Рішення № 77189376, 12.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року м. Одеса Справа № 1540/3383/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Казенного підприємства “Морська пошуково – рятувальна служба” про стягнення з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 1228849,61 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58984,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2017 рік, наданому відповідачем ОСОБА_1 обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, чисельність штатних працівників за 2017 рік у відповідача склала 258 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 10 робочих місця, однак створив лише 6. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за 4 нестворених робочих місця відповідачем становить 1228849,61 грн. Станом на 04.07.2017 року відповідач, повинен сплатити й пеню у сумі 58984,80 грн. Проте вказані суми не були ним сплачені у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути її на користь ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивованим тим, що відповідач у 2017 році щомісячно інформував державну службу зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Таким чином, повідомлення відповідачем органів працевлаштування про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів надавало можливість направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання приписів Закону України № 875-ХП, зазначених у його вступній частині - гарантування інвалідам рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах житія суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідами вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами та можливостей реалізації ними права згідно із ст. 17 вказаного Закону працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року клопотання представника позивача задоволено та продовжено строк підготовчого провадження до 24.09.2018 року.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів є місцевим підрозділом урядового органу державного управління, який діє у складі центрального органу державної виконавчої влади, здійснює повноваження щодо державного управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів, в тому числі на підставі ч.ч. 15, 16 ст. 20 зазначеного Закону здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку заборгованості по адміністративно-господарським санкціям та пені, не сплачених самостійно, а тому на підставі положень п. 5 ч. 2 ст. 17, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язує роботодавця лише створити робочі місця для інвалідів та у випадку самостійного звернення інваліда чи за направленням з центру зайнятості працевлаштувати його. Відповідачем у 2017 році було створено 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів та здійснено всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: протягом року подавались до ОСОБА_1 міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність вакансії, до якої не встановлюються особливі вимоги та які є придатними для працевлаштування інвалідів, однак таких працівників для працевлаштування до підприємства направлено не було, та жодному інваліду який звертався для працевлаштування на дані місця відповідач не відмовляв.

22.02.2018 року відповідачем було надано до ООВ ФС31 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ, з якого вбачається, що при середньооблікової чисельності штатних працівників у кількості 258 осіб, на підприємстві у 2017 році працювало 6 інвалідів. При цьому кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає 10 осіб.

На підставі отриманого звіту відповідача ООВ ФСЗІ було складено розрахунок заборгованості відповідача по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році в сумі 1228849,61 грн..

Також, за несплату відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1228849,61 грн. в термін, передбачений Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідачу було нараховано пеню у розмірі 58984,80 грн.

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон України № 875-ХІІ) визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та їм гарантовані рівні з усіма іншими громадянами можливості для у час і і в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб житія згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ч.ч. 1. 2 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 9 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці України від 10.02.2007 року № 42 у рядку 03 Звіту відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 (середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік) на 4 %. При цьому кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХН підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 нього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевляштування інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року за № 223.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», сплачується у порядку і розмірах, передбачених наведеним Законом та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70.

Отже, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, щорічне надання до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, па яких може використовуватися праця інвалідів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» № 3483-1V від 23.02.2006 року Закон України №875-ХП доповнено статтею 18-1, з якої вбачається, що інвалід, який не досяг пенсійною віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХП підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виконанню відповідними органами умов працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач у 2017 році інформував державну службу зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітів форми №3-ПН заповнених у відповідності з вимогами Інструкції щодо заповнення «Звіту про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики № 420 від 19.12.2005 року.

Таким чином, повідомлення відповідачем органів працевлаштування про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів надавало можливість направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання приписів Закону України № 875-ХП.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 18-1 ЗУ «Про основу соціальної захищеності інвалідів в України», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суду не надано доказів того, що Казенне підприємство “Морська пошуково – рятувальна служба” не створило робочі місця для інвалідів або відмовляло особам з обмеженими фізичними можливостями у прийнятті на роботу, не звітувало або несвоєчасно звітувало Державній службі зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів та Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а тому відсутні підстави для стягнення адміністративно – господарських санкцій.

Враховуючи, те що у 2017 році відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже, виконані обов'язки, покладені на нього ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому у позивача були відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №806/1368/17.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Та позивач – як суб’єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність рішення про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 1228849,61 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58984,80 грн..

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, а тому слід відмовити в його задоволенні.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Казенного підприємства “Морська пошуково – рятувальна служба” про стягнення з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 1228849,61 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58984,80 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.