Рішення № 77187934, 17.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 р. Справа№805/5017/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради з позовними вимогами:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо невиплати компенсації 50 процентів вартості продукті харчування за медичними нормами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування держаної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 2014 по жовтень.

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо невиплати компенсацію 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування держаної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до п.14 ст.20 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 2014 року по жовтень.

Ухвалою від 26 червня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі та ухвали про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 24 липня 2018 року суд перейшов до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання по справі на 14 серпня 2018 року та зобов’язав відповідача надати суду засвідчену належним чином паперову копію електронної справи отримувача соціальної виплати ОСОБА_1

Ухвалою від 14 серпня 2018 року суд відклав підготовче засідання в адміністративній справі №805/5017/18-а на 18.09.2018 року та зобов’язав відповідача надати суду до 18.09.2018 року засвідчену належним чином паперову копію електронної справи отримувача соціальної виплати ОСОБА_1

Ухвалою від 18 вересня 2018 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не виплачено компенсацію 50 процентів вартості продукті харчування за медичними нормами.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування чого зазначає, що виплати позивачу призначено з дати звернення, тобто з листопада 2017 року. Відповідач також зазначає, що позивач з 26.11.2014 року був зареєстрований як тимчасово переміщена особа в м. Бердянськ, проте не перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення в м. Бердянськ та не звертався із заявою про отримання виплат, що вбачається з листа УСЗН м. Бердянськ.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії ВЕ № 215800, виданого Калінінським РВ Горлівського МВ УМВС України у Донецький області 19 лютого 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 8 листопада 2017 року № НОМЕР_2, а також особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до посвідчення від 5 травня 2010 року та інвалідом 3 групи відповідно до посвідчення від 13 травня 2010 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача, як внутрішньо переміщена особа. Суд встановив, що позивач 29 листопада 2017 року звернувся до відповідача із заявою про виплату грошових коштів на харчування як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1 категорії за період з січня 2014 року по листопад 2017 року.

12 грудня 2017 року за вихідним № 01-20-11734-06 відповідач надав відповідь позивачу, в якій зазначив, що комісією 12 грудня 2017 року було розглянуто подання про призначення (відновлення) відповідної соціальної виплати згідно заяви.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві. Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Судом також встановлено, відповідач листом від 24 травня 2018 року за вихідним № 01-20-4740/1-06 повідомив, що позивач з 26.11.2014 року був зареєстрований як тимчасово переміщена особа в м. Бердянськ, проте не перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення в м. Бердянськ та не звертався із заявою про отримання виплат. У зв’язку з чим, виплати призначено з дати звернення, тобто з листопада 2017 року.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. ОСОБА_2 право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, що регулює відносини щодо прав на користування пільгами осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є ОСОБА_2 України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – ОСОБА_2 № 796-XII) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнення між сторонами спірних правовідносин.

ОСОБА_2 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Пунктом 14 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1, а саме забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 20 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як: - забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (пункт 14).

Положеннями вказаного Закону визначенні основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Жодних змін з приводу уточнення виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, у вказаний ОСОБА_3 не вносилось.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи те, що позивач є громадянином України, а держава гарантує своїм громадянам право на отримання компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1, а саме забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання, зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Єдиним законом, який регулює відносини щодо отримання компенсації та пільг громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, як вже зазначалось раніше є ОСОБА_3 України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в який не вносились жодні зміни щодо особливостей виплати компенсацій особам, що перемістились з непідконтрольної Україні території, у зв’язку з цим суд при вирішенні справи по суті керується саме нормами вказаному Закону № 796-XII.

Право на обмеження конституційних прав громадян, вказаним Законом Кабінету Міністрів Верховною Радою України не надано.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому він не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи виплату компенсації 50 відсотків вартості продуктів харчування за медичними нормами позивачу з січня 2014 рок по жовтень 2017 року діяв не на підставі, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправними.

Належним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача у даному випадку є виплата цих виплат за минулий період. Судом встановлено, що відповідач відновив ці виплати згідно з листопада 2017 року за заявою позивача та цей факт не є спірним у даній справі.

До того ж, постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, на яку посилається відповідач, приймалася задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для законності невиплати відповідної соціальної виплати позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність невиплати пенсії допомоги за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено невиплату допомоги позивачу саме за період січня 2014 року по жовтень 2017 року та судом встановлено протиправні дії відповідача, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що в силу вимог Закону України «Про судовий збір», позивач є звільненим від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (85102, АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14) про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації 50 процентів вартості продукті харчування за медичними нормами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування держаної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 2014 по жовтень 2017 року.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради виплатити ОСОБА_1 компенсацію 50 процентів вартості продукті харчування за медичними нормами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування держаної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 2014 по жовтень 2017 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Загацька Т. В.