Ухвала суду № 77218657, 17.10.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1412/17

2/0203/109/2018

УХВАЛА

17 жовтня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними права не допускається.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язання з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» вказує, що держави учасниці Ради Європи зобовязані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Згідно ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Звернувшись в квітні 2017 року до суду з позовом, позивач в жодне з призначених 14 судових засідань не з’явився.

Представник останнього приймав участь в судових засіданнях 07.08.2017 року та 05.09.2017 року.

В подальші судові засідання, що призначались по справі, позивач та його представник не з’являлись. Позивач посилався на перебування у відрядженнях, а представник – на зайнятість в інших судових процесах.

При цьому, позивач не заявляючи будь-яких заяв та клопотань по суті розглядаємого позову, не скористався своїм правом на подачу клопотання в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України про розгляд справи за його відсутності, не забезпечив представництво своїх інтересів в суді іншим представником.

В зв’язку з вищенаведеним, вказану поведінку сторони позивача суд розцінює, як відсутність у позивача зацікавленості у вирішенні спору по суті, недобросовісне користування своїми процесуальними правами.

З огляду на це, через неодноразову неявку позивача в судові засідання, відсутність клопотань останнього про розгляд справи без його участі, позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Також відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали суду від 31.10.2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,12,43,44,158,223,257,258-261 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування – залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані по справі згідно ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року, а саме: скасувати арешт на квартиру №41, загальною площею 57,9 кв.м, що складається з: І - коридору, 2 – туалету, 3 – ванної, 4,5,7 – трьох житлових кімнату житловою площею 36,7 кв.м, 6 – кухні, балкону, яка розташована в будинку №68 по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпрі, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (49000, м.Дніпро, вул.Старокозацька (Комсомольська),68/41, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (49000, м.Дніпро, пров.Чумацький,11/3, ІПН 327812493) на підставі договору дарування, посвідченого 29 листопада 1997 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстрованим №2-8816, право власності на яку зареєстровано КП «ДМБТІ» 25 грудня 1997 року в реєстровій книзі №395 П за реєстровим №62-156

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ю.Казак