Рішення № 77192642, 30.08.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/341/18

№ пров. 2-о/544/28/2018

Номер рядка звіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 серпня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого – судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника заявника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру та договору),

представника заінтересованої особи Сасинівської сільської ради Пирятинського району – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Сасинівська сільська рада Пирятинського району, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем,

у с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаною заявою, посилаючись на те, що 20 серпня 2009 року помер ОСОБА_4. Після його смерті залишилася спадщина, у тому числі і право на земельну частку (пай), розміром 3,76 умовних кадастрових гектара у адміністративних межах Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Вона фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала з ним однією сім’єю у с. Меченки Пирятинського району Полтавської області, вул. Урожайна (до перейменування вул. Калініна), 45, хоча і не була зареєстрована. Однак нотаріус у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину що до майна померлого відмовила, оскільки не встановлено факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або факту прийняття спадщини, а тому позивач просить встановити факт її постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4, який помер 20.08.2009, однією сім’єю з 2004 року і на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги свого довірителя підтримав та просив їх задовольнити, суду надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві.

Представник заінтересованої особи заявлені вимоги не визнала, у задоволенні заяви просила відмовити. Суду пояснила, що з 2006 року працювала секретарем Сасинівської сільської ради Пирятинського району. За період її роботи секретарем, заявник не проживала однією сім’єю з ОСОБА_4. Останній проживав один. Заявниця значний період часу з 2004 року по 2009 рік проживала та працювала у м. Києві.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що є сусідами ОСОБА_1 Раніше ОСОБА_4 проживав з сестрою, яка померла у 2004 році. Після смерті сестри почав проживати та вести господарство з ОСОБА_1, яка доглядала його, готувала йому їсти. Чи проживала вона там постійно з ночівлею сказати не можуть, але по селу точилися розмови, що заявниця має стосунки зі старшим від себе на 20 років чоловіком, тобто з ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що з 2000 року проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на одній вулиці з ОСОБА_4 Останній до 2004 року проживав разом із сестрою, яка у 2004 році померла. Після того проживав один. ОСОБА_1 не проживала разом із померлим, хоча приходила до нього, щоб допомогти по господарству, приносила істи. Пояснила, що із заявницею неодноразово зустрічалися у спільних знайомих. У 2008 році у спільних знайомих вони зустрілися із заявницею, яка була зі своїм співмешканцем, з яким проживала у м. Києві, а до цього часу вона була одружена і проживала з чоловіком.

Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Заслухавши пояснення представника заявника та представника третьої особи, заслухавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 20 серпня 2009 року помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-КЕ № 143539 від 25 серпня 2009 року (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, у тому числі і право на земельну частку (пай), розміром 3,76 умовних кадастрових гектара у адміністративних межах Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, що підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0060397 виданого на підставі рішення Пирятинської районної державної адміністрації від 04.12.1996 № 351 (а.с. 6).

З метою оформлення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого 20.08.2009 ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Пирятинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, однак нотаріус у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину що до майна померлого відмовила, оскільки не встановлено факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та неможливо підтвердити право на спадкування (а.с. 8-9).

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Норма ч. 6 ст. 29 ЦК України передбачає, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні. Зокрема, частиною 2 статті 2 Закону передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно довідки виконавчого комітету Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 825 від 06.10.2017 ОСОБА_4, народження 01 січня 1931 року, дійсно на час його смерті 20.08.2009 був зареєстрований за адресою: по вул. Урожайна (Калініна), 45 у с. Меченки Пирятинського району Полтавської області один (а.с. 7).

Крім того, відповідно до погосподарської книги № 10 на 2006 – 2010 роки Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області у житловому будинку у с. Мечники Пирятинського району ОСОБА_4 проживав один (а.с. 36).

Також суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони суперечать як письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, так і поясненням іншого свідка ОСОБА_7

Таким чином, на факт постійного проживання заявника із померлим ОСОБА_4 однією сім’єю на час відкриття спадщини вказують лише свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які у судовому засіданні пояснювали, що заявник доглядала померлого, готувала йому їсти, прала одяг та допомагала по господарству, хоча достовірно вказати чи проживали вони однією сім’єю і який період часу не вдалося можливим. Щодо наявності спільного бюджету, прав та обов’язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ніяких пояснень суду не надали. Тобто наявність головних ознак сім’ї у відносинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не підтверджується.

Про ознаки проживання однією сім’єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Навпаки, відповідно до інших доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень свідка ОСОБА_7 та представника третьої особи, заявник більшість часу з 2004 по 2009 рік проживала та працювала у м. Києві. Дослідженими у судовому засіданні доказами та поясненнями свідка ОСОБА_7 та представника третьої особи спростовується факт спільного проживання заявника та ОСОБА_4, а тому суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову суд вказує на тому, що позивачем не надано на обґрунтування своїх вимог належних доказів, що є його обов’язком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 141, 206, 209-245, 259, 264, 265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Сасинівська сільська рада Пирятинського району про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання через Пирятинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Повний текст рішення складено 10 вересня 2018 року.

Суддя: Ю.О. Ощинська