Постанова № 77197711, 16.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5658/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року (повний текст виготовлено 16.07.2018 року, головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м.Харків) по справі № 2040/5658/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати незаконне рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2321-06/28299-09 від 02.07.18 року про відмову у видачі патенту та стягнення з відповідача спричиненого вказаним рішенням матеріальної та моральної шкоди. (а.с.5-7)

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення та стягнення матеріальної та моральної шкоди . (а.с.2-4)

Ухвалюючи рішення щодо відмови у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються прав позивача щодо видачі патенту на винахід, характер спірних правовідносин стосується майнових прав позивача, а відповідачем не здійснювались публічно-владні управлінські функції як суб'єктом владних повноважень у відношенні позивача, то спір належить до компетенції господарського суду з урахуванням суб'єктного складу учасників.

Не погодившись із даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити заяву відповідача про відстрочення виконання рішення. (а.с.12-13)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що органи державного управління не є субєктами господарювання, а тому даний позов не може розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, проте це не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися «судом, встановлений законом».

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із п.7 ч.1 ст.4 КАСУ суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Положеннями ч.1 ст.19 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

В свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника справи. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір у цій справі виник між ОСОБА_1 та відповідачем з приводу оскарження незаконного, на його думку, рішення суб'єкта владних повноважень, яким позивачу відмовлено у видачі патенту та стягнення спричиненої вказаним рішенням матеріальної та моральної шкоди. При цьому, із матеріалів справи слідує, що таке рішення прийнято відповідачем у зв'язку із невідповідністю заявки ОСОБА_1 вимогам Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Таким чином, предметом спору у цій справі є вимога позивача про скасування процедурного рішення щодо видачі патенту.

Слід враховувати, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом.

Таким чином у справі, що розглядається, спір стосується процедури засвідчення права власності на відповідний винахід/корисну модель, а не самого права власності на відповідний об'єкт.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 804/629/16 та у постанові Верховного Суду України № 21-227а15 від 16.06.2015 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заподіяної рішенням відповідача матеріальної та моральної шкоди є похідними від основної позовної вимоги про скасування відповідного рішення відповідача .

З огляду на вказане, справа № 2040/5658/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення та стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 236, 241, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року по справі № 2040/5658/18 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко