Рішення № 77194054, 18.09.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.09.2018 ЄУН № 337/2283/18

Провадження № 2/337/1333/2018

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Куліш Л.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом який мотивує тим, що 05.10.2016 року померла її мати – ОСОБА_3, яка з 20.01.1988 року по 23.06.2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, постійно мешкала та була зареєстрована з ним за однією адресою, в період шлюбу в порядку приватизації набула у спільну сумісну власність зі своїм чоловіком квартиру АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_4, який помер 23.06.2012 року, її мати прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживала та була зареєстрована з ним за однією адресою та стала власницею усієї квартири. Після смерті ОСОБА_3 позивачка фактично прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживала та була зареєстрована з нею за однією адресою.Постановою від 20.04.2018 року державний нотаріус Восьмої запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру після смерті ОСОБА_3, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно та документи, що підтверджують родинні зв’язки. Оскільки оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру у неї немає, вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 05.10.2016 року.

Ухвалою від 07.06.2018 року за даним позовом у справі відкрито загальне позовне провадження та розпочате підготовче провадження.

Ухвалою суду від 09.08.2018 року підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, суду надана заява в якій вони просять розглянути справу у їх відсутність, позов підтримують.

Представник відповідача ОСОБА_2 громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача, відзиву на позов із запереченнями проти задоволення не надійшло.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Суд, враховуючи згоду позивачки і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 04.11.1956 року народилась ОСОБА_7, батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (арк.7).

26.03.1975 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, після чого дошлюбне прізвище змінила на прізвище чоловіка - ОСОБА_10 (арк.8).

16.05.1986 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєструвала шлюб з ОСОБА_12, після чого дошлюбне прізвище змінила на прізвище чоловіка - ОСОБА_12 (арк.9).

Згідно з даними паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм, 001282568, орган видачі – 2315, дата оформлення – 01.12.2017 року, ОСОБА_13 народилась 04.11.1956 року (арк.11).

Згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №2315-1397210-2018 від 03.03.2018 року, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.13).

20.01.1988 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після чого дошлюбне прізвище змінила на прізвище чоловіка - ОСОБА_4 (арк.10).

Згідно з копією свідоцтва №4436 про право власності на житло від 25.07.1994 року, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної ОСОБА_6 народних депутатів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизовано квартиру за адресою: АДРЕСА_3, яка зареєстрована за ними Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності (арк.14-15, 26-27)

23.06.2012 року помер ОСОБА_4 (арк.74), який з 28.10.1988 року по день смерті був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк.18).

05.10.2016 року померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.19), яка з 28.10.1988 року по день смерті була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк.20).

Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_14, останній народився 14.10.1991 року в м.Запоріжжя, його батьками записані: ОСОБА_12, ОСОБА_13 (арк.21).

З матеріалів спадкової справи №54-2017, копія якої надана Восьмою Запорізькою державною нотаріальною конторою, вбачається, що 30.03.2017 року до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 16.11.2016 року, в порядку спадкової трансмісії (ст.1276 ЦК України)звернулась ОСОБА_15, яка є донькою ОСОБА_16 – доньки спадкодавця ОСОБА_17, яка померла 16.11.2016 року (арк.44).

Також судом встановлено, що за життя – 26.03.2004 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_18, реєстровий №3-203, яким належну їй частку квартири АДРЕСА_4 заповіла ОСОБА_4 (арк.55), який помер 23.06.2012 року. Інших заповітів ОСОБА_3 за життя не складала (арк. 46).

20.04.2018 року до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 16.11.2016 року, через свого представника звернулась ОСОБА_1, яка є донькою спадкодавця, постійно мешкала та була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою та прийняла спадщинуза законом (арк.61).

Постановою від 20.04.2018 року державний нотаріус Восьмої запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_3, яка померла 05.10.2016 року, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно та документів, що підтверджують родинні зв’язки (61-62).

Згідно з листом за №04/01-27/1101 від 24.05.2018 року, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району відмовила у видачі дублікату свідоцтва про право квартиру АДРЕСА_5, надавши лише копію такого свідоцтва та копію розпорядження про приватизацію житла (арк.24).

Оригіналу свідоцтва про право квартиру АДРЕСА_5, який засвідчує право власності та є правовстановлюючим документом на нерухомість, у позивача немає.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеного законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зі змісту ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Виходячи зі змісту ч.ч. 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, яка йому належить з часу відкриття спадщини, незалежно від часу її прийняття при умові, що він не заявив про відмову від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

На підставі викладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, будучі донькою ОСОБА_3, яка померла 05.10.2016 року, та спадкоємцем за законом першої черги, реалізувала своє право на прийняття спадщини за закономшляхом фактичного прийняття спадщини, оскільки постійно проживала та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, та не здійснювала відмову від прийняття спадщини, але у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, іншим шляхом оформити право власності неможливо.

Судом також встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_5,належала подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власностідо смерті ОСОБА_4, який помер 23.06.2012 року, а після смерті ОСОБА_4, його частку квартири фактично прийняла його дружина - ОСОБА_3, яка є спадкоємцем першої черги за законом, постійно з ним проживала та була зареєстрована за однією адресою, за життя свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка не отримала, але відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України). Отже, суд прийшов до висновку, що спірна квартира, на час смерті ОСОБА_3, належала їй на праві особистої власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру №14в будинку №11 по вул. Будівельників в м.Запоріжжя, у порядку спадкування за законом після смерті її матері – ОСОБА_3, яка померла 05.102016 року.

Керуючись ст. 1220, 1268 ЦК України, ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 05 жовтня 2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовл ено судом 26.09.2018 року.

Суддя: Г.Є. Гнатик