Ухвала суду № 77175993, 26.09.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8010/18

н/п 1-м/766/12/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Бочко Ю.І.,

при секретарі Лисенко К.М.,

за участю прокурора Шеремет Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області клопотання заступника директора Департаменту – начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України,-

в с т а н о в и в:

16 березня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 769/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 10.11.2017 р. за № 06-139675/17.

ОСОБА_2 засуджено вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р. до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 2 УФСВП Росії по Тюменській області»; кінець строку відбуття покарання - 08.07.2023 р.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні: АДРЕСА_1.

Відповідно до вироку Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р. ОСОБА_2 повинен сплатити процесуальні витрати у сумі 1650 рублів.

На підставі викладеного, заявник просить суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р.; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 на підставі вироку Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р.; Вирішити питання про виконання вироку Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р. в частині стягнення з ОСОБА_2 процесуальних витрат.

В судовому засіданні прокурор клопотання Міністерства юстиції України підтримав та просив його задовольнити.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, в клопотанні зазначено про розгляд справи за відсутності представника. Відповідно до положень ч.1 ст.610 КПК України неявка представника Міністерства юстиції України не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд клопотання у відсутність заявника виходячи з доводів клопотання та додатків до нього.

Вивчивши матеріали клопотання з додатками, вислухавши пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання заступника директора Департаменту - начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1, про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року, які ратифіковані Україною 22.09.1995 року та 26.09.2002 року відповідно.

Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Крім того, згідно до ст.10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вищевказаної конвенції, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Згідно з ч.3 ст.610 КПК України та ч.4 ст.610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

З клопотання поданого заступника директора Департаменту - начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 вбачається, що воно відповідає вимогам ч.4 ст.610 КПК України.

Як вбачається, з вироку Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р., ОСОБА_2 засуджено до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання та додатків до нього ОСОБА_2 є громадянином України та відповідно до копії паспорту серії МР № 315773 виданого Комсомольським РВ ХМВ УМВС України в Херсонській області 18.03.210 року останнім місцем його реєстрації є: АДРЕСА_2.

Поряд з цим, відповідно до заяви ОСОБА_2, останній має бажання невідбутий строк покарання відбувати на території України.

Відповідно до законодавства України, відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України - закінчений замах на незаконний збут психотропних речовин вчинений за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Враховуючи що вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р., ОСОБА_2 засуджено до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1, суд приходить до висновку про визначення строку покарання засудженому ОСОБА_2, аналогічного до призначеного вироком іноземної держави та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України у виді семи років позбавлення волі без конфіскації майна з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Також враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_2 додаткове покарання, у виді конфіскації майна, що передбачене ч.3 ст.307 КК України, як обов'язкове додаткове покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9-10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, ст. ст. 606-610 КПК України, ст. ст. 15, 69, 307 КК України, суд-

у х в а л и в:

Клопотання заступника директора Департаменту - начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1, про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Визначити, що відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р., передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.

Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 13.02.2017 р. – сім років позбавлення волі без конфіскації майна, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обчислювати з моменту його затримання, а саме з 09.07.2016 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 09.07.2016 р. по 22.03.2017 р., з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь уповноваженої установи РФ процесуальні витрати по справі у розмірі 1650 рублів, що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 10.07.2018 року складає 689 гривень 30 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_3