Рішення № 77194243, 27.08.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1831/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Сивак В. М.

при секретарі Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що між сторонами був укладений кредитний договір 249031-CRED від 08.09.2008року, та договір поруки №1 від 08.09.2008року за яким відповідач ОСОБА_3 надала поруку за виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору 249031-CRED від 08.09.2008року

За умовами кредитного договору відповідачеві ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 3 000 доларів США на термін до 08.09.2010року

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не повернув в повному обсязі кредит внаслідок чого утворилась заборгованість:

- заборгованість за кредитом -863,58 доларів США;

- заборгованість за відсотками -2302,26 доларів США;

а також штрафи:

- штраф (фіксована частина) -10,08 доларів США;

- штраф (процентна частина)-158,29 доларів США.

Як підставу своїх позовних вимог посилається на ст.ст. 1054,509,526,610,554,525,256,530 ЦК України.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відстуності. Позовні вимоги підтримує, просить зодоволити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання з’явились. Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення в якому зазначає, що останній платіж по договору він зробив 12.08.2009 року. За рішенням Золочівського районного суду Львівської області №2-224/2010 від 16.08.2010 року з нього та відповідачки ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за кредитом в тому числі все тіло кредиту, а тому заборгованість за тілом кредиту не може існувати, оскільки на таку вже був заявлений позов.

Крім того зазначає, що вказане рішення було на виконанні в виконавчій службі. Виконавче провадження з виконання такого рішення суду закінчене постановою державного виконавця від 26.10.2011р. З того часу він рахував свої зобов’язання перед банком виконаними, оскільки з часу виконання рішення суду і до пред’явлення банком позову пройшло більше чотирьох років. Подав заяву про застосування строку давності та клопотання про закриття провадження у справі стосовно тіла кредиту, так як таке сплачено за рішенням Золочівського районного суду №2-224/2010 від 16.08.2010року.

Відповідач подав Пояснення на заперечення від 16.03.2017року, в якому висловився проти закриття провадження у справі в частині стягнення тіла кредиту, зазначивши, що банк зарахував кошти сплачені відповідачем ОСОБА_1 згідно умов договору, а не згідно рішення суду,тому і залишилась частина тіла кредиту несплаченою.

Ухвалою Золочівського районного суду від 12.03.2018 року клопотання відповідача задоволено, провадження у справі в частині стягнення тіла кредиту в сумі 863,58 доларів США закрито, оскільки предметом позову, який знаходиться в провадженні суду є заборгованість за кредитом (тіло кредиту) по одному і тому ж договору кредиту, між тими ж сторонами і з тих же підстав, що перебував на розгляді в Золочівському районному суді Львівської області у справі №2-224/2010 від 16.08.2010року, а тому тіло кредиту відповідачем сплачено повністю ще в 2011році.

При розгляді позову судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір 249031-CRED від 08.09.2008 року, та між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1 від 08.09.2008 року за яким відповідач ОСОБА_3 надала поруку за виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору 249031-CRED від 08.09.2008року

За умовами кредитного договору відповідачеві ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 3 000 доларів США на термін до 08.09.2010року. вказане вбачається з копії кредитного договору, графіка погашення кредиту та договору поруки.

Також в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості наданий позивачем згідно якого заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить:

- заборгованість за кредитом -863,58 доларів США;

- заборгованість за відсотками -2302,26 доларів США;

а також штрафи:

- штраф (фіксована частина) -10,08 доларів США;

- штраф (процентна частина)-158,29 доларів США.

Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області №2-224/2010 від 16.08.2010року видно, що за даним рішенням було стягнуто з відповідачів в користь позивача за договором 249031-CRED від 08.09.2008року 2210,93 долари США, з них:

- заборгованість за кредитом -2002,6 доларів США;

- заборгованість за відсотками -42,37 доларів США;

а також штрафи:

- штраф (фіксована частина) -63,71 доларів США;

- штраф (процентна частина)-102,25 доларів США.

З постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2011року видно, що вказана сума заборгованості сплачена відповідачем ОСОБА_1 в повному обсязі.

Інших доказів до справи позивачем не додано, клопотань про витребування інших доказів не заявлялось. Розрахунку заборгованості за кредитним договором, яка утворилася після ухвалення рішення про стягнення заборгованості позивач не надавав.

Оцінюючи кожний аргумент, наведений учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з урахуванням такого:

Як зазначено в п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року. Враховуючи положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку з цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки із спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення та заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

З позовом банк звернувся як видно з позовної заяви - 06.09.2016 року.

Отже, строк позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, з урахуванням зазначених вище обставин сплив. Оскільки сторона відповідача про вказане заявила, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати наступні правові норми:

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільним законодавством передбачено два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

А відтак за кредитним договором, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту (графік), а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – 08.09.2010 року.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судовий збір, сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду, слід залишити за позивачем.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 203, 207, 256-257, 259, 266-267 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову АТ КБ «Приват-банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити у зв’язку з спливом строку позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя ОСОБА_5