Рішення № 77186029, 24.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

24 вересня 2018 р. Справа № 0240/2591/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області

про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити дії,

про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 46 від 24 липня 2018 року.

- зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути мою заяву про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту із дотриманням вимог передбачених законодавством.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту на підставі наказу №46 від 24.07.2018. З урахуванням вказаних обставин, позивач вважає, що відповідачем порушеного його права. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №46 від 24.07.2018 та зобов'язати повторно розглянути заяву про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту із дотриманням вимог передбачених законодавством.

Одним із додатків до позовної заяви позивачем зазначена заява про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивачем вказано, що позивач не мав змоги захистити власні порушені права та звернувся до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 01.08.2018 позивачу призначено адвоката, якому видано довіреність на представництво інтересів позивача, що і стало причиною пропуску п'ятиденного строку звернення до суду.

З огляду на вказані обставини, суд вважає за необхідне, задовольнити заяву позивача про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.08.2018 відкрито провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування власної позиції зазначила, що позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту на підставі наказу №46 від 24.07.2018. З урахуванням вказаних обставин, вважає, що відповідачем порушеного його права. Просить суд визнати протиправним та скасувати наказ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №46 від 24.07.2018 та зобов'язати повторно розглянути заяву з викладенням причини відмови і роз'ясненням поряджу оскарження рішення, що передбачено ч.7 ст. 8 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ”.

Представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач не надав достатньої аргументації своїм побоюванням у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказах того, що пі побоювання є обґрунтованими та відповідали б вимогам абзацу 1.13 статті 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ”. Очевидно, що позивач являється економічним мігрантом та зловживає процедурою отримання статусу біженця.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено наступне.

4 липня 2018 року з метою отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернувся із заявою до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області. У позивача прийняли надані документи, провели опитування через перекладача французької мови та за його допомогою, на підставі наданих позивачем відомостей заповнили відповідну анкету та видали Довідку про звернення за захистом в Україні №0009007. Через перекладача також було повідомлено про те, що необхідно з’явитися до органів ДМС 24 липня 2018 року для проходження співбесіди та вирішення питання про оформлення документів про надання мені статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Під час проведення співбесід управлінням ДМС України у Вінницькій області на основі всебічного вивчення наданих заявником матеріалів, а також матеріалів по країні походження, матеріалів, що надані УВКБ ООН в Україні, співбесіди по уточненню викладених заявником фактів, встановлено наступне:

Громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, з його слів, народився 30.09.1992 року у м. Кіншаса, Демократична Республіка ОСОБА_6 (далі -ДР Конго).

З 1996 по 2008 рік навчався у школі «Сажес» м. Букаву, Конго, після закінчення школи працював у кар’єрі по добуванню алмазів до 2018 року.

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 під час співбесіди повідомив, що у березні 2018 року перетнув кордон України по підробленому паспорту громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_6, також зазначив, що у паспорті була вклеєна його фотокарточка, а ім’я та прізвище були інші, пізніше повідомив, що ім’я у паспорті було зазначено Матондо.

Позивач звернувся із заявою про отримання статусу біженця лише 04.07.2018 року до управління ДМС України у Вінницькій області.

Причиною звернення із заявою про отримання статусу біженця позивач послугувало те, що у країні його належності йде громадянська війна та озброєний конфлікт між партією влади РРRD та опозиційною партією МІХ.

Натомість, під час співбесіди позивач повідомив, що виїхав з країни маючи на меті потрапити до Франції, це і є кінцева мета ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 від якої він відмовлятися не буде і при нагоді буде шукати можливість виїхати з України.

Однак, коли позивач з’явився у призначений день до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, йому було вручено повідомлення про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі наказу № 46 від 24 липня 2018 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011року №3671-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.п.1, 13 ч.1 ст.1 біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до органу міграційної служби в Автономній ОСОБА_6 Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі, якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин

Обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення статусу біженця. Під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з'ясування об'єктивних обставин є першочерговим завданням судів під час вирішення даних спорів.

Зі змісту ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» вбачається, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

У разі використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рішення за скаргою залишає на зберігання документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи.

Згідно зі статтею 4 ОСОБА_8 Європейського Союзу «Про мінімальні стандарти для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин, а також змісту цього захисту» (29 квітня 2004 року) в разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими, правдоподібними, та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Відповідно до п. п. 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто обоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Згідно з п.195 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (згідно з Конвенцією про статус біженців 1951року та Протоколом щодо статусу біженців 1967року), у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Виходячи зі змісту Конвенції про статус біженців 1951 року, Протоколу 1967 року та статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", поняття "біженець" включає чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця. До таких підстав відносяться: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Між тим, «побоювання стати жертвою переслідувань» складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи «побоювання». «Побоювання» є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем.

Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Факти обґрунтованості побоювань переслідування (загальна інформація по країні походження біженця) можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, із звітів Міністерства закордонних справ тощо.

Крім того, ОСОБА_8 Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту» від 27.04.2004 р. №8043/04 містить наступні фактори, які повинні досліджуватися з наведеного вище питання: реальна спроба обґрунтувати заяву; надання усіх важливих фактів, що були в розпорядженні заявника та обґрунтування неможливості надання інших доказів; зрозумілість, правдоподібність та несуперечливість тверджень заявника; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше; встановлено, що заявник заслуговує на довіру.

Таким чином, особа, яка звертається із заявою про надання, їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту має довести, що її побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань є обґрунтованими, або її життю, безпеці чи свободі в країні походження загрожує небезпека і вона не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Як вбачається з матеріалів особової справи та встановлено в ході судових засідань, під час проведення співбесід з позивачем, управлінням ДМС України у Вінницькій області на основі всебічного вивчення наданих заявником матеріалів, а також матеріалів по країні походження, матеріалів, що надані УВКБ ООН в Україні, співбесіди по уточненню викладених заявником фактів, встановлено наступні обставини.

Громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, з його слів, народився 30.09.1992 року у м. Кіншаса, Демократична Республіка ОСОБА_6 (далі -ДР Конго).

З 1996 по 2008 рік навчався у школі «Сажес» м. Букаву, Конго, після закінчення школи працював у кар’єрі по добуванню алмазів до 2018 року.

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 під час співбесіди повідомив, що у березні 2018 року перетнув кордон України по підробленому паспорту громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_6, також зазначив, що у паспорті була вклеєна його фотокарточка, а ім’я та прізвище були інші, пізніше повідомив, що ім’я у паспорті було зазначено Матондо.

Позивач звернувся із заявою про отримання статусу біженця лише 04.07.2018 року до Управління ДМС України у Вінницькій області.

Причиною звернення із заявою про отримання статусу біженця позивач послугувало те, що у країні його належності йде громадянська війна та озброєний конфлікт між партією влади РРRD та опозиційною партією МІХ.

Натомість, під час співбесіди позивач повідомив, що виїхав з країни маючи на меті потрапити до Франції, це і є кінцева мета ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 від якої він відмовлятися не буде і при нагоді буде шукати можливість виїхати з України.

В свою чергу, інформація по країні походження свідчить, що в 2012-2013 роках в ОСОБА_6 йшла війна між військами президента Кабила при підтримці ООН та повстанцями із «Движения 23 марта», які підтримували Раунда і Уганда, натомість 12 грудня 2013 року влада підписали мирний договір з повстанцями.

У докладі Генерального секретаря місії ООН по стабілізації в ДР Конго 25.08.2015 року зазначено, що у деяких районах Південого Ківу ситуація залишається нестабільною, а саме в провінції Ітурі, Верхнє та Нижнє Уеллє, місцевість поряд із лісовим масивом Мбомбою райони Дунгу-Дуру-Намбиапай та Дунгу-Фарадже-Аба.

При цьому у м. Букава в офіційних та загальнодоступних джерелах та міжнародних звітах не значиться як регіон нестабільний та небезпечний для проживання.

На офіційному сайті Центру новин ООН не міститься жодної інформації про нестабільність або погіршення ситуації в м. Букаву протягом 2017-2018 роках, крім того на офіційному сайті Міністерства закордонних справ України не міститься інформації щодо нестабільної ситуації в регіоні проживання позивача м. Букава, ДР Конго.

Крім того, слід наголосити на тому, що із десяти країн, що приймають найбільшу кількість біженців в світі, п’ять знаходяться в Африці це - Ефіопія, Кенія, Уганда, Чад та ДР Конго (Генеральна Асамблея Допомоги біженцям, повернення і переміщення осіб в Африці від 23.08.2016 року).

Також, у ДР Конго згідно інформацією по країні, функціонують школи університети, в тому числі функціонує найпрестижніший університет ДР Конго «Католицький університет Букава». Крім цього, відповідач повідомив, що на туристичних сайтах міститься інформація про функціонування великої кількості туристичних готелей, а також велика кількість відгуків туристів, які відвідали їх протягом 2017-2018 роках.

Відтак, суд вважає, що дана інформація підтверджує факт, що ніякої загрози життю позивача, від внутрішнього конфлікту, у м. Букава не було, а також твердження ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 про те, що у 2018 році ситуація у м. Букава погіршилася, що унеможливлює його повернення до країни походження є неправдоподібною.

Відтак, враховуючи дані співбесіди із позивачем, а також матеріалам які надав сам позивач було встановлено, що ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за жодною ознакою із конвеційних ознак не переслідувався. Цей факт підтвердив і сам заявник під час співбесіди від 06.07.2018 року, на запитання: «Чи є докази, що підтверджують факт переслідування або загрози переслідуванню» позивач відповів «Не має. Мене не переслідували».

Представник відповідача також зазначив, що слід звернути увагу на те, що враховуючи дату прибуття до України, а також дату звернення до управління ДМС України у Вінницькій області із заявою про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту, можна зробити висновок, що ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 порушив порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, який передбачений статтею 5 Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме, що особа, яка мала бути намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна була протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а уразі незаконного перетинання державного кордону з наміром бути визнаною біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна була без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім того, відсутність будь-яких загроз позивачу у країні його походження свідчить цілком мирне життя його родичів у ДР Конго, які працюють та навчаються, а саме: батько позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 працює на фірмі яка виробляє напої, мати ОСОБА_9 працює продавцем на ринку, дві сестри ОСОБА_9 та Доркас навчаються у коледжі, брат Джовель працює у кар’єрі по видобуванню алмазів, а сестра Вікторія та брат Ефраїм навчаються у школі.

Позивач не надав достатньої аргументації своїм побоюванням повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інші докази, що відповідали б вимогам абзацу 1. 13 статті 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ”.

А тому, суд прийшов до висновку, що позивач являється економічним мігрантом та зловживає процедурою отримання статусу біженця.

Як наслідок, наказом управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №46 від 24 липня 2018 року відмовлено в оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту із дотриманням вимог передбачених законодавством.

На підставі вказаного наказу відповідачем прийнято повідомлення №13 від 24 липня 2018 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суд критично оцінює твердження позивача, що відповідач у Повідомленні "Про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" від 24.07.18 р. №13 не викладено причин відмови, обмежившись загальними посиланнями; не роз'яснено порядок і строки оскарження прийнятого рішення. Так, суд вважає, що дане повідомлення відповідає бланку Додатку 15 до Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 08.09.2011 року.

Також під час дослідження матеріалів особової справи з’ясовано, що на копії супровідного листа міститься запис про роз’яснення причини відмови та порядку оскарження під яким стоїть підпис позивача та його перекладача ОСОБА_10 Ахмеда (а. с. 73)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис ОСОБА_11

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар