Ухвала суду № 77213187, 17.10.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10287/18

1-кс/296/5095/18

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2018 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира Галасюк Р.А., за участі секретаря Могилевець В.С., прокурора Левченко В.Ю., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області майора юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого директором КПК «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 09 жовтня 2017 року за №22017060000000040, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області майор юстиції ОСОБА_3, звернувся з клопотанням, погодженим із старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області юристом 1 класу ОСОБА_4, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, з посиланням на те, що слідчим відділом Управління СБ України в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 09 жовтня 2017 року за №22017060000000040, за підозрою гр. ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

В обґрунтування клопотання вказав на те, що розпорядженнями Житомирського міського голови № 637 від 25.10.2013 та № 629 від 27.10.2015, а також укладеними між Житомирським міським головою і ОСОБА_2 контрактами, останнього перепризначено на посаду директора комунального підприємства «ЖИТОМИРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ – 35343771, вул. Київська, 48, м. Житомир, далі – КП «ЖТКЕ»), на якій він перебуває на даний час. Водночас наказом директора КП «ЖТКЕ» № 4 від 16.01.2014 ОСОБА_2 призначено головою комітету конкурсних торгів цього підприємства.

Ураховуючи права та обов’язки ОСОБА_2 як директора КП «ЖТКЕ», передбачені вищевказаними Контрактом, Статутом та Положенням про комітет з конкурсних торгів, вказаний громадянин протягом 2015-2016 років обіймав посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, та таким чином в силу ст. 18 КК був службовою особою.

На початку 2015 року (точного часу слідством не встановлено) у ОСОБА_2 виник умисел на розтрату коштів КП «ЖТКЕ» на користь науково-виробничого підприємства «ТЕХНОЦЕНТР» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова (код ЄДРПОУ – 30539214, вул. Наукова, буд. 5, м. Львів, далі – НВП «ТЕХНОЦЕНТР»).

З цією метою ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, як директор КП «ЖТКЕ», діючи всупереч інтересам служби, керуючись корисливим мотивом та з метою обернення майна підприємства на користь НВП «ТЕХНОЦЕНТР», у порушення вимог пунктів 5.7.4. та 5.7.9. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007, ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999, вимог п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197 та п. 2.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівель, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 921, надав незаконну вказівку юрисконсульту ІІ категорії відділу матеріально-технічного забезпечення та маркетингу та водночас секретарю комітету з конкурсних торгів КП «ЖТКЕ» ОСОБА_5 підготувати документацію з конкурсних торгів на 2015 рік, у якій до предмету закупівель «Труби та трубки зовнішнього діаметра не більш ніж 406,4 мм, зі сталі, інші – код ДК 016:2010 - 24.20.3» включити інший вид предмету закупівель, не передбачений цим кодом, а саме «Труба сталева в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці згідно ДСТУ Б.В.2.5-30.2006» діаметрами 426/560, 530/710 та 820/1000, за відсутності будь-якої затвердженої проектно-кошторисної документації щодо ремонту тепломережі з використанням такого виду труб та передбаченого фінансування.

При цьому ОСОБА_2, в силу своєї професійної діяльності та досвіду роботи на посаді директора теплопостачального підприємства, усвідомлював відсутність необхідності, документальних та фактичних підстав для придбання труб сталевих в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці для ремонту чи реконструкції існуючих тепломереж, а також значне збільшення витрат на встановлення такого виду труб.

ОСОБА_6, усвідомлюючи явну незаконність відповідної вказівки ОСОБА_2, діючи на її виконання, в порушення вимог п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197 та п. 2.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівель, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 921, включила до технічних вимог документації конкурсних торгів на 2015 рік у предмет закупівель «Труби та трубки зовнішнього діаметра не більше ніж 406,4 мм, зі сталі, інші», передбачений кодом ДК 016:2010 - 24.20.3, продукцію «Труба сталева в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці згідно ДСТУ Б.В.2.5-30.2006» діаметрами 426/560, 530/710 та 820/1000, що передбачена іншим кодом ДК 016:2010 – 24.20.2, та у подальшому 02.03.2015 розмістила на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Вісник державних закупівель» під № 069526 оголошення про проведення відкритих торгів № 203, № 15025WX259731.

У свою чергу директор НВП «ТЕХНОЦЕНТР» ОСОБА_7, будучи попередньо обізнаною про відсутність реального наміру у КП «ЖТКЕ» на придбання труб виду «Труба сталева в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці згідно ДСТУ Б.В.2.5-30.2006» діаметрами 426/560, 530/710 та 820/1000, розуміючи в силу своєї професійної діяльності порядок визначення переможця торгів саме за найнижчою ціновою пропозицією, підготувала та надала до комітету з конкурсних торгів КП «ЖТКЕ» тендерну пропозицію, у якій зазначила вартість труб даного виду, що більш ніж у десять разів нижча за середньоринкову, внаслідок чого НВП «ТЕХНОЦЕНТР» визнано переможцем вищевказаних конкурсних торгів.

У подальшому КП «ЖТКЕ» в особі ОСОБА_2 та НВП «ТЕХНОЦЕНТР» в особі ОСОБА_7 21.04.2015 укладено договір № 2104/15/192-1/15 на поставку труб для тепломереж в кількості та розмірах, визначених у тендерній документації, та передбачених у Специфікації № 1 до даного договору, на загальну суму 19 972 770 грн., на виконання якого НВП «ТЕХНОЦЕНТР» поставлено лише труби без антикорозійного покриття на загальну суму 2 743 705, 83 грн., які оплачені КП «ЖТКЕ» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника № 26004017622, відкритий в ПАТ «КРЕДОБАНК» м. Львів на підставі відповідних платіжних доручень.

При цьому, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 386/18-25/1175/1176/18-25 від 14.08.2018, сума додатково понесених витрат КП «ЖТКЕ» за договором № 2104/15/192-1/15 від 21.04.2015, становить 166 504, 59 грн..

Таким чином, внаслідок зазначених протиправних дій директора КП «ЖТКЕ» ОСОБА_2 даному підприємству завдано майнової шкоди на загальну суму 166 тис. 504 грн. 59 коп..

На початку 2016 року (точного часу слідством не встановлено) у директора КП «ЖТКЕ» ОСОБА_2 повторно виник умисел на розтрату коштів КП «ЖТКЕ» на користь НВП «ТЕХНОЦЕНТР».

З цією метою ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, як директор КП «ЖТКЕ», діючи всупереч інтересам служби, керуючись корисливим мотивом та з метою обернення майна підприємства на користь НВП «ТЕХНОЦЕНТР», у порушення вимог пунктів 5.7.4. та 5.7.9. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007, ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999, вимог п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197 та п. 2.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівель, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 921, повторно надав незаконну вказівку ОСОБА_5 підготувати документацію з конкурсних торгів на 2016 рік, у якій до предмету закупівель «Труби та трубки зовнішнього діаметра не більш ніж 406,4 мм, зі сталі, інші – код ДК 016:2010 - 24.20.3» включити інший вид предмету закупівель, не передбачений цим кодом, а саме «Труба сталева в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці згідно ДСТУ Б.В.2.5-30.2006» діаметрами 426/560, 530/710 та 820/1000, за відсутності будь-якої затвердженої проектно-кошторисної документації щодо ремонту тепломережі з використанням такого виду труб та передбаченого фінансування.

ОСОБА_6, усвідомлюючи явну незаконність відповідної вказівки ОСОБА_2, діючи на її виконання, в порушення вимог п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197 та п. 2.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівель, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 921 (у редакції від 28.12.2015), включила до технічних вимог документації конкурсних торгів на 2016 рік у предмет закупівель «Труби та трубки зовнішнього діаметра не більше ніж 406,4 мм, зі сталі, інші», передбачений кодом ДК 016:2010 - 24.20.3, продукцію «Труба сталева в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці згідно ДСТУ Б.В.2.5-30.2006» діаметрами 426/560, 530/710 та 820/1000, що передбачена іншим кодом ДК 016:2010 – 24.20.2, та у подальшому 23.02.2016 розмістила на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Вісник державних закупівель» під № 051334 оголошення про проведення відкритих торгів № 36, № 16023WX257226.

У свою чергу директор НВП «ТЕХНОЦЕНТР» ОСОБА_7, будучи попередньо обізнаною про відсутність реального наміру у КП «ЖТКЕ» на придбання труб виду «Труба сталева в ППУ ізоляції з внутрішнім антикорозійним покриттям Сігмалайн 2500 (або еквівалент) в поліетиленовій оболонці згідно ДСТУ Б.В.2.5-30.2006» діаметрами 426/560, 530/710 та 820/1000, розуміючи в силу своєї професійної діяльності порядок визначення переможця торгів саме за найнижчою ціновою пропозицією, підготувала та надала до комітету з конкурсних торгів КП «ЖТКЕ» тендерну пропозицію, у якій зазначила вартість труб даного виду, що більш ніж у десять разів нижча за середньоринкову, внаслідок чого НВП «ТЕХНОЦЕНТР» визнано переможцем вищевказаних конкурсних торгів.

У подальшому КП «ЖТКЕ» в особі ОСОБА_2 та НВП «ТЕХНОЦЕНТР» в особі ОСОБА_7. 18.05.2016 року укладено договір № 1805/2016 на поставку труб для тепломереж в кількості та розмірах, визначених у тендерній документації, та передбачених у Специфікації № 1 до даного договору, на загальну суму 10 747 878 грн., на виконання якого НВП «ТЕХНОЦЕНТР» поставлено лише труби без антикорозійного покриття на загальну суму 923 892, 80 грн., які оплачені КП «ЖТКЕ» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника № 26004017622, відкритий в ПАТ «КРЕДОБАНК» м. Львів на підставі відповідних платіжних доручень.

При цьому, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 386/18-25/1175/1176/18-25 від 14.08.2018, сума додатково понесених витрат КП «ЖТКЕ» за договором № 1805/2016 від 18.05.2016, становить 101 473, 70 грн..

Таким чином, внаслідок зазначених протиправних дій директора КП «ЖТКЕ» ОСОБА_2 даному підприємству повторно завдано майнової шкоди на загальну суму 101 тис. 473 грн. 70 коп..

З огляду на це, слідством вказується, що своїми умисними діями, які виразились у розтраті чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій у великих розмірах, повторно, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

12.10.2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України.

В клопотанні слідчим ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_2 у виді тримання під вартою і метою та підставами його застосування слідчий вказує необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання ризикам за ст.177 КПК України, зокрема можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили відмовити в задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у виді застави.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.

Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182) (відповідне положення наведено у абзаці 4 розділу 1 узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 проведеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Таким чином доводи учасників судового процесу за своїм змістом, зокрема прокурора щодо доведеності підозри та захисту і підозрюваного щодо її заперечення, на думку слідчого судді можуть бути вирішені лише під час судового розгляду даного кримінального провадження по суті після закінчення досудового розслідування, оскільки при розгляді клопотання вказані доводи оцінюються прокурором і захистом в контексті доведення винуватості або невинуватості ОСОБА_2, в той час як «розумна підозра», зазначена у статті 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість або зворотне має бути встановлена на цій стадії.

В ході розгляду справи, є підстави дійти висновку, що представлені слідством, разом із клопотанням, частина матеріалів кримінального провадження, зібрані органом досудового розслідування на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_2 вказують на можливу його причетність до вчинення інкримінованих йому дій. Обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема дослідженими, в ході розгляду даного клопотання вищевказаними доказами, підстав для визнання яких недопустимими на даний час немає.

Однак, при цьому, слідчим судом при вирішенні даного клопотання також враховуються заперечення захисту в контексті порушення у даному провадженні вимог ч.2 ст. 216 КПК України.

Статтею 216 КПК України визначено підслідність кримінальних проваджень. Зокрема ч.2 цієї статті передбачено, що слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 258-258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Таким чином доводи захисту про незаконність проведення слідчим відділом УСБУ в Житомирській області досудового розслідування злочину, що інкримінується ОСОБА_2 є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частинами першою та другою статті 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У Рішенні Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої ст. 62 Конституції України зазначається, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Таким чином порушення правил підслідності під час досудового розслідування може мати наслідком визнання доказів недопустимими під час судового провадження, оскільки однією з умов допустимості доказів є наявність належного суб'єкта отримання доказів відповідно до ст. 93 КПК України. При цьому, слід зазначити, що виходячи з положень доказового права, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий належним суб'єктом у порядку, встановленому КПК України, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень. На нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст.86 КПК України).

На важливість дотримання правил підслідності як умови допустимості доказів також вказує і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 13 вересня 2016 року № 9-2388/04-16.

Так, законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам. З огляду на наведене варто зазначити, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК недопустимими визнаються докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Водночас питання допустимості тих чи інших доказів вирішується під час судового розгляду судом, який здійснює розгляд кримінального провадження, з огляду на що, вищенаведені слідчим суддею положення ст.ст. 3, 26, 370 КПК України зумовлюють можливість оцінки факту порушення у даному кримінальному провадженні № 22017060000000040 вимог ч.2 ст. 216 КПК, лише в контексті вирішення клопотання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Доводи прокурора в судовому засіданні про наявність у слідчого органу безпеки повноважень щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження № 22017060000000040 на підставі винесеної в рамках даного провадження постанови від 09.10.2017 року згідно ст.36 КПК України, в даному випадку не можуть свідчити про відсутність факту порушення підслідності, оскільки у відповідності до вимог ч.5 ст.36 КПК, генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

Таким чином, законодавчою передумовою для реалізації даного права прокурора є необхідність встановлення ним факту неефективного досудового розслідування, що з врахуванням дати винесення зазначеної прокурором постанови та дати початку досудового розслідування (09.10.2018) виключає можливість встановлення такого факту, і відповідно ставить під сумнів правомірність даної постанови прокурора про доручення проведення розслідування.

Приймаючи до уваги встановлені в ході розгляду даного клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що вищенаведений висновок про відсутність повноважень у слідчого відділу УСБУ в Житомирській області щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження № 22017060000000040, яке було розпочато 09 жовтня 2017 року, є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 і вказане рішення слідчим суддею приймається у відповідності до вказаних вище положень кримінального процесуального закону.

На підстави викладеного, керуючись ст. ст. 181, 183, 184, 193, 194, 196, 216, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області майора юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Р. А. Галасюк