Ухвала суду № 77206021, 18.10.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

18.10.2018

Ленінський районний суд м.Харкова

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 жовтня 2018р. Справа №642/1411/18 Провадження №2/642/926/18Суд у складі: Головуючого судді Секретаря ОСОБА_1; ОСОБА_2;

За відсутності позивачки ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк», повідомлених про день та час розгляду справи;

розглянув у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк», про зобов’язання особи анулювати кредитний договір, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звертаючись до суду на підставі вимог ст. 11,19 Закону України «Про захист прав споживачів», заявляє позовні вимоги до відповідача, а саме:

- зобов’язати відповідача анулювати кредитний договір,який я не підписувала.

В мотивування позовних вимог позивачка вказала, що позитвачки відомо, що ОСОБА_6, підроблючи підпис позивачки, укладала від імені позивачки всі кредитні договори та отримувала гроші – про, що позивачка повідомила поліцію.

СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 03.12.2013 р. позивачку визнано потерпілою в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12013220460004333.

Згідно ст. 11 ЗУ " Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Позивачка жодних зобовязань на себе не брала.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»_якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється: 1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту; 2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення; 3) зазначати на конзертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту; 4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту; 5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача; 6) вчиняти дії, що вважаються' нечесною підприємницькою практикою; 7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Ст.19 Закону України „ Про захист прав споживачів, якою передбачено заборону нечесної підприємницької практики, в тому числі встановлено заборону агресивної форми підприємницької практики, зокрема здійснення постійних телефонних. Факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на не споживача.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Відповідно дост.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі

Відповідач у наданому відзиві вказав:

Позивач, посилається на порушення його прав ПАТ «Альфа-Банк» через застосування психологічного тиску з метою примусу виконувати умови Кредитного договору га вказує на порушення ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», якою передбачено заборону нечесної підприємницької практики, в тому числі встановлено заборону агресивної форми підприємницької практики, зокрема здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних та інших повідомлень без згоди на це споживача.

Даний позов є надуманим та заявленим виключно з метою ухилення від взятих на себе зобов’язань та зловживанням процесуальними правами. Підстави, викладені в позовній заяві є не доведеними та не обґрунтованими, та такими що спростовуються як нормами чинного законодавства та чисельної судової практики так і змістом самого Договору.

Зазначаємо, що 14.05.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 490915395, на підставі якого банк надав останній грошові кошти у розмірі 6559, 15 грн. зі сплатою 39,90 % річних, строком до 15.05.2019 року.

Так, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Станом на 19.06.2018 року договір є чинним та не існує будь-якого рішення, яким його визнано недійсним, припиненим або розірваним.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором, передбаченим ст. 629 ЦК України.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений в ст..3 та ст.. 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки учасників цивільних відносин, вільний вибір контрагента за договором. Позивач за власним розсудом вступив у договірні відносини з Банком, виходячи із певних обставин свого життя та - господарювання, і тим самим прийняв на себе передбачені кредитним договором цивільні права та кореспондуючі їм обов’язки.

Так, відповідно до п.21 (а) Розділу 2 Кредитного договору від 14.05.2014 року, Банк має право використовувати, поширювати (розповсюджувати, реалізовувати, передавати) Персональні дані ОСОБА_7 та/або інформацію, яка стала відома Банку при укладенні Договору та протягом строку його дії про умови Договору, про стан заборгованості ОСОБА_7 за Договором тощо, третім особам - новим кредиторам ОСОБА_7, у випадку відступлення (передачі) Банком своїх прав за Договором третім особам - новим кредиторам ОСОБА_7 та/або у випадку виникнення у Банку наміру здійснити таке відступлення (передачу) до фактичного його здійснення з метою виконання Банком, як первісним кредитором ОСОБА_7, положень ст.517 Цивільного кодексу України, а також будь-яким іншим третім особам - контрагентам (партнерам) Банка, в тому числі нерезидентам, які будуть залучені останнім на договірній основі до процесу кредитував» від ступ лення та/або збору заборгованості, проведення перестрахування від ризиків втраа роботи, смерті або стійкої втрати працездатності ОСОБА_7 з встановленням інвалідності або II групи ОСОБА_7 в результаті нещасного випадку чи інших ризиків, що передбач» Договором з метою належного виконання Банком та відповідною третьою особою ума укладених договорів ;

(б) вчиняти будь-які дії та/або сукупність дій, що пов’язані зі збиранням, реєстрацією накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням поширеннями (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищення Персональних даних ОСОБА_7 (надалі - обробка Персональних даних ОСОБА_7 та/або збирати, зберігати, змінювати, використовувати, поширювати (розповсюджувати реалізовувати, передавати), інформацію, яка стала відома Банку при укладенні Договору та протягом строку його дії про умови Договору, про стан заборгованості ОСОБА_7 я Договором тощо, з метою захисту Банком своїх прав та законних інтересів в судових та ішли правоохоронних органах

(в) здійснювати обробку Персональних даних ОСОБА_7, в тому числі але не виключно збирати, реєструвати, накопичувати, зберігати, надавати, використовувати та поширювати (розповсюджувати, реалізовувати, передавати) через бюро кредитних історій інформацію про ОСОБА_7, про умови цього Договору, про стан заборгованості ОСОБА_7 за Договором, про виконання ОСОБА_7 зобов’язань за цим Договором тощо/Персональні дані ОСОБА_7, з метою забезпеченням прав та інтересів суб'єктів кредитної історії згідно з нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".

Отже, Позивачем була надана згода на передачу інформації щодо заборгованості за кредитним договором для подальшої її погашення.

Щодо вимог ПАТ «Альфа-Банк» про належне виконання умов Кредитного договору та сплати заборгованості то в них зазвичай зазначається розмір заборгованості, дату, до яка зазначену заборгованість необхідно сплатити, та дії Банку щодо захисту свого порушеного права шляхом стягнення заборгованості/звернення стягнення на предмет забезпечення у судовому порядку та подальшу дії з примусового виконання рішення суду.

Згідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Належні докази - такі докази, які мають властивість підтвердити взаємопов’язані з ними істотні обставини, і які у відповідності з нормами матеріального права створюють фактичну основу спірних правовідносин. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які можуть підтвердити обставини між сторонами.

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування - у відповідності до ст.78 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував здійснення нечесної підприємницької практики зі збоку ПАТ «Альфа-Банк».

Тому відповідач, вимагає, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання дій протиправними та їх припинення - відмовити повністю.

Дослідивши та оцінивши в сукупності докази матеріалів справи, суд встановив наступні факти та обставини:

Між сторонами 14.05.2014 року було укладено кредитний договір №490915395 від 14.05.2014 року за яким позивачки було надано споживчий кредит 6559.15грн., на умовах з якими позивачка була ознайомлена. Позивачка повинна була погашати кредит відповідно до встановленого графіку.

12.06.2016р. банк сповістив позивачку про відступлення прав вимог.

Крім того в матеріалах справи мається договір оренди від 12 травня 2016р. приміщення укладений позивачкою а також повідомлення про візит.

Вимогами статті 12 ч.3 ЦПК України визначено: Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позовних вимог є вимоги, щодо анулювання кредитного договору. Таким чином, договір оренди, повідомлення про візит, заява до правоохоронних органів, не є належними доказами, як того вимагає стаття 77 КПК України:

Належні докази - такі докази, які мають властивість підтвердити взаємопов’язані з ними істотні обставини, і які у відповідності з нормами матеріального права створюють фактичну основу спірних правовідносин. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які можуть підтвердити обставини між сторонами.

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування - у відповідності до ст.78 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги, суд вважає, що вимогами статті 16 ЦК України визначено:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, вимогами статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав. Згідно переліку, способу захисту, а саме: анулювання договору не передбачено.

Враховуючи правову позицію позивачки в частині мотивування вимог, позивачка фактично вимагає про визнання договору недійсним, що передбачено переліком статті 16 ЦК України, т.я. на твердження позивачки на час укладення договору були відсутні волевиявлення сторін щодо укладення договору.

За змістом статті 215 ЦК України визначено:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, підставами захисту цивільних прав позивачки є зміст статті 215 ЦК України, але позивачка з цих підстав позовні вимоги не заявляє.

Статтею 13 ч.1 ЦПК України визначено: Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд позбавлено права виходу за межи заявлених вимог, а тому вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк», про зобов’язання особи анулювати кредитний договір, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процессуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.М.Євтіфієв