі акту перевірки № 1964/23-05758977 від 16 вересня 2008 року, проведеної працівниками відповідача, позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 109502, 40 грн. згідно податкових декларацій за січень, лютий, березень 2008 року. Підставою для такого зменшення стала відсутність відповідей державних податкових інспекцій про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача для підтвердження обгрунтованості формування позивачем податкового кредиту. Позивач вважає, що вказане рішення відповідачем прийнято з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість від факту сплати податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу поставки. Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону необхідною та достатньою підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати зазначене податкове рішення-повідомлення відповідача від 24 вересня 2008 року за № 0000302306/0.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що зазначене оскаржуване рішення-повідомлення та викладене у ньому відповідає вимогам закону, також послався, що вказаним Законом передбачено наявність нерозривного зв'язку між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодування такого податку, внаслідок чого право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Прокурор також вважає позов не обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є тільки дані податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від'ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ЗаконуУкраїни « Про податок на додану вартість» " платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість, зменшувати розмір його відшкодування та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, у встановленому порядку зареєстрований у відповідача, як платник податку на додану вартість. 16 вересня 2008 року відповідачем було проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування ним бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2008 року, за результатами якої складено акта перевірки № 1964/23-05758977 від 16 вересня 2008 року. Рішенням-повідомленням відповідача від 24 вересня 2008 року за № 0000302306/0, прийнятим на підставі вказаного акту, позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 109502, 40 грн. згідно податкових декларацій за січень, лютий, березень 2008 року. Підставою для прийняття такого рішення стало відсутність відповідей державних податкових інспекцій про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача за зазначеними деклараціями для підтвердження обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту.

Вказані обставини підтверджуються зазначеним актом, відомостями щодо постачальників позивача, податковими деклараціями з податку на додану вартість, розрахунками бюджетного відшкодування, рішенням-повідомленням.

Судом встановлено, що у зазначений період позивачем у зв'язку з виробничою діяльністю придбавалися товари та матеріали у різних постачальників, у тому числі ТОВ «Торгівельний Дім Сєвєродонецького «Об'єднання Склопластик», ПНВП «АпіСофт», про що відображено у зазначено акті, і саме вказана обставина стала підставою для розрахунків позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки позивачем вартість придбаного була сплачена за ціною, куди включено податок на додану вартість.

Таким чином, суд вважає встановленим, що підстав у відповідача для прийняття зазначеного рішення-повідомлення не було, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентами позивача, у яких придбавалися зазначені позивачем товари, не є підставою для висновків про необґрунтоване завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказаний період.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному рішенні-повідомленні не наведено.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-

постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Посилання відповідача про те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно пов'язані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ВАТ « Об'єднання Склопластик» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення-повідомлення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 24 вересня 2008 року за № 0000302306/0 про зменшення ВАТ «Об'єднання Склопластик» розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 109502, 40 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Об'єднання Склопластик» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.