Рішення № 77199611, 20.08.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5053/18

Провадження № 2/185/3004/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 15080 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" невиплачених у строк, відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року, грошових коштів у сумі 19 561,82 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 22.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з нього на користь ПАТ КБ "Приватбанк" невиплачених в строк, відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року, грошових коштів у сумі 19 561,82 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 996,84 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 2 231,97 грн.; заборгованості з пені у розмірі 12 163,40 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 919,61 грн. Витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису складають 1 800,00 грн. Стягнення здійснюється за період з 12.11.2008 року по 11.04.2017 року. Вважає, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягаю виконанню, так як він вчинений з порушенням закону, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не може вважатися доказом безспірної заборгованості боржника перед стягувачем та поза межами строків позовної давності, так як строк, за який проводиться стягнення на підставі виконавчого напису з 12.11.2008 року по 11.04.2017 року.

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив справу розглядати за його відсутності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як позивач помилково дійшов висновку про те, що заборгованість за укладеним кредитним договором є спірною. Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, з урахуванням положень переліку, якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Також позивач не вказав у чому полягає спірність заборгованості по кредитному договору, а лише за власними міркуваннями дійшов необґрунтованого висновку про наявність спору.

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також надав суду документи на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 22.12.2017 року, за реєстровим номером № 15080.

Представник третьої особи Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 22.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим номером №15080, був вчинений виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк, відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року, грошових коштів у сумі 19 561,82 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 996,84 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 2 231,97 грн.; заборгованості з пені у розмірі 12 163,40 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 919,61 грн. Витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису складають 1 800,00 грн. Стягнення здійснюється за період з 12.11.2008 року по 11.04.2017 року.

На підставі вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 27.03.2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 55922525 на підставі виконавчого напису № 15080, виданого 22.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 21 361,82 грн., та 29.03.2018 року постановою державного виконавця звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Крім того, в п. 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Вивчивши надані приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 22.12.2017 року, а сам : копію заяви б/н від 12.11.2008 року на підставі якої ОСОБА_1 було отримано кредит у ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк»; копію розрахунку заборгованості, яка утворилася станом на 31.05.2015 рік; копію розрахунку заборгованості, яка утворилася станом на 11.04.2017 рік; письмову вимогу банку до ОСОБА_1 про усунення порушень за кредитним договором б/н від 12.11.2008 року, в якій ПАТ КБ «Приватбанк» було запропоновано ОСОБА_1 добровільно сплатити заборгованість по кредитному договору, яка утворилася станом на 11.04.2017 рік в розмірі 19 561,82 грн., вказана вимога була направлена через відділення Укрпошти м.Дніпропетровськ, згідно штампу 05.07.2017 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_1 отримав, у зв’язку з чим, останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред’явленої до стягнення.

При вчиненні виконавчого напису, нотаріус не з’ясував чи не пропущено банком строк позовної давності. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 12.11.2008 року по 11.04.2017 року, тобто більше ніж три роки.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 15080, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" невиплачених у строк, відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року, грошових коштів у сумі 19 561,82 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко