Рішення № 77189074, 08.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1647/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача - Пендерецького В.І.,

представника відповідача - Темника Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2018 року №0006321414, №0006331414, №0006361414.

Ухвалою від 25.04.2018 року прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.05.2018 року представником відповідача в підготовчому засіданні долучено відзив на позовну заяву.

23.05.2018 року в підготовчому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 11.07.2018 року продовжено проведення підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою від 08.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.08.2018 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Позиція позивача обґрунтовується тим, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" податковому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формування податкового кредиту по господарських операціях з контрагентом ПП «Нові Долиняни», що належало до предмету перевірки. На час здійснення спірних господарських операцій як ТзОВ " Буське сорто-насінницьке підприємство " так і його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платники податку. Вказує, що сам по собі факт недоліків в оформленні окремих документів, не свідчить про фіктивність операції. Зміст самих операцій не досліджувався, а аналізувався виходячи з податкової інформації. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому скаржник не може нести відповідальність за дії контрагентів Зазначив, що факт належного підтвердження поставки позивачу товарів та послуг підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять для цілей оподаткування всі відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Заперечення відповідача обґрунтовуються тим, спірні податкові повідомлення рішення винесені згідно вимог чинного законодавства, оскільки у видаткових накладних відсутня інформація щодо місце складання накладної, завірено підписами від постачальника та отримувача ТМЦ не ідентифікованих осіб, відсутня інформація про довіреність. Посадовими особами підприємства не надано інформації про осіб, які отримали товар, що не дає змоги встановити ким здійснювалось приймання товару. Відповідно до представлених до перевірки ТТН відсутня інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу, відсутній відтиск печатки отримувача ТМЦ, також відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції в ТТН. Податковим органом в акті перевірки встановлені дані і факти, що доводять нереальність задокументованих господарських операцій у зв'язку з відсутністю матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснювати відповідні послуги (роботи), тимчасово зберігати відповідний обсягів товару, транспортування ТМЦ, можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом контрагентом ПП «Нові Долиняни». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та додаткових поясненнях, просив позов задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовне заяву, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши вступне слово сторін, з'ясувавши обставини, викладені у заявах по суті справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" знаходиться за адресою: Львівська обл., Буський р-н, с. Ожидів, вул. Залізнична, 1б., взято на облік в контролюючих органах 13.04.2000 року за номером №28, станом на 21.03.2018 року перебуває на обліку в Буській ОДПI ГУ ДФС у Львiвськiй областi.

На підставі направлень від 06.03.2018 №2155, 2156, виданого Головним управлінням ДФС у Львівській області, відповідно до п.п.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями. на підставі наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 05.03.2018р №1393 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ „Буське сорто-насінницьке підприємство" (код ЄДРПОУ 22342296) з питань проведення взаємовідносин із ПП „Нові долиняни" (код ЄДРПОУ 30907567) за період жовтень, листопад 2017 року. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2018 року №714/13-01-14-14/22342296 (далі акт перевірки).

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено такі порушення:

1. п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI,із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 587 000грн. по взаєморозрахунках з ПП „Нові Долиняни" за жовтень, листопад 2017р.

2. п. 185.1, ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено завищення суму податкового кредиту на загальну суму 3 478 434грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України всього на 3 383 666грн, в тому числі за жовтень 2017р, 1 763 334грн, за листопад 2017 р. 1 620 332грн. та завищено від'ємного значення з податку на додану, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду в розмірі 94 768грн. в тому числі за листопад 2017р. 94 768грн.

На підставі акта перевірки від 21.03.2018 року №714/13-01-14-14/22342296, відповідачем винесено такі податкові повідомлення рішення :

-від 13 квітня 2018 року №0006321414, яким збільшено ТОВ „Буське сорто-насінницьке підприємство" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму - 1 983 750 грн.;

-від 13 квітня 2018 року №0006331414, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість (сума завищеного від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) на суму 94 768 грн.;

- від 13 квітня 2018 року №0006361414, яким збільшено ТОВ „Буське сорто-насінницьке підприємство" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 5 075 499 грн.

Судом встановлено, що позивачем укладено Договір купівлі - продажу №01/10-2017 від 01.10.2017р. між ПП "Нові Долиняни" (продавець) та ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" (продавець) відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію (соя, кукурудза), іменовану надалі "Товар", Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного Договору. Найменування, кількість та ціна Товару за цим Договором вказується у видаткових накладних. Оплата за даним Договором здійснюється за попередньою домовленістю Сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі Продавець зобов'язується передати Покупцю товар належної якості. Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця. До перевірки подано копію вказаного договору та видаткової накладної на поставку сільськогосподарської продукції. В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за товар.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом ґрунтуються на таких висновках: відсутності в товарно - транспортних накладних інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу; не ідентифіковано особу, що підписала видаткову накладну; не подано документа, який би підтверджував повноваження на отримання товарно - матеріальних цінностей; відповідно до наявної інформації в АІС „Податковий блок" перевіркою встановлено податкову інформацію по ТОВ „Нові Долиняни": ознаки невідповідності обсягів постачання обсягам придбання товарів, надання послуг, неможливо встановити транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення ТМЦ, недостатня кількість персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій за вказаний період, враховуючи відсутність первинних документів, неможливо встановити складські приміщення на яких повинні були зберігатися товари, умови договорів в рамках яких повинні були відбуватися поставки ТМЦ, неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари та взагалі факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, вказаних товарів згідно таких даних підприємство не придбавало.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Дослідивши акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника

Судом в ході судового розгляду встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.

Судом також встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від контрагентів оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договору укладеного позивачем з ПП «Нові Долиняни».

ТОВ „Буське сорто-насінницьке підприємство" надано до суду надано копій документів, що підтверджують транспортування зерна від ПП "Нові Долиняни" по наступних перевізниках ПП "Агрофірма "Лугове", ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_5

Щодо посилань відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, не передбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у ТТН інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Щодо податкових повідомлень-рішень: №0006321414, №0006331414, №0006361414 по взаємовідносинах з ПП «Нові Долиняни».

Суд встановив, що згідно акту перевірки, основними доводами відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із зазначеним контрагентом є наступні: видаткові накладні, акт и здачі-прийняття робіт (послуг) підписано особою, яку не ідентифіковано, що не дає можливості визначити, хто саме прийняв товар, і позивач до перевірки не надав документи на підтвердження повноважень конкретної особи на отримання товару (послуг);

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження взаємовідносин з вищезазначеним контрагентом долучено до матеріалів справи: видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки.

Відтак, факт належного документального підтвердження поставки позивачу товарів і послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Відповідач не посилається в акті на докази, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Зокрема, не можна вважати обґрунтованим висновок відповідача про не підтвердження факту поставки або надання послуг у зв'язку з відсутністю прізвища особи, яка підписала видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (послуг).

При цьому слід враховувати визначений у ПК України принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. (ухвала ВАСУ від 10 серпня 2016 року по справі №К/800/37022/15).

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Крім цього, слід також зазначити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку до платника податків, не відноситься (ухвала Вищого адміністративного суду від 14 червня 2016 року К/800/39786/15).

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Натомість, відповідач не надав доказів фіктивності (безтоварності) господарських операцій позивача із вищезазначеними контрагентами, у зв'язку чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 13 квітня 2048 року №0006321414, від 13 квітня 2048 року №0006331414, від 13 квітня 2048 року №0006361414 є протиправним, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.139 КАС України, оскільки суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, відтак судові витрати (сплачений судовий збір в розмірі 107310,25 грн. згідно платіжного доручення №15 від 23.04.2018 року), понесені позивачем стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.04.2018 року №0006361414, №0006331414, № 0006321414.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (адреса:79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТзОВ "Буське сорто - насінницьке підприємство" (адреса:80530, Львівська обл., Буський район, с.Ожидів, вул. Залізнична, 1б, ЄДРПОУ 22342296) 107310,25 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.10.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна