Вирок № 77198273, 18.10.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/810/18

1-кп/171/144/18

В И Р О К

іменем України

18 жовтня 2018 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря Жандарук В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018040410000209 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого стропальником в АТ «Новокраматорський машинобудівний завод», що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - Свиридюк О.О., Михайленко В.О., Мельниченко І.В.,

потерпілий ОСОБА_2,

представник потерпілого ОСОБА_3,

захисники Романченко В.В., Лантух О.О.,

обвинувачений ОСОБА_1

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане судом недоведеним.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 16 лютого 2018 року, приблизно о 19 год., ОСОБА_1 перебував в гостях у ОСОБА_2 в приміщенні квартири АДРЕСА_1. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка з приводу того, що ОСОБА_1 запідозрив ОСОБА_2 у крадіжці його мобільного телефону. Під час сварки у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 наніс не менше п'яти ударів кулаками лівої та правої руки в область обличчя та голови ОСОБА_2 Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 взяв на кухні вищевказаної квартири кухонний ніж та, повернувшись до кімнати, тримаючи ніж в правій руці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 наніс один удар ножем в область грудної клітки праворуч зі сторони спини та один удар ножем в область черевної порожнини потерпілого ОСОБА_2

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, численні забої м'яких тканин голови, параорбітальні гематоми з обох сторін, садна обличчя, непроникаюче колото-різане поранення черевної стінки ліворуч, проникаюче колото-різане поранення на задній поверхні грудної клітки праворуч по біляхребетній лінії з ушкодженням міжреберної артерії, правобічний гемоторакс. Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, численні забої м'яких тканин голови, параорбітальні гематоми з обох сторін, садна обличчя за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6 днів; тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення черевної стінки ліворуч за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні/21 добу. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення на задній поверхні грудної клітки праворуч по біляхребетній лінії з ушкодженням міжреберної артерії, правобічного гемотораксу за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою небезпеки для життя.

Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні вказаного злочину не визнав та показав, що 15 лютого 2018 року вранці він приїхав з м. Бурштин, де працював, у відрядження до м. Зеленодольськ Апостолівського району. Він повинен був працювати на Криворізькій ТЕС. Поселили його в найманій квартирі, після чого він пішов гуляти, але заблукав і зайшов в під'їзд одного з будинків, де вирішив відпочити і заснув, оскільки був у стані алкогольного сп'яніння, крім того, в дорозі з Бурштина він майже не спав. Прокинувся він від того, що потерпілий ОСОБА_2, якого він раніше не знав, його тормошив. Він виявив, що у нього викрадені особисті документи, мобільний телефон, гроші та почав вимагати від ОСОБА_2 повернути викрадені речі. Між ними зав'язалася суперечка, в ході якої він декілька разів вдарив потерпілого по обличчю, після чого він пішов зі вказаного під'їзду. Біля будинку він побачив жінку, яку попросив провести його до центру міста, оскільки він не міг зорієнтуватися на місцевості та знайти квартиру, де поселився проживати. Невідома йому жінка провела його до аптеки, що в центрі міста, і він пішов на квартиру. Оскільки в нього були викрадені всі документи, він не міг приступити до роботи, тому поїхав додому. Вину у заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень не визнає, оскільки таких тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив. Крім того, у квартирі потерпілого він не був. Стверджує, що вказані події відбувалися саме 15 лютого, а не 16 лютого. Хто наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, йому не відомо. Просить виправдати його, оскільки жодних доказів його вини не має.

Обставини, викладені в обвинувальному акті, які прокурор вважає доведеними, не знайшли свого підтвердження і суперечать обставинам, встановленим судом, які перевірені доказами, наданими сторонами під час судового розгляду, з дотриманням загальних засад кримінального провадження, зокрема законності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 державним обвинуваченням суду надані наступні докази.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав що 16.02.2018 року, приблизно о 18-19 год., він йшов зі своєю мамою додому. Біля другого під'їзду АДРЕСА_1 він познайомився з ОСОБА_1, якого запросив до себе у гості та запропонував випити горілки, на що той погодився. Перед цим він випив у місті приблизно 150 г горілки, від ОСОБА_1 було чути запах алкоголю. Піднявшись до квартири, вони випили спиртні напої, після чого ОСОБА_1 ліг спати. Коли ОСОБА_1 прокинувся, то сказав, що він викрав у нього мобільний телефон та почав його бити кулаками по голові, від чого він декілька разів втрачав свідомість. Коли він прийшов до тями, то побачив кров та ніж, який лежав на відстані близько 50 см від нього. Як ОСОБА_1 наносив йому удари ножем, він не бачив. Коли він прийшов до тями, то почув лише, що вхідні двері закрилися, і він здогадався, що ОСОБА_1 пішов з квартири. За медичною допомогою та до поліції він не звертався. Вранці 18 лютого йому зателефонував знайомий ОСОБА_6, якому він повідомив про наявність ран, після чого ОСОБА_6 прийшов до нього додому, викликав «швидку» та повідомив поліцію. «Швидка допомога» доставила його в лікарню, де його прооперували. Вважає, що саме ОСОБА_1 наніс йому удар ножем, оскільки інших осіб у квартирі не могло було.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 показала, що потерпілий ОСОБА_2 - її син. В той день вона із сином йшли додому. Дату вона не пам'ятає, але категорично стверджує, що це був четвер. Син був у стані алкогольного сп'яніння. Біля під'їзду будинку, де проживає син, вона побачила ОСОБА_1 Вона сказала сину, що він піднімався в квартиру, та пішла додому. На наступний день, в п'ятницю, вони повинні були йти із сином до гаражу, але син не прийшов. Вона зателефонувала сину і той повідомив їй, що не зможе прийти, так як його побили. Коли вона прийшла, то побачила, що обличчя у сина було побите, набрякле. На її питання син повідомив, що його побив ОСОБА_1 На підлозі в залі вона бачила кров. На її прохання викликати «швидку» син відмовився, тому вона самостійно купила краплі для очей. В п'ятницю та суботу вона по декілька разів приходила до сина, приносила йому їжу, тілесні ушкодження бачила лише на обличчі сина. У неділю їй зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що викликав до сина «швидку».

Свідок ОСОБА_8 показала, що вона бачила ОСОБА_1 у під'їзді будинку АДРЕСА_1, де проживає. ОСОБА_1 спав у під'їзді, від нього було чути запах алкоголю. В той день, приблизно о 16 год., вона вийшла зі вказаного будинку і побачила ОСОБА_1, який запитував у незнайомої дівчини, де він знаходиться. Потім він попросив її відвести його до центру міста, на що вона погодилася і вони пішли в сторону вул. К. Маркса, але через декілька будинків ОСОБА_1 покинув її і більше вона його не бачила. Коли відбувалися ці події, вона не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_10 показав, що обвинуваченого ОСОБА_1 він не знає, за фактом заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 йому нічого не відомо, чи надавав покази на досудовому слідстві по вказаному кримінальному провадженню, не пам'ятає, оскільки в той період часу зловживав спиртними напоями.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 показав, що ним було проведено судово-медичну експертизу за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, висновок експерта № 69 від 21.04.2018 року. На підставі наданих йому медичних документів він дійшов висновку, що термін спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень може відповідати даті 16.02.2018 року, категоричний висновок щодо дати спричинення тілесних ушкоджень потерпілому він не може надати. Також пояснив, що згідно медичних документів потерпілий ОСОБА_2 був доставлений до лікарні 18.02.2018 року; виходячи з виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, останній міг рухатися, вчиняти активні дії з часу заподіяння тілесних ушкоджень до звернення за медичною допомогою.

У судовому засіданні були досліджені також письмові докази на підтвердження пред'явленого обвинувачення:

-заява ОСОБА_7 від 18.02.2018 року щодо надання згоди на огляд житла, що належить її сину ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (а.с.12);

-протокол огляду зі схемами та фото таблицею від 18.02.2018 року (а.с.13-17), зі змісту якого встановлено, що місцем огляду є квартира, що розташована в АДРЕСА_1; в залі вказаної квартири знаходиться ліжко, на поверхні якого та на простирадлі, наволочці та подушці виявлені об'ємні сліди нашарування речовини червоно-бурого кольору, аналогічні сліди виявлені на поверхні светра та футболці, які виявлені на підлозі біля ліжка, на поверхні шпалер на стіні біля ліжка та на підлозі, на джинсах, що знаходяться у ванній кімнаті, на рукоятці та клинку ножа, який виявлений на столі в кухні;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.28-29) свідку ОСОБА_7, згідно якого ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_1 як чоловіка, який спілкувався 16.02.2018 року з її сином ОСОБА_2 в під'їзді будинку АДРЕСА_1;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.30-31) свідку ОСОБА_10, згідно якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_1 як чоловіка, який 16.02.2018 року виходив з квартири АДРЕСА_2;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.32-33) свідку ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_1 як чоловіка, який 16.02.2018 року у вечірній час перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.34-35) потерпілому ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 16.02.2018 року у нього вдома спричинила йому тілесні ушкодження;

-протокол затримання ОСОБА_1 від 28.02.2018 року (а.с.36-37), згідно якого ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 1-кс/171/100/18;

-висновок судово-медичного експерта № 69 від 21.04.2018 року (а.с.75-78), згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, численні забої м'яких тканин голови, параорбітальні гематоми з обох сторін, садна обличчя, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів; непроникаюче колото-різане поранення черевної стінки ліворуч, яке за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні/21 добу; проникаюче колото-різане поранення на задній поверхні грудної клітки праворуч по біляхребетній лінії з ушкодженням межреберної артерії, правобічний гемоторакс, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою небезпеки для життя; давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати даті - 16.02.2018 року;

-висновок експерта № 337 від 03.04.2018 року (а.с.82-85), згідно якого сліди крові на рукоятці ножа, вилученого з місця події, не виключають можливість їх походження від потерпілого ОСОБА_2, даних про походження крові від ОСОБА_1 в ході дослідження не отримано;

-висновок експерта № 333/Н від 05.04.2018 року (а.с.88-89), яким підтверджено на підставі дослідження зразка крові ОСОБА_1 приналежність крові ОСОБА_1 до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з вмістом супутнього антигену Н.

Оцінивши в сукупності всі докази по даній справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б підтверджували факт умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, потерпілому ОСОБА_2 16 лютого 2018 року, приблизно о 19 год., саме умисними діями обвинуваченого ОСОБА_1

Так, наведені стороною обвинувачення показання в суді свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можуть бути покладені в основу встановлення вини обвинуваченого та бути визнані достовірними, оскільки вказані особи в суді не підтверджують обставини причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до події даного злочину та умисне завдання 16.02.2018 року, приблизно о 19 год., в квартирі потерпілого ОСОБА_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 внаслідок удару, як зазначено в обвинувальному акті. Зі вказаних підстав не можуть бути покладені в основу обвинувачення і покази свідка ОСОБА_10, який за фактом обвинувачення взагалі не надав жодних показів.

За таких підстав суд не може визнати належними доказами закріплені в протоколах від 25.02.2018 року результати пред'явлення свідкам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зображення ОСОБА_1 для впізнання, з урахуванням також того, що вказані протоколи не містять фактичних даних про обставини вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1, зазначено лише про те, що впізнану особу ОСОБА_7 впізнає як чоловіка, з яким спілкувався її син 16.02.2018 року біля будинку, де проживає син, свідок ОСОБА_8 впізнає ОСОБА_1 як чоловіка, який перебував у під'їзді будинку, де проживає вона та потерпілий. Крім того, відомості у вказаних протоколах щодо дати, коли свідки бачили ОСОБА_1, суперечать показанням вказаних свідків в судовому засіданні. Так, свідок ОСОБА_7 в категоричній формі стверджувала, що 16.02.2018 року вона вже бачила у сина тілесні ушкодження, а ОСОБА_1 спілкувався з її сином напередодні, тобто 15.02.2018 року, свідок ОСОБА_8 взагалі не змогла вказати дату, коли вона бачила ОСОБА_1

Неналежним доказом також є протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 25.02.2018 року, оскільки зазначені в протоколі обставини свідок ОСОБА_10 не підтвердив суду під час допиту у якості свідка.

Суд відхиляє як доказ вини обвинуваченого показання потерпілого ОСОБА_2, якому не відомо про обставини нанесення йому ударів ножем, тобто тяжких тілесних ушкоджень, та особу, яка спричинила вказані тілесні ушкодження, оскільки показання потерпілого не підтверджують прямо чи непрямо вчинення злочину саме обвинуваченим ОСОБА_1 Припущення потерпілого, що тяжкі тілесні ушкодження йому завдав саме ОСОБА_1 суд також відкидає, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зі вказаних обставин суд відкидає як доказ вини обвинуваченого протокол пред'явлення потерпілому ОСОБА_2 особи для впізнання за фотознімками, оскільки відомості, що зазначені у вказаному протоколі - спричинення 16.02.2018 року ОСОБА_12 тілесних ушкоджень потерпілому, суперечать показанням потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Протокол огляду місця події від 18.02.2018 року, яким зафіксовано обстановку на місці події, фото таблиці та схема також не містять фактичних даних про причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вказаного злочину.

Протокол затримання ОСОБА_1 від 28.02.2018 року та заяву ОСОБА_7 від 18.02.2018 року щодо надання згоди на огляд житла не можна вважати належними доказами, оскільки вони не підтверджують прямо чи непрямо про причетність ОСОБА_1 до даного кримінального правопорушення.

Суд позбавлений вважати висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_2 доказом вини обвинуваченого з наступних міркувань.

Так, висновок судово - медичного експерта № 69 від 21.04.2018 року за результатами судово - медичної експертизи потерпілого ОСОБА_2, яким встановлено кількість, характер, тяжкість та локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, не містить жодних фактичних даних про завдання встановлених тяжких тілесних ушкоджень саме обвинуваченим. Крім того, враховуючи вказаний висновок експерта, а також роз'яснення висновку експертом ОСОБА_11, суд позбавлений можливості вважати, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав саме 16 лютого 2018 року, оскільки експертом припускається, що дата спричинення тілесних ушкоджень потерпілому може відповідати даті, яка вказана потерпілим, тобто - 16.02.2018 року, що не виключає можливість отримання виявлених тілесних ушкоджень і в інший день. Отже, висновок судово-медичного експерта № 69 від 21.04.2018 року не доводить вини ОСОБА_1, оскільки висновком не встановлено конкретний час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та спричинення встановлених тілесних ушкоджень саме ОСОБА_1

Крім того, свідок ОСОБА_7 категорично стверджувала під час допиту у якості свідка в судовому засіданні, що вранці 16 лютого 2018 року у її сина ОСОБА_2 вже були тілесні ушкодження на обличчі, а інших тілесних ушкоджень вона не бачила, тому у суду є обґрунтовані підстави сумніватися в тому, що виявлені тяжкі тілесні ушкодження у ОСОБА_2 були спричинені саме ОСОБА_1 і саме 16 лютого 2018 року.

Висновок експерта № 337 від 03.04.2018 року та висновок експерта № 333/Н від 05.04.2018 року є неналежними доказами, оскільки не підтверджують факт заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2

Вказані обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено, де саме, коли, ким та за яких обставин потерпіломуОСОБА_2 були заподіяні виявлені у нього тяжкі тілесні ушкодження.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Принцип презумпції невинуватості закріплено статтею 62 Конституції України як нормою прямої дії та нормами Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

З ч.1 ст.91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчинені кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «поза розумним сумнівом», тому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, в якій відображено стандарт розуміння вказаного положення.

Правова позиція ЄСПЛ із цього приводу відображена, зокрема, в п.150 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»: «Суд при оцінці доказів ке рується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З урахуванням наведеного, зазначені докази, на які посилається прокурор як на докази вини обвинуваченого, є неналежними, оскільки не містять фактичних даних про вчинення ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення, тому не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченим, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини суд тлумачить на користь обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Таким чином, причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, - умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, на переконання суду не доведена в суді прокурором в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст.22 КПК України, з урахуванням доказів, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені з точки зору їх достатності та взаємозв'язку. Наявність таких обґрунтованих сумнівів не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом, що застосовується при оцінці доказів, що дає підстави відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України для постановлення виправдувального вироку в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, оскільки в суді не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази - светр, майку, фрагменти шпалер, лінолеуму, кухонний ніж, вилучені у потерпілого ОСОБА_2 та які зберігаються у камері схову Апостолівського ВП, суд вважає за необхідне повернути потерпілому; зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що знаходяться на зберіганні в Апостолівському ВП, слід знищити.

На підставі ч.1 ст.377 КПК України в зв'язку з виправданням ОСОБА_1 суд доходить висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнення ОСОБА_1 з-під варти в залі судового засідання.

Оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_1 не доведена, у відповідності до ч.3 ст.129 КПК України підлягає залишенню без розгляду цивільний позов ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та виправдати ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили скасувати та звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази - светр, майку, фрагменти шпалер, лінолеуму, кухонний ніж, що знаходяться на зберіганні в Апостолівському ВП, повернути ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що знаходяться на зберіганні в Апостолівському ВП, знищити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд в строк 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Чумак Т.А.