Рішення № 77173297, 21.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27566/17

Провадження № 2/761/2602/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - Бурко Ж.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа : Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 16.12.1995 року було зареєстровано шлюб, який 23.11.2010 року було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір'ю з 2009 року. Сторони досягли згоди участі у вихованні дітей та побачень їх з батьком, проте з березня 2013 року відповідач позбавив позивача повноцінно спілкуватися та брати участь у вихованні молодшого сина - ОСОБА_7, строюючи перешкоди в їх спілкуванні. Зазначає, що дитина хворіє з дитинства та потребує постійного обстеження, але відповідач приховує від позивача будь-яку інформацію про стан здоров'я дитини. Вважає, що відповідач своїм відношенням до сина створює йому загрозу для життя, не забезпечує йому належного піклування.

Тому позивач просив суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою судді від 23.08.2017 року було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року призначено в порядку загального позовного провадження підготовче судове засідання.

Ухвалою від 02.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, визначити з батьком місце проживання дитини.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, на стадії судових дебатів поклався на розсуд суду.

Представник Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні поклався на розсуд суду, також пояснив, шо враховуючи те, що відповідачка разом з дитиною не проживають за останнім місцем реєстрації та зняті з реєстраційного обліку за адресою :АДРЕСА_1, скласти акт обстеження та зробити відповідний висновок до суду Служба не в праві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що між сторонами зареєстровано шлюб 16.12.1995 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, який 23.11.2010 року було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва. (а.с. 26-27).

Від шлюбних відносин в подружжя народилися діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із дитиною - задоволено у повному обсязі, зобов'язано ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не чинити перешкод ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено, як спосіб участі ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступним шляхом: Побачення - перша, третя п'ятниці місяця з 15.00 год. до 20.00 год. наступної за нею суботи з правом відвідувань місць загального відпочинку громадян в м. Києві та Київської області без можливої присутності матері дитини - ОСОБА_5; Побачення - друга, четверта неділі з 10.00 год. до 20.00 год. з правом відвідувань місць загального відпочинку громадян в м. Києві та Київської області без можливої присутності матері дитини - ОСОБА_5; Тридцять днів поспіль будь-якого літнього місяця календарного року до досягнення дитиною 18-річного віку, з правом виїзду за межі м. Києва до курортних зон України або за кордон, з повідомленням про це матір дитини - ОСОБА_5; Щорічно, до досягнення дитиною 18-річного віку, проводження часу з дитиною за попереднім узгодженням з матір'ю дитини - ОСОБА_5 протягом семи днів періоду з 01 по 15 січня; Інші святкові, неробочі дні та дні канікул - за попередньою домовленістю з матір'ю дитини - ОСОБА_5, й без можливої її присутності; Необмежене спілкування із малолітнім сином засобами телефонного, стільникового зв'язку, за допомогою соціальних мереж, в тому числі «Skype», електронної пошти, зобов'язано ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надавати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) для побачень із сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2: Перша, третя п'ятниці місяця з 15.00 год. до 20.00 год. наступної за нею суботи з правом відвідувань місць загального відпочинку громадян в м. Києві та Київської області без можливої присутності матері дитини - ОСОБА_5; Друга, четверта неділі з 10.00 год. до 20.00 год. з правом відвідувань місць загального відпочинку громадян в м. Києві та Київської області без можливої присутності матері дитини - ОСОБА_5; Тридцять днів поспіль будь-якого літнього місяця календарного року до досягнення дитиною 18-річного віку, з правом виїзду за межі м. Києва до курортних зон України або за кордон, з повідомленням про це матір дитини - ОСОБА_5; Щорічно, до досягнення дитиною 18-річного віку, проводження часу з дитиною за попереднім узгодженням з матір'ю дитини - ОСОБА_5, протягом семи днів періоду з 01 по 15 січня; Інші святкові, неробочі дні та дні канікул - за попередньою домовленістю із матір'ю дитини - ОСОБА_5, й без можливої її присутності; Необмеженого спілкування із малолітнім сином засобами телефонного, стільникового зв'язку, за допомогою соціальних мереж, в тому числі «Skype», електронної пошти, стягнуто із ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 1 102 грн. 40 коп.

Як зазначає позивач, відповідач позбавив позивача повноцінно спілкуватися та брати участь у вихованні молодшого сина - ОСОБА_7, створюючи перешкоди в їх спілкуванні, додав, що дитина хворіє з дитинства та потребує постійного медичного обстеження, але відповідач приховує від позивача будь-яку інформацію про стан здоров'я дитини. Вважає, що відповідач своїм відношенням до сина створює йому загрозу для життя, не забезпечує йому належного піклування та постійного медичного обстеження.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турбота відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері неповнолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Частинами 1,2 ст.171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

У відповідності до ч.2 ст. 12 Конвенції про права дитини та ч. 2 ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитина може бути заслухана судом безпосередньо чи через відповідний орган.

Судом встановлено, що знаючи про розгляд даної справи, оскільки, був присутній представник, в судові засідання відповідач не з'являлася, пояснення не надавала, не спростувала пояснення та докази позивача, представник відповідача належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач може забезпечити дитині належні умови проживання, піклування про здоров'я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти - не надав, на засідання комісії Служби у справах дітей ОСОБА_5 з дитиною не з'явилися, на час розгляду справи не повідомила суду та Службі про умови проживання дитини та чи існує належне піклування її, як матері про дитину, згідно листа Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.02.2018 року скласти відповідний акт обстеження умов проживання дитини та зробити відповідний висновок не вбачається за можливе, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 відповідач з дитиною не проживають та зняті з реєстрації.

Крім того, під час розгляду справи позивач надав докази того, що може забезпечити дитину всім необхідним, має стабільний заробіток, належні умови проживання, зазначив, що дитина є хворою та потребує постійного медичного нагляду, який позивач може забезпечити.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вік дитини, яка є неповнолітньою та на день ухвалення судового рішення не може дати об'єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання неповнолітнього сина з батьком буде відповідати потребам та інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв'язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному, в судовому засіданні на даний час не встановлено, що проживання дитини з матір'ю позитивно сприятиме розвитку дитини як психологічному так і фізичному, тому суд дійшов до висновку, що місцем проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 141, 157, 161 Сімейного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою : АДРЕСА_4, проживає за адресою : АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_3), третя особа : Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, код ЄДРПОУ 37405111) про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 (ОСОБА_7), ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 17.10.2018 року.

Суддя