Рішення № 77176504, 17.10.2018, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/842/18

2/683/643/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчук Л.А.

з участю секретаря Борикіної Л.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові справу №683/842/18, 2/683/643/2018 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 05 квітня 2012 року ОСОБА_2 став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг.

19 квітня 2013 року ОСОБА_2 було оформлено кредитну карту «Універсальна GOLD», відповідно до тарифів якої він отримав кредит в розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором внаслідок чого станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 110868 грн 72 коп., з яких: 3339 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 96797 грн 63 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4976 грн 35 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5255 грн 65 коп. штраф (процентна складова).

В зв’язку з викладеним вище позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 квітня 2012 року, яка виникла станом на 28 лютого 2018 року в розмірі 110868 грн 72 коп., з яких: 3339 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 96797 грн 63 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4976 грн 35 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5255 грн 65 коп. штраф (процентна складова).

Від представника позивача до суду надійшла заява, у якій він просить слухати справу за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі просить задовольнти в межах заявлених вимог.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову та застосувати у даній справі строк позовної давності. При цьому посилається на те, що за умовами договору кінцевий термін повернення кредиту 30 червня 2017 року, останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 12 червня 2014 року, а до суду позивач звернувся лише 03 березня 2018 року, тобто поза межами трирічного строку.

Вказує, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які додані до заяви на отримання кредиту і пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника ОСОБА_2.

Підписуючи заяву, відповідач не був ознайомлений саме з цими Умовами, а ті Умови, з якими він був ознайомлений при підписанні заяви, не містили збільшений строк позовної давності. Крім того, у заяві позичальника від 05 квітня 2012 року відсутнє будь-яке положення підписане відповідачем по справі, яке б передбачало збільшення строків позовної давності, а тому домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номера, який складається із Анкети-Заяви позичальника від 05 квітня 2018 року, Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Датою укладення договору є дата підписання позичальником анкети-заяви.

Згідно умов вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_2 19 квітня 2014 року отримав кредит в розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки

Таким чином, сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, тобто умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця зазначеного, як кінцевий строк повернення кредиту тобто в межах строку дії картки, на яку було надано кредитні кошти (квітень 2015 року).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_2 неналежно виконував умови кредитного договору й останній платіж на погашення кредиту ним було здійснено 12 червня 2014 року, внаслідок чого станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 110868 грн 72 коп., з яких: 3339 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 96797 грн 63 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4976 грн 35 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5255 грн 65 коп. штраф (процентна складова).

Зі змісту анкети-заяви позичальника від 12 серпня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджується з ними.

Пунктом 1.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), які додані позивачем до позовної заяви, установлено позовну давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором тривалістю у 50 років.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_1 подав письмове клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 1.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), які додані позивачем до позовної заяви, установлено позовну давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором тривалістю у 50 років, не містять підпису ОСОБА_2 При цьому, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору від 05 квітня 2012 року діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, і що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності саме в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника ОСОБА_2

Крім того, у заяві позичальника від 12 серпня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим доводи відповідача про не ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт) не можна визнати необґрунтованими, а такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 05 квітня 2012 року.

Саме до цього зводиться правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року справа №6-16цс15.

Отже, в даному випадку слід виходити із загального строку позовної давності у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 12 червня 2014 року, з позовом до суду про стягнення заборгованості позивач звернувся 31 березня 2018 року (а.с.43), тобто поза межами визначеного законом трирічного строку звернення до суду. При цьому, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що цей строк було ним пропущено з поважних причин.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту №б/н від 05 квітня 2012 року, яка виникла станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 110868 грн 72 коп. слід відмовити в зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 253, 256-259, 261, 526, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя