Постанова № 77174253, 16.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1653/18

Номер справи місцевого суду: 514/1472/17

Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року по справі за поданням старшого державного виконавця Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нечай Лідії Степанівни, погодженим з начальником Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мажар Ольгою Іванівною, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

До Тарутинського районного суду Одеської області звернувся старший державний виконавець Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Нечай Л.С. з поданням, погодженим з начальником Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Мажар О.І., в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстровану в АДРЕСА_1, до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом №514/496/16-ц, виданим 12 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 20200,94 гривень та суми судових витрат в розмірі 1378 гривень.

В обґрунтування подання заявник зазначала, що у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №54284125 з виконання виконавчого листа №514/496/16-ц, виданого 12 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 20200,94 гривень та суми судових витрат в розмірі 1378 гривень.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована в АДРЕСА_1.

Державним виконавцем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» було розпочато примусове виконання рішення.

Державним виконавцем було вжито заходи примусового виконання рішення, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме, до державних установ направлено запити щодо виявлення майна, зареєстрованого за боржником, та чи отримує вона доходи.

Згідно з інформацією, наданою на запити:

УПФУ - боржник не працює, пенсію не отримує;

ДПСУ - рахунки в банківських установах відсутні;

Тарутинський районний центр зайнятості - боржник на обліку не перебуває.

Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - майно за боржником не зареєстроване.

31 серпня 2017 року постановою державного виконавця було накладено арешт на майно боржника.

Згідно з довідкою Новотарутинської сільської ради Тарутинського району Одеської області №99 від 31 липня 2017 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в АДРЕСА_1, однак за вказаною адресою не мешкає.

Згідно з актом державного виконавця від 10 жовтня 2017 року боржницю ОСОБА_6 за адресою, що вказана у виконавчому листі, не знайдено, майно у неї відсутнє.

Таким чином, виконавчий документ не виконано, що стало підставою для звернення державного виконавця з поданням до суду.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні подання старшого державного виконавця Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нечай Лідії Степанівни, погодженого з начальником Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мажар Ольгою Іванівною про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Є.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання старшого державного виконавця Тарутинського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Нечай Л.С.

В судове засідання, призначене на 10 жовтня 2018 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні подання старшого державного виконавця Тарутинського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нечай Л.С., суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов'язань.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.6 цього Закону громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов'язань.

Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій, як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Також, у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд обґрунтовано дійшов висновку, що державним виконавцем не надано жодного доказу, який свідчив би про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Посилання автора апеляційної скарги на неповне з'ясування судом підстав ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, невизнання зазначених обставин вчинення боржником перешкод з його боку для повного погашення заборгованості, неврахування порушених прав стягувача як на підстави для скасування оскаржуваної ухвали є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення зазначеного питання.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича- залишити без задоволення.

Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2018 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді:

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький