Ухвала суду № 77188610, 17.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

17 жовтня 2018 року №826/15472/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві заяву про самовідвід судді Терлецької О.О. за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

21.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд визнати протиправним несвоєчасне та неповне надання Окружним адміністративним судом міста Києва відповіді на його запит від 17.05.2018, а саме: ненадання електронних копій:

1) рішення житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва про надання службових квартир суддям Качуру І.А., Амельохіну В.В., Аблову Є.В., Власенковій О.О., Федорчуку А.Б., Погрібніченку І.М.;

2) звернення суддів Качура І.А., Амельохіна В.В., Аблова Є.В., Власенкової О.О., Федорчука А.Б., Погрібніченка І.М. до житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами щодо прийняття рішення про виключення наданих приміщень з числа службових та надання їх у постійне користування;

3) протоколу житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва № 3 від 05.11.2013, яким заяви суддів про виключення отриманих ними жилих приміщень із числа службових та надання квартир у постійне користування комісією задоволено;

4) рішення № 5 зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 щодо надання квартир у постійне користування позивачам;

5) протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013;

6) адрес квартир, які були надані вказаним суддям як службові, а потім виведені з числа службових.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 адміністративний позов та додані до нього матеріали направлено для визначення підсудності до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 визначено територіальну підсудність адміністративного справи №826/15472/18 та передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

09.10.2018 дану адміністративну справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2018).

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. від 12.10.2018 задоволено заяву про самовідвід судді Балаклицького А.І., матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій передати до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Автоматизованою системою розподілу справ та матеріалів між суддями Київського окружного адміністративного суду визначено головуючого суддю Терлецьку О.О. для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018).

17 жовтня 2018 року суддя Терлецька О.О. подала заяву про самовідвід.

Заяву про самовідвід обґрунтувала тим, що особисто знайома із суддями Окружного адміністративного суду міста Києва, щодо яких позивач просив надати інформацію в своєму запиті від 17.05.2018.

Крім того, із значною кількістю суддів, які працюють в Окружному адміністративному суді місті Києва, неодноразово спілкувався на семінарах під час навчань у Національній школі суддів України та має товариські, приязні стосунки.

Таким чином, суддя Терлецька О.О. вважає, що вона не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з'ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КАС є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Під час розгляду заяви про самовідвід суд бере до уваги, що головуючий суддя Терлецька О.О. особисто знайома із суддями Окружного адміністративного суду міста Києва, щодо яких позивач просив надати інформацію в своєму запиті від 17.05.2018, та має з ними товариські стосунки, а тому з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, для забезпечення усунення сумнівів у сторін щодо неупередженості в розгляді адміністративної справи, заява про самовідвід судді Терлецької О.О. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.

Керуючись статями 36, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву судді Терлецької О.О. про самовідвід, - задовольнити.

2. Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій передати до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя (підпис) Терлецька О.О.

З оригіналом згідно. Суддя: