Рішення № 77190032, 16.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 р. № 2040/6604/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, б. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 63811) про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1, штраф у розмірі 5000,00 грн. до державного бюджету для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106, в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби У каїни у Харківській області, МФО 851011, одержувач УДКСУ у Зміївському районі, код одержувача 37754227, номер рахунку 31118106700227.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі ст. 27 Закону України “Про рекламу” прийнято рішення від 26.09.2017 №41 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу у зв'язку з недотриманням встановлених законом вимог щодо розміщення реклами без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами у відповідності до ч.7 ст. 27 Закону України “Про рекламу”, у вигляді штрафу у розмірі 5000,00 грн. (розрахунок штрафних санкцій до протоколу засідання №46 від 26.09.2017).

На даний час рішення №41 від 26.09.2017 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем не оскаржено, в добровільному порядку штраф не сплачено, що змусило звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року по справі відкрито спрощене провадження. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.09.2018р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 не погоджується із позовними вимогами, просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі того, що позивачем порушено передбачений строк для звернення до адміністративного суду, оскільки, на думку відповідача, суб'єкт владних повноважень порушив тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Зазначає, що позивач в адміністративному позові не наводить будь-яких посилань на норми Кодексу адміністративного судочинства або інших законів, які б встановлювали інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. При цьому, позивачем також не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Вважає, що відповідно до положень частини 3 статті 123 КАСУ, якою встановлюється, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, який виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі є підставою для залишення судом позовної заяви без розгляду.

По суті заявлених позовних вимог зазначає, що вважає вимоги позивача необґрунтованими, оскільки відповідач не є ані рекламодавцем, ані виробником, ані розповсюджувачем реклами та не має будь якого стосунку до замовлення, виготовлення і розміщення на нежитловій будівлі магазину за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165 написів «Мебель» та «Супермаркет одежды и обуви». Зазначає, що на підставі договору оренди нежилого приміщення від 11.07.2016 року відповідач упродовж року користувався частиною нежитлового приміщення площею 200 кв.м., розташованого на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, лише для розміщення роздрібного магазину з продажу уживаного одягу. Проте, він ніколи не здійснював господарської діяльності, яка була б пов'язана із меблями або супермаркетом одягу і взуття. Зазначає, що Протокол №46 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 26.09.2017 р. також не містить посилань на докази розміщення вищезгаданих вивісок саме відповідачем.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

З повідомлених позивачем обставин судом встановлено, що згідно рішення Харківської міської ради від 01.03.2017 №145 “Про демонтаж спеціальних конструкцій”, які розміщені на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу виявлено, що розміщення реклами: “Мебель...”, “Супермаркет одежды и обуви” за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165 - містять ознаки порушення ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

На адресу відповідача надіслано вимогу від 07.09.2017 №5.0/7968 про надання необхідних документів для всебічного розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, зокрема: документи, щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та або вартості розповсюдженої реклами, акти виконаних робіт тощо. Вказане є порушенням абз.1 ч.2 ст. 26 Закону України “Про рекламу” (а.с. 13).

Також, вищезазначеною вимогою повідомлено про місце, дату та час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (26.09.2017 о 10 год. 00 хв.), яка отримана відповідачем 14.09.2017, що підтверджується результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором.

Відповідач не прибув у визначену дату та час для розгляду справи про порушення законодавства про реклами та не надав витребуваних відомостей та документів.

На підставі ст. 27 Закону України “Про рекламу” Головним управлінням держспожислужби в Харківській області прийнято рішення від 26.09.2017 №41 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у зв'язку з недотриманням встановлених законом вимог щодо розміщення реклами без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами у відповідності до ч.7 ст. 27 Закону України “Про рекламу”, у вигляді штрафу у розмірі 5000,00 грн. (розрахунок штрафних санкцій до протоколу засідання №46 від 26.09.2017 - а.с. 18) .

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України “Про рекламу” складено припис №26 від 26.09.2017 про усунення виявлених порушень вимог законодавства .

Рішення від 26.09.2017 №41 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (а.с. 19) та припис №26 від 26.09.2017 (а.с. 20) надіслані відповідачу листом Головного управління від 27.09.2017 №5.0/8619 та отримані відповідачем 30.09.2017, що підтверджується результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором..

На даний час рішення №41 від 26.09.2017 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем не оскаржено, в добровільному порядку штраф не сплачено. У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості у добровільному порядку позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу".

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про рекламу" встановлено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки ОСОБА_2, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За вимогами пп.1 п.1 ст.26 Закону України "Про рекламу", контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області", затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 21.07.2017 №579 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про рекламу", пп. 7 п. 4 вищевказаного Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч. 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу", у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 та №1092 від 16.12.2015 реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів покладено на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи в областях, як правонаступника Держспоживінспекції.

Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 2 Порядку № 693 передбачено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу", накладаються у таких розмірах, зокрема: у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (п. 9 - 11 Порядку).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Згідно з вимогами п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу" сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Проте, як вбачається з фотокопій (а.с. 11-12), використаних позивачем під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, не зрозуміло на фасаді якого конкретного приміщення (магазину, складу, котельні... і таке інше) розміщена реклама, а також: хто саме є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує цей магазин та продає вказану в рекламі продукцію, яка розміщена на фасаді приміщення.

Протокол №46 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 26.09.2017 р. також не містить посилань на докази розміщення вищезгаданих вивісок саме відповідачем.

ОСОБА_1 зазначає, що він не є ані рекламодавцем, ані виробником, ані розповсюджувачем реклами та не має будь - якого стосунку до замовлення, виготовлення і розміщення на нежитловій будівлі магазину за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165 написів «Мебель» та «Супермаркет одежды и обуви». Відповідач не здійснює господарської діяльності, яка була б пов'язана із меблями або супермаркетом одягу і взуття.

Судом з’ясовано, що на підставі договору оренди нежилого приміщення від 11.07.2016 року відповідач упродовж року користувався частиною нежитлового приміщення площею 200 кв.м., розташованого на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, лише для розміщення роздрібного магазину з продажу уживаного одягу.

Суд зазначає, що належних доказів стосовно розміщення ФОП ОСОБА_1 на фасаді нежитлової будівлі магазину за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165 написів «Мебель» та «Супермаркет одежды и обуви» представником Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до суду надано не було, з протоколу про порушення законодавства про рекламу не підтверджується зв'язок між діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та розміщенням реклами на фасаді нежитловій будівлі магазину за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165. Відповідач же навпаки - повідомив, що у приміщенні, на фасаді якого була реклама, розміщувались інші магазини, до яких він не має відношення.

У порушення вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693, посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області при розгляді справи не перевірили порядок виготовлення і розповсюдження реклами. Висновок, викладений у протоколі та рішенні про порушення законодавства про рекламу, складений на підставі лише фотоматеріалів, які ніяким чином не підтверджує причетність до виготовлення і розміщення цієї реклами відповідача по справі, копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1В, як суб'єкта підприємницької діяльності; договорів оренди, тощо - матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не довів факт вчинення порушення саме ФОП ОСОБА_1, оскільки не надав доказів того, хто саме є рекламодавцем, виробником та розповсюджувачем цієї реклами.

Суд визнає, що висновки, викладені в протоколі про порушення законодавства про рекламу від 26.09.2017 № 46 та в рішенні про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 26.09.2017 № 41 ніякими належними доказами підтверджені не були.

Суд зазначає, що надані до суду докази жодним чином не підтвердили факт здійснення господарської діяльності за вказаною адресою лише фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, або здійснення ним продажу меблів; або розміщення супермаркету одягу та обуві.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надано, а судом не виявлено, жодного доказу, який свідчить про те, що станом на момент перевірки лише ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, та з порушенням Закону України "Про рекламу" допустив розміщення зовнішньої реклами, що виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності, яка передбачена ст.27 Закону України "Про рекламу".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "ОСОБА_4 Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, оскільки ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не довів факт вчинення порушення саме ФО-П ОСОБА_1, оскільки не надав доказів того, хто саме є рекламодавцем, виробником та розповсюджувачем цієї реклами, суд вважає, що за наведених обставин вимоги позивача про стягнення штрафу є необґрунтованими.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а позивач належними доказами не довів факту скоєння правопорушення саме ОСОБА_1, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, через що позов, на погляд суду - задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду із означеним позовом, суд зазначає, що рішення №41 від 26.09.2017 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, по своїй суті є адміністративно-господарськими санкціями.

У відповідності до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду із позовом 15 серпня 2018 року, що вбачається зі штемпеля вхідної кореспонденції суду, отже в межах наданого чинним законодавством терміну.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, б. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 63811) про стягнення штрафу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 18 жовтня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.