Рішення № 77193540, 05.10.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/656/18

Провадження № 2/321/347/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2018 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря – Цаплі Г.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди посилаючись на наступне.

04.09.2012 року, згідно наказу № 2729-к від 04.09.2012 року, позивач була прийнята на роботу в Михайлівський район електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», який був змінений на ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно наказу № 420 від 27.07.2016 року (зареєстровано в ЄДР за № 22582175) на посаду прибиральниці службових приміщень.

У зв’язку з систематичним порушенням роботодавцем умов праці та невиконання власником або уповноваженим органом законодавства про працю , умов колективного чи трудового договору на підставі наказу № 2284-к від 24.05.2018 року вона була звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України з 25.05.2018 року. Трудову книжку їй видали вчасно, а заборгованість по заробітній платі та розрахунок при звільненні на загальну суму 38246 грн.41 коп. не провели. Копії наказів про прийом на роботу та звільнення, довідку про середній заробіток за останні два місяці що передують звільненню та про середньоденний заробіток на підставі заяви від 18.05.20018 року надати відмовились, тому 30.05.2018 року вона була вимушена направити відповідачу рекомендованим листом повторно письмову заяву. Виникнення трудових відносин зумовило виникнення взаємних прав і обов’язків у відповідності до норм КЗпП України та інших актів трудового законодавства, зокрема щодо виплати заробітної плати та проведення розрахунків у разі звільнення. Також в позові зазначає, що у період її роботи з вересня 2017 року, в порушення вимог наведених статей, заробітна плата сплачувалась частково, не у повному розмірі. Так, за вересень 2017 року – 3253, 43 грн., за листопад 2017 року – 3124, 87 грн., за грудень 2017 року – 2551, 30 грн., за січень 2018 року 3030, 86 грн., за лютий 2018 року 1605,52 грн., за березень 2018 року – 4906, 79 грн., за квітень 2018 року – 4533,99 грн., за травень 2018 року 15239, 65 грн. прохала стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з вересня 2017 року по 27.04.2018 року в розмірі 31256,97 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39264,50 грн і далі по день ухвалення рішення та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 2906,73 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Виплата належних їй сум 25.05.2018 року (в день звільнення вона працювала та була на своєму робочому місці) власником здійснена не була.

Неодноразово вона зверталась до керівництва підприємства з вимогою провести розрахунок, але отримувала відмову з посиланням на скрутне фінансове становище ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Таким чином, роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок (виплата всіх належних їй сум) за період з вересня 2017 року по 25.05.2018 року, з врахуванням часткового погашення суми заборгованості в розмірі 8150 грн. 88 коп., в сумі 31256 грн. 97 коп. та підтверджено повідомленням відповідача про нараховану суму, належну працівникові при звільненні. За розрахунком позивача, відповідно до ст.117 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний сплатити середній заробіток за за весь час затримки виплати, починаючи з 26.05.2018 року по 12.09.2018 року і далі по час ухвалення рішення суду, що станом на 12.09.2018 року становить 110 календарних днів середній заробіток в сумі 39264,50 грн. Інфляція з жовтня 2017 року склала 107,6% (за жовтень 2017 року -101.2%, за листопад 2017 року-100,9%, за грудень 2017 року-101,0, за січень 2018 року- 101.5%, за лютий -100,9%, за березень — 101,1%, квітень 2018 року -100,8% . Враховуючи,що відповідач здійснив затримку у виплаті заробітної плати більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, що становить ( 38246,41 грн. х 107,6 %=41153, 14 грн. – 38246, 41 грн. ) 2906, 73 грн.

Крім того, діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що дії відповідача щодо невиплати їй заробітної плати у період її роботи на підприємстві, не проведення з нею розрахунків при звільненні поставили її у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів його сім’ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Вона фактично єдиний годувальник в родині, в якій на утриманні знаходиться її мати – пенсіонерка та донька, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказане примушувало жити її за рахунок пенсії матері, що для неї вкрай принизливо. Моральну шкоду вона оцінює в 5 000 грн.

Внаслідок зазначеного, просить суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з вересня 2017 року по 27.04.2018 року включно у розмірі 31256 грн. 97 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 21.05.2018 року по день звернення до суду у розмірі 39264,50 грн. і далі по день ухвалення рішення суду.

Стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2906, 73 грн.

Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представником відповідача у визначений судом строк подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Несвоєчасна виплата позивачу заробітної плати та розрахунку при звільнені знаходиться в прямій залежності від стану виконання зобов’язань споживачів перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» та політики НКРЕКП щодо встановлення відсотків відрахувань на його поточні рахунки. Враховуючи неперерахування коштів на поточні рахунки підприємства, заборгованість перед працівниками виникла не з його вини. Крім того, позивачем не вірно зазначена суму заробітку за останні два місяці, що передували звільненню, кількість днів затримки розрахунку при звільненні, а відповідно невірно нарахований розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати з урахуванням індекс споживчих цін за вересень 2017 року не ґрунтуються на законі, оскільки інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться. Також, відповідач вважає недоведеними вимоги про стягнення моральної шкоди.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, надала заяву у відповідності до якої на задоволенні уточнених позовних вимог наполягала, посилаючись на доводи, викладені в уточненій позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав суду доповнення до відзиву, згідно якого прохав відмовити у задоволенні позову повністю.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Між сторонами виник трудовий спір. Даний спір підсудний цьому суду.

Згідно записів в трудовій книжці від 29.07.1998 року ОСОБА_1 04.09.2012 року згідно наказу № 2729-к від 04.09.2012 року була прийнята на роботу в Михайлівський район електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», зміненого на ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно наказу № 420 від 27.07.2016 року (зареєстровано в ЄДР за № 22582175) на посаду прибиральниці службових приміщень. На підставі наказу № № 2104-к від 17.05.2018 року вона була звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України з 25.05.2018 року.(а.с.7)

Згідно повідомлення ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 25.05.2018 року без номеру на виконання вимог ст. 116 КЗпП, ОСОБА_1 повідомлено про нараховану суму належну працівнику при звільненні, а саме: заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення становить 3976 грн. 51 коп., грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки становить – 2308 грн. 48 коп., вихідна допомога – 12544 грн. 20 коп., утримання (ПДФО, ЄСВ, профвнески, аванс, тощо) становлять 3539 грн. 57 коп., до виплати: 15239 грн. 65 коп. – з-та за 05.2018; 4533 грн. 99 коп. – з-та за 04.2018; 4906 грн. 76 коп. – з-та за 03.2018;, 1605 грн. 52 коп. – з-та за 02.2018; 3030 грн. 86 коп. з-та за 01.2018; 2551 грн. 30 коп. – з-та за 12.2017; 3124 грн. 87 коп. з-та за 11.2017; 3253 грн. 43 коп. – з-та за 09.2017 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що заборгованість по нарахованій заробітній платі відповідачем була частково погашена на загальну суму 8150 грн. 88 коп., шляхом перерахування на особистий рахунок позивача, внаслідок чого заборгованість становить 31256 грн. 97 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства,установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок , суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Враховуючи, що вихідна допомога при звільненні є одноразовою допомогою, суд вважає невірним включення позивачем відповідної одноразової виплати в розрахунок середньоденної заробітної плати для нарахування виплат .

Судом встановлено, що згідно довідки про середній заробіток, наданої відповідачем, розмір нарахованого середньоденного заробітку складає за березень- 4246,50грн., за квітень- 2025,61грн. (а.с. 23). Отже середньоденний заробіток ОСОБА_1 : (4246,50+2025,61): 2:30 днів = 209,07грн.

Затримка виплати розрахунку з 26.05.2018 року до 05.10.2018 року включно складає 92 робочих дні відповідно до п.8 Порядку, а не календарних днів, оскільки будь-який спеціальний Закон щодо проведення виплат працівникам відповідної посади відсутній та не ґрунтується на законі.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з вересня 2017 року по 05 жовтня 2018 року (день винесення рішення) складає: 209,07*92= 19234,44 грн.

Згідно доповнень до відзиву від 19.09.2018 року зазначено, що розмір стягуваної суми середнього заробітку за час затримки виплати сум, належних до виплат при звільненні має бути зменшений на суму обов’язкових платежів (ПДФО та військового збору).

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що стягненню підлягає сума, нарахована за затримку виплати заробітної плати при звільненні з утриманням обов’язкових податків та зборів, оскільки похідною для її нарахування визначено суму без утримань обов’язкових платежів.

Доводи представника відповідача про відсутність коштів на поточних рахунках підприємства, що призвело до затримки розрахунку при звільненні, не можуть бути обґрунтуванням відсутності вини відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню в сумі 19234,44грн., з утриманням обов’язкових податків та зборів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Відповідно до п. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати” зазначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до положень ч.1 ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до розрахунку суми, належної до стягнення компенсації, проведеного позивачем, а саме: Інфляція з жовтня 2017 по квітень 2018 року склала 107,6% та враховуючи, що відповідач здійснив затримку у виплаті заробітної плати більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, що становить (38246,41 грн. х 107,6 %=41153, 14 грн. – 38246, 41 грн. )= 2906, 73 грн..

Згідно із п. п. 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року, а у відповідності до п. 5 цієї Постанови сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

Як роз'яснено у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації повинна бути нарахована та виплачена відповідачем в день проведення виплат заборгованості, а у разі не нарахування компенсації працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до рішення рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 без обмеження будь-яким строком. Відповідачу необхідно розмежовувати поняття індексації заробітної плати відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» та поняття компенсації втрати частини заробітної плати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 .

Згідно довідки про невиплачену заробітну плату за вересень 2017 р.- травень 2018 р. на день звільнення, компенсаційні витрати підприємством не нараховані. Отже позивач має право ставити питання щодо нарахування такої виплати на час звільнення, оскільки його право в частині нарахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строку її виплати, а тому підлягає задоволенню сума компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, що становить 2906, 73 грн..

Крім того, судом, в судовому засіданні встановлено, що дії відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у період її роботи на підприємстві, не проведення з нею розрахунків при звільненні поставили її у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів її сім’ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідача в частині стягнення моральної шкоди у зв’язку з недоведеністю, адже сам факт порушення трудового права позивача у зв’язку з затримкою належних йому виплат при звільненні та невиплаті заробітної плати в період роботи призвів до вимушених змін у його життєвих стосунках і такі дії є втручанням у право на майно, гарантоване Конституцією України, а тому є підставою для відшкодування шкоди.

За вказаних обставин суд вважає, що з відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн. яка, як вважає суд, буде достатньою для компенсації її моральних страждань які виникли у зв’язку з невиплатою відповідачем заробітної плати та не проведенні з нею розрахунків при звільненні.

Відповідно до положень ст.. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258-259, 263- 265,430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, невиплачену заробітну плату за період з жовтня 2017 року по 25 травня 2018 року у розмірі 31256 (тридцять одна тисяча двісті п’ятдесят шість) гривень 97 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25 травня 2018 року по 05 жовтня 2018 року в сумі 19234 (дев’ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 44 копійки, з утриманням обов’язкових податків та зборів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2906 (дві тисячі дев’ятсот шість) гривень73 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2