Рішення № 77188409, 17.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/329/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Іванчулинця Д.В.

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (вул. Вакарова, буд. 13, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 18 жовтня 2018 року.

16 квітня 2018 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джентерм Україна", в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джентерм Україна" адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 2 727 962,38 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

22 травня 2018 року до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року постановлено перейти до загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно поданого до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за формою № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік відповідач не виконав вимогу Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на підприємстві, а саме – замість 19 осіб працювало станом на 2017 рік – 15 осіб. У звязку із цим відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня 2018 року розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції, у даному випадку, повинен був сплатити в дохід державного бюджету України 389232,44 грн., однак, цього не зробив, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом. На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що на ТОВ «Джентерм Україна» працює 2282 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність – 69 осіб. Товариством подано відповідний звіт, в якому об’єктивно висвітлено кількість робочих місць, які зайняті особами з інвалідністю, а тому, на думку відповідача, висновок про можливе застосування адміністративно-господарських санкцій являється підставним тільки у ситуації, коли невиконання ТОВ «Джентерм Україна» вимог закону сталось саме з вини товариства. Натомість, саме відповідачем не було забезпечено направлення на підприємство протягом 2017 року жодної особи з інвалідністю для вирішення питання щодо працевлаштування. Відповідачем систематично вживались заходи щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, однак, не зважаючи на це, уповноваженими органами з питань працевлаштування та соціального захисту населення та організаціями, до яких звертався відповідач, не було направлено жодної особи з інвалідністю з метою працевлаштування. Також зазначає про постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2017 року, згідно якої встановлено відсутність підстав притягнення керівника ТОВ «Джентерм Україна» до адміністративної відповідальності, оскільки останнім вживались всі заходи для забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. На підставі вищенаведеного вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до поданого ТОВ «Джентерм України» звіту «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова – річна середньооблікова чисельність штатних працівників на даному підприємстві за 2017 рік у звітному періоді становила 2282 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність – 69 осіб.

При цьому, кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», складала 91 особу.

Зі звіту за формою № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік вбачається, що ТОВ «Джентерм Україна» вимогу Закону не виконало.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач вважає, що саме позивачем не було забезпечено направлення на підприємство протягом 2017 року жодної особи з інвалідністю для вирішення питання про її працевлаштування.

Натомість, як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Джентерм Україна» вживало низку заходів щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зокрема, протягом 2017 року систематично подавались до Виноградівського районного центру зайнятості населення звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також ТОВ «Джентерм Україна» самостійно здійснювався пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування на підприємстві. Так, ТОВ «Джентерм Україна» систематично направляло листи до Виноградівського районного центру зайнятості населення щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, проводилися спільні заходи - ярмарки вакансій.

Крім того, з метою самостійного пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на підприємстві ТОВ «Джентерм Україна» систематично направляло листи до Управління праці та соціального захисту населення, Виноградівської районної благодійно-реабілітаційної спортивної організації інвалідів «Відродження», в яких повідомляло про наявність на підприємстві вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також з цією ж метою ТОВ «Джентерм Україна» подавало оголошення щодо наявності на підприємстві вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, розміщувало оголошення у засобах масової інформації – газеті «Нове життя» Іршавської районної ради.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що ТОВ «Джентерм Україна» намагалось виконати свій обов’язок щодо вжиття необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, створювало в установленому порядку відповідні робочі місця, інформувало органи державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також самостійно здійснювало пошук таких осіб.

Суд також бере до уваги, що постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2017 року встановлено відсутність підстав притягнення керівника ТОВ «Джентерм Україна» до адміністративної відповідальності, оскільки останнім вживались всі заходи для забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до постанови Верховного суду України № 21-81а13 від 16 квітня 2013 року адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку із вчиненням правопорушення.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на зазначене висновок суду касаційної інстанції щодо обґрунтованості позову відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій у зв’язку з тим, що при подачі звіту форми № 3-ПН товариство не повідомляло службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (колонка « 15» звіту форми № 3-ПН не заповнювалась), ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права (постанова Верховного Суду України від 28 травня 2013 року у справі № 21-386а12).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон доповнено ст. 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання про неправомірність притягнення ТОВ «Джентерм Україна» до адміністративно-господарської відповідальності та стягнення у звязку із цим адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2727962,38 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач в ході розгляду справи надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, з огляду на що суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (вул. Вакарова, буд. 13, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300) про стягнення адміністративно-господарських санкцій – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_3