Рішення № 77185911, 12.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1704/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2018 № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченка (далі - ПОСП ім. Шевченка, позивач), з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2018 № НОМЕР_1.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 відрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в подальшому ухвалою суду від 13.09.2018 за клопотання представника відповідача ухвалено розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 11:30 год. 26.09.2018 (а.с.207). 26.09.2018 у зв’язку з необхідністю одержання нових доказів оголошено перерву у розгляді справи до 12:30 год. 12.10.2018 (а.с. 227-228).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПОСП ім. Шевченка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в частині здійснення господарських операцій з ТОВ «АГРО-ХОРСА». У ході перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.07.2018 № 11404/03-20-14-04/3735435. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 59343,75 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки про те, що господарська операція між позивачем та його контрагентом мала фіктивний характер, товар фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди, оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується всіма відповідними первинними бухгалтерськими документами, а певні недоліки в оформленні первинних документів не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції, а тому відсутні підстави для висновків про завищення податкового кредиту та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З наведених підстав позивач просить задовольнити позов.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с. 192-195) представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно у зв’язку із виявленням під час перевірки податкових правопорушень, які зазначені в акті перевірки від 18.07.2018 № 11404/03-20-14-04/3735435.

Вказує на те, що господарські операції між ПОСП ім. Шевченка та ТОВ «АГРО-ХОРСА» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

При складанні господарських документів по взаємовідносинах між ПОСП ім. Шевченка та ТОВ «АГРО-ХОРСА» порушено правила ведення бухгалтерського обліку, а самі документи не відповідають фактичному руху активів і не можуть вважатися дійсними та враховуватися в даних податкового обліку. З врахуванням наведеного просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с. 211-214) представник позивача не погодилась з аргументами представника відповідача та підтримала власну позицію, викладену у позовній заяві.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с. 221-222) представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № К/9901/7230/18 зазначив, що сам факт наявності у позивача видаткових накладних чи інших документів з посиланням на поставку товарів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того, у відповіді на відзив представник позивача просила стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. (а.с. 211-214), а в подальшому 12.10.2018 подала суду клопотання про стягнення вказаних витрат в загальному розмірі 13000,00 грн. (а.с. 241-242).

Представник відповідача у запереченні на відповідь на відзив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив (а.с. 221-222).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОСП ім. Шевченка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в частині здійснення господарських операцій з ТОВ «АГРО-ХОРСА», про що складено акт від 18.07.2018 № 11404/03-0-14-04/3735435 (а. с. 18-37).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 3 статті 8, пунктів 1, 5, 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, пункту 2.4, пункту 3.5 розділу 3, розділу 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6, 11.7, 11.8, 11.9, 13.1, 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363;

- підпунктів 14.1.191, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого ПОСП ім. Шевченка завищено податковий кредит за січень 2017 року на загальну суму 47475,00 грн., що призвело до завищення рядка 19 (від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) за січень 2017 року, рядка 21 (Суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) за січень 2017 року на загальну суму 47475,00 грн., рядка 16.1 (від’ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) за лютий 2017 року на суму 47475,00 грн. та занижено рядок 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету) на суму 47475,00 грн.

Позивач не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 18.07.2018 № 11404/03-0-14-04/3735435, подав 26.07.2018 письмові заперечення, однак листом ГУ ДФС у Волинській області від 06.08.2018 № 13786/10/03-20-14-04-11 висновки акту перевірки визнано такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та залишено без змін, а заперечення - без задоволення (а.с. 56-62).

На підставі акту перевірки, 08.08.2018 ГУ ДФС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 59343,75 грн., в тому числі: за податковими зобов’язаннями – 47475,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 11868,75 грн. (а.с. 65-66).

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2018 № НОМЕР_1 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ПОСП ім. Шевченка підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктами 201.1., 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як слідує з акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарська операція між ПОСП ім. Шевченка та його контрагентом мала фіктивний характер, товар фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди, у зв’язку з чим контролюючий орган дійшов висновку, що ПОСП ім. Шевченка неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і це призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та завищення від'ємного значення суми податку.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС, у Волинській області судом при розгляді справи підлягали з’ясуванню обставини щодо реального здійснення господарської операції, за якою позивачем сформовано податковий кредит.

Як встановлено судом, у січні 2017 року ПОСП ім. Шевченка мало взаємовідносини із ТзОВ «АГРО-ХОРСА».

ТзОВ «АГРО-ХОРСА» станом на 25.01.2017 є зареєстрованим як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності згідно з КВЕД 01.50: змішане сільське господарство. У січні 2017 року ТзОВ «АГРО-ХОРСА» мало статус платника податку на додану вартість.

Так, 25.01.2017 між ПОСП ім. Шевченка (покупець) та ТзОВ «АГРО-ХОРСА» (постачальник) укладено договір № 250117/1 на постачання товарів, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві товари в кількості, асортименті і в терміни, передбачені специфікацією, що додається до нього і являється невід’ємною частиною договору, а покупець – оплатити і прийняти зазначений товар на умовах, визначених цим договором. Базисними умовами договору постачання товару є ССР (згідно правил Інкотермс 2010 року). Доставка товару здійснюється продавцем. Адреса поставки: Волинська обл., Горохівський р-н, с. Угринів. Після поставки товару продавцем на склад покупця, останній проводить лабораторні дослідження щодо встановлення якості поставленого товару, на підставі чого виносяться кінцеві висновки та приймається товар. Товар оплачується в безготівковому порядку за цінами, вказаними у специфікації (а.с. 95-97).

У додатку № 1 до договору поставки від 25.01.2017 № 250117/1 сторонами узгоджено, що постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти товар – шрот соняшниковий в кількості 31 т (+/- 10%) за ціною 5700,00 грн. з ПДВ на загальну суму 176700,00 грн.; макуху соняшникову в кількості 23 т (+/- 10%) за ціною 4700,00 грн. з ПДВ на загальну суму 107100,00 грн. (а.с. 98).

На виконання умов договору ТзОВ «АГРО-ХОРСА» у січні 2017 року поставило ПОСП ім. Шевченка шрот соняшниковий в кількості 31,1 т за ціною 4750,00 грн. на загальну суму 177270,00 грн. в тому числі ПДВ – 29545,00 грн.; макуху соняшникову в кількості 22,8 т за ціною 3916,67 грн. на загальну суму 107583,00 грн., в тому числі ПДВ – 3916,67 грн.

Відповідно до умов договору поставки доставка товару здійснювалася на умовах СРТ за рахунок постачальника, тобто ТОВ «АГРО-ХОРСА» на адресу місцезнаходження покупця - ПОСП ім. Шевченка, що також підтверджується виписаними товарно-транспортними накладними № 250117/4 від 25.01.2017 про перевезення шроту соняшникового в кількості 31,1 т на загальну суму 177270,00 грн. з ПДВ автомобілем Рено, д.н.з ВК7050ВС, замовник та відправник ТзОВ «АГРО-ХОРСА», вантажоодержувач - ПОСП ім. Шевченка, пункт навантаження – м. Дніпро, вул. Краснозаводська, 68, пункт розвантаження – Горохівський район, с. Угринів; № 250117/5 від 25.01.2017 про перевезення макухи соняшникової в кількості 22,89 т на загальну суму 107583,00 грн. з ПДВ автомобілем Даф, д.н.з АА8509КК, замовник та відправник ТзОВ «АГРО-ХОРСА», вантажоодержувач - ПОСП ім. Шевченка, пункт навантаження – м. Дніпро, вул. Краснозаводська, 68, пункт розвантаження – Горохівський район, с. Угринів (а.с. 101-104) та книгою складського обліку (а.с. 121-122).

Вказані товарно-транспортні накладні скріплені печаткою ТОВ «АГРО-ХОРСА».

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «АГРО-ХОРСА» коштів за поставку товару, що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2017 № 89 та рахунками-фактури від 26.01.2017 № 2601/3 та № 2601/4 (а.с.99-100, 108-109).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631 за 2017 рік.

ТзОВ «АГРО-ХОРСА» було виписано податкову накладну від 26.01.2017 № 12 та видаткові накладні від 26.01.2017 № РН-2601/3 та № 2601/4 на загальну суму 284853,00 грн., в тому числі ПДВ – 47475,50 грн. (а.с. 99-100, 105).

Зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 13641 (а.с. 107).

В подальшому, придбаний товар (шрот соняшниковий та макуха соняшникова) був оприбуткований ПОСП ім. Шевченка та використаний у власній господарській діяльності, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки та вбачається з оборотно-сальдових відомостей по рахунках № 631, 208.

Відповідно до звіту про виробництво продукції тваринництва позивач мав на утриманні рогату худобу (а.с. 110-114).

Списання придбаного товару здійснювалося на кормоцехах для відгодівлі ВРХ, про що свідчать лімітно-забірні відомості. При цьому, у своїй діяльності позивач використовую власні основні засоби (активи), що підтверджується правовстановлюючими документами на нерухомість (а.с. 149-180).

Як слідує з матеріалів справи, до перевірки контролюючому органу було надано і штатний розпис підприємства на 2017 рік.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Вказане підтверджує наявність у ПОСП ім. Шевченка необхідної матеріально-технічної бази, виробничих ресурсів та персоналу для ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об’ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На підставі документів, складених контрагентом ТзОВ «АГРО-ХОРСА» позивачем був сформований податковий кредит відповідного звітного періоду (січень 2017 року).

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товару у вищевказаного контрагента, а отже податковий кредит за наслідками цієї операції позивачем сформований правомірно.

При цьому, ПОСП ім. Шевченка підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару та наявність усіх первинних документів.

Однак, в акті перевірки контролюючим органом констатовано відсутність факту реального здійснення господарської операції ТзОВ «АГРО-ХОРСА», оскільки в ході перевірки встановлено, що у видаткових накладних відсутні записи щодо посади особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутні записи щодо прізвища, імені та посади особи, відповідальної за дозвіл господарської операції, що здійснила відвантаження ТМЦ та прізвище і посада особи, що їх отримала, у накладних відсутнє посилання на конкретний договір як на підставу здійснення господарської операції; не надано журналу реєстрації та обліку довіреностей, документів про підтвердження якості товару, сертифікатів походження товару; відсутня реєстрація автомобіля, яким здійснювалось перевезення товару; не підтверджено факти здійснення операцій з перевезення товару; наявний вирок суду відносно посадової особи контрагента позивача, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між ТзОВ «АГРО-ХОРСА» та підприємством – покупцем.

Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

З врахування викладених норм суд вважає, що контролюючим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагента на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Будь-яких доказів того, що вказані операції не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу, контролюючим органом в акті перевірки не вказується.

Щодо посилання відповідача про те, що у видаткових накладних не зазначено посаду та прізвище посадової особи покупця, посаду продавця, то суд зазначає, що видаткові накладні скріплені печатками підприємств, що дає можливість ідентифікувати постачальника та покупця.

Крім того, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необгрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

На думку суду, наведені податковим органом недоліки в оформленні первинних документів не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.04.2018р. у справі №815/1071/16, від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17, від 06.02.2018 у справі № 821/589/17.

При цьому, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що з податкової звітності за І квартал 2017 року поданої ТОВ «АГРО-ХОРСА» не вбачається здійснення виплат фізичним особам, що свідчить про те, що послуги перевезення товару від ТОВ «АГРО-ХОРСА» платник податків не отримував, оскільки жодних доказів на підтвердження таких обставин не подано. При цьому, платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено факти здійснення операцій з перевезення товару та відсутня реєстрація автомобіля, яким здійснювалось перевезення товару, то суд зазначає, що відповідно до умов договору поставки товар постачався на умовах СРТ за рахунок постачальника, тобто ТОВ «АГРО-ХОРСА» на адресу місцезнаходження покупця - ПОСП ім. Шевченка – Волинська обл., Горохівський р-н, с. Угринів та підтверджується товарно-транспортними накладними, а посилання на довідку з бази даних НАІС МВС України щодо відсутності реєстрації автомобіля, яким здійснювалось перевезення товару не спростовує факту поставки товару на адресу ПОСП ім. Шевченка.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що у ТОВ «АГРО-ХОРСА» відсутні виробничі та трудові ресурси, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів. Водночас, контролюючий орган в межах перевірки зобов’язаний дослідити можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів, що ним здійснено не було.

А щодо сертифікатів якості та сертифікатів відповідності на придбаний товар, то суд зазначає, що їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася.

Щодо посилання відповідача на те, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі № 201/4747/17 посадову особу ТОВ «АГРО-ХОРСА» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, статті 205 КК України, то суд його до уваги не приймає, оскільки у ньому не міститься посилання на господарські взаємовідносини з ПОСП ім. Шевченка. Крім того, у ньому зазначено про вчинення протиправного діяння впродовж 2015-2016 років, в той час як господарські операції між позивачем та його контрагентом мали місце у січні 2017 року.

Також як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АГРО-ХОРСА» здійснює господарську діяльність з 2004 року та не припинило її здійснення на даний час.

Разом з тим суд зазначає, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі 3 808/1507/16.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Також суд зазначає, що ПК України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента, за умови якщо не встановлено фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента.

А невиконання податкових зобов’язань контрагентом платника податків не може свідчити про недостовірність даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 817/1422/13-а.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2017 року по операціях з постачання товару, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Протилежного судом не встановлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення від 08.08.2018 № НОМЕР_1, атому його слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1762,00 грн., сплачений платіжним дорученням від 16.08.2018 № 2281 (а. с. 2).

При вирішенні клопотання представника позивача про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 13000,00 грн., то воно підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п’ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев’ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 17.08.2018, акту здачі-прийняття робіт від 17.08.2018 № 01/17-09/18, рахунку на оплату від 17.08.2018 № 01/17-08/18, платіжного доручення від 20.08.2018 № 2286, позивач сплатив на рахунок адвоката ОСОБА_1 10000,00 грн. правничої допомоги, яка складається з: ознайомлення з матеріалами, з’ясування фактичних обставин справи, збір доказів – 1 год. - 1000,00 грн.; вивчення та узагальнення судової практики по правових питаннях – 2 год. – 2000,00 грн.; підготовка позовної заяви із додатками – 5 год. – 5000,00 грн.; ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив – 2 год. – 2000,00 грн. Крім того, в заяві поданій представником позивача 12.10.2018, остання зазначила, що позивач, крім іншого, ще має сплатити витрати на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи - 3000,00 грн., а саме: 2 год. – представництво у суді – судові засідання 26.09.2018 та 12.10.2018 по 1 год., що становить 2000,00 грн. та 1 год. – підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу, що становить 1000,00 грн.

У запереченні на відповідь на відзив, представник відповідача заперечив щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд виходить з того, що дана справа є справою незначної складності, при цьому, ознайомлення з матеріалами, з’ясування фактичних обставин справи, збір доказів (1000,00 грн.), вивчення та узагальнення судової практики по правових питаннях (2000,00 грн.) включається до витрат пов’язаних з підготовкою позовної заяви, а складення відповіді на відзив (2000,00 грн.) не містить нових доводів, які б не були зазначені у позовній заяві. Разом з тим суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи в розмірі 3000,00 грн. не підтверджені жодним доказом. Отже, решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. повинен понести позивач.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п’ятою статті 134, частиною дев’ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., що становить вартість послуг із підготовки та складання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 08.08.2018 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченка (45715, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Угринів, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 03735435).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2018 року.