Ухвала суду № 77179474, 12.10.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/7405/17

Провадження №1-кп/635/541/2018

У Х В А Л А

12 жовтня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бобко Т.В.,

суддів – Назаренка О.В., Шинкарчука Я.А.,

за участю прокурора Харченка Є.Г.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

секретар судових засідань – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В ході судового розгляду захисник адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14. В обґрунтування клопотання захисник, посилаючись на ст. 42 КПК України, зазначив, що свідок ОСОБА_4 є заявником у даному кримінальному провадженні та може надати інформацію про виявлені ним фактичні обставини, що були підставою для реєстрації кримінального провадження; свідок ОСОБА_5 є попереднім власником земельної ділянки, на якій досудовим розслідуванням були виявлені факти незаконного видобутку корисних копалин та може надати пояснення щодо обставин, які на думку захисту можуть тлумачитись як виправдувальні; свідок ОСОБА_6 може надати пояснення щодо складення ним документів, які стали підставою для твердження сторони обвинувачення про наявність факту «незаконного видобутку корисних копалин»; свідок ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, на якій стороною обвинувачення був встановлений факт незаконного видобутку корисних копалин у даному кримінальному провадженні і може надати інформацію, що спростовує твердження прокурора про наявність складу злочину в діях обвинуваченого; свідок ОСОБА_8 може надати інформацію з приводу встановлених досудовим розслідуванням фактів щодо надання обвинуваченому вказівок про вчинення сумнівних операцій; показання свідка ОСОБА_9 мають велике значення для визначення форми співучасті обвинуваченого, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що свідок є причетним до протиправної діяльності обвинуваченого; свідок ОСОБА_10, який є начальником відділу контролю за геологічним вивченням та використанням надр Державної служби геології та надр України, може пояснити порядок проведення перевірки, результати якої стали підставою для зупинення дозволу ПрАТ «Укргазвидобуток»; свідок ОСОБА_11 на досудовому слідстві надав інформацію про зупинення дозволу ПрАТ «Укргазвидобуток», а тому є необхідність у встановленні джерел такої інформації; свідок ОСОБА_12 надав інформацію слідчому про зупинення дозволу ПрАТ «Укргазвидобуток», порядок та строки повідомлення обвинуваченого про таке зупинення; свідок ОСОБА_13 безпосередньо був свідком проголошення прокурором Харківської місцевої прокуратури №6 у приміщення ПрАТ «Укргазвидобуток» повідомлення про підозру ОСОБА_2 в момент його відсутності у зазначеному приміщенні, а тому допит вказаного свідка є необхідним для з’ясування моменту, з якого ОСОБА_2 став підозрюваним у кримінальному провадженні; свідок ОСОБА_14 04 жовтня 2017 року вніс до клопотання інформацію, яка не була підтверджена матеріалами справи (в частині, що була відкрита стороні захисту), а тому його допит необхідний з метою з’ясування джерел внесених ним даних та їх відповідності фактичним обставинам.

Обвинувачений в судовому засіданні клопотання захисника підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника заперечував в зв'язку з тим, що зазначені захисником докази не були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст.290 КПК України.

При вирішенні клопотання захисника про виклик та допит свідків колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. Частиною 11 зазначеної статті КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Статтею 95 КПК України визначено, що показаннями є відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 93 КПК України, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

В ході судового розгляду захисником фактично наданий лише список осіб, яких сторона захисту бажає допитати в якості свідків, зі стислим посиланням на відомості, які ці особи можуть надати. Але зі змісту заяви не вбачається чи існували зазначені відомості під час досудового розслідування, чи були об'єктивно отримані або з'явились вже під час судового розгляду.

Захисником не надані будь-які підтвердження належності та допустимості показань у якості свідків зазначених ним осіб, отримані у порядку збирання доказів стороною захисту в межах встановлених КПК України. Щодо свідків ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14 взагалі відсутні відомості щодо їх місця проживання чи перебування, що позбавляє сторону обвинувачення реалізувати процесуальне право на ознайомлення з доказами до їх дослідження судом.

Крім того, відповідно до ч.9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Отже, виходячи зі змісту зазначеної норми, надане захисником повідомлення про відкриття додаткових матеріалів, яким є копія наданої до суду заяви про виклик свідків з відміткою Харківської місцевої прокуратури № 6, не є належним підтвердженням факту відкриття доказів стороні обвинувачення.

Частина 12 ст.290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази в невідкритих матеріалах.

Матеріали, які існували під час досудового розслідування, але не відкривались іншій стороні, позбавлені доказового значення під час судового розгляду. Якщо ж матеріали об'єктивно отримані або з'явились вже під час судового розгляду, то вони матимуть доказове значення у випадку виконання вимог ч.11 ст.290 КПК України про відкриття таких матеріалів іншій стороні.

Оскільки зазначені докази, а саме показання свідків, не відкривались стороні обвинувачення відповідно до вимог КПК України, то суд не вправі допустити показання зазначених стороною захисту свідків як докази у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів захисника про порушення положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо порушення права на захист у разі відмови у задоволенні клопотання про виклик свідків, суд зазначає наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 95, 290, 350 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про виклик та допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 17 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя Т.В. Бобко

Судді О.В.Назаренко

ОСОБА_15