Рішення № 77173254, 04.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11330/18

Провадження № 2/761/5001/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 жовтня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Андрусь А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства "Антонов" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року позивач ДП "Антонов" звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просило суд: стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 3 439, 79 грн.; суму інфляційних втрат за період з 21 квітня 2015 року по 31 січня 2018 року у розмірі 1 113, 96 грн.; 3, 0 % річних за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 240, 16 грн., а також понесені судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1, при цьому, не в повному обсязі сплачують плату за комунальні послуги та послуги за утримання будинку. Так, відповідачам надавались комунальні послуги, а саме: холодне водопостачання, гаряче водопостачання, користування тепловою енергією, вивезення побутових відходів, водовідведення, газ, а також інші послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

До того ж відповідачі щомісяця отримували від позивача рахунки на оплату квартирної плати та комунальних послуг, однак платежі здійснювали нерегулярно, внаслідок чого утворився борг за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, який складає 3 439, 79 грн., оскільки відповідачі у добровільному порядку борг не погашали, позивач вимушений був звернутися до суду за його примусовим стягненням, а також просив суд стягнути інфляційні втрати за період з 21 квітня 2015 року по 31 січня 2018 року у розмірі 1 113, 96 грн. та 3,0 % річних за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 240, 16 грн.

Представник позивача, до судового засідання подала на адресу суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі; розгляд справи просить провести за відсутності представника позивача; проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з'явились; про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістили; відзиви на позов не надіслали; по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін; судом проведено заочний розгляд справи.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України, плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов?язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, відповідачі по справі є наймачами квартири АДРЕСА_1.

Із довідки Форми № 3, складеної еної Центром комунального сервісу, вбачається, що відповідачі проживають та зареєстровані у вищезазначеній квартирі.

Згідно із ч. 3 ст. 815 ЦК України, ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Якщо наймачами житла є кілька осіб, їхні обов'язки за договором найму житла є солідарними ( ч. 3 ст. 816 ЦК України ).

Відповідно до розрахунку боргу по квартирній платі та платі за комунальні послуги, проведеним працівниками бухгалтерії позивача, заборгованість відповідачів за період за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року становить 4 793, 91 грн. та складається з основної суми боргу у розмірі 3 439, 79 грн.; інфляційні втрати за період з 21 квітня 2015 року по 31 січня 2018 року у розмірі 1 113, 96 грн. та 3, 0 % річних за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 240, 16 грн.

Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов?язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10) ч. 3 ст. 20 вищезазначеного Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

У відповідності з ч. 1 ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України "Про житлово-комунальні послуги".

Разом з тим, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідально до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

За договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України ).

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України " Про житлово-комунальні послуги " правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 762, 00 грн., по 440, 50 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 76 - 81, 89, 259, 263, 265, 268, 274, 279, 280 - 282, 285, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства "Антонов" (код ЄРДПОУ 14307529, місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: 03190 АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: 03190 АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: 03190 АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: 03190 АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних витрат, трьох відсотків річних - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Антонов" суму заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 3 439 (три тисячі чотириста тридцять дев?ять) грн. 79 коп.; інфляційні втрати за період з 21 квітня 2015 року по 31 січня 2018 року у розмірі 1 113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 96 коп.; 3, 0 % річних за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 240 (двісті сорок) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 50 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 жовтня 2018 року.

Суддя: