Рішення № 77171705, 12.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________

Справа № 520/8659/18

Провадження № 2/520/5322/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про виділення частки зі складу спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій просить суд виділити зі складу спільної сумісної власності подружжя на квартиру №48 у будинку №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, частку, яка належала ОСОБА_5, померлій 25.01.2013року, визнавши її рівною – ? частки.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що його бабусі - ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя належала частка квартири №48 у будинку №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 23 серпня 2000року.

Позивач зазначає, що 25 січня 2013року померла його бабуся - ОСОБА_5, яка залишила заповіт на його ім’я.

Після смерті бабусі, як вказує позивач, його батьки, діючи від його імені та в його інтересах як законні представники, звернулись до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі заяви про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 691/2013.

Позивач зазначає, що до складу спадщини входить частка ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя на квартиру № 48 у будинку № 37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі.

В червні 2017року, як вказує позивач, він звернувся до Третьої Одеської

державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину,

однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною ОСОБА_6, державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори 22.06.2017року, йому було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки частка ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя на квартиру не була виділена, а чоловік його бабусі, тобто його дід, на час звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вже помер.

Вищевикладені обставини зумовили звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 13.07.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділення частки зі складу спільної сумісної власності. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 13.09.2018року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_2 у судове засідання 12.10.2018року не з’явився, однак 12.10.2018року його мати - ОСОБА_7, яка є законним представником позивача, надала до канцелярії суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання 12.10.2018року також не з’явились, однак 12.10.2018року надали до канцелярії суду заяви, в яких позовні вимоги визнали у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечували, а справу просили розглянути за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_8 (у свідоцтві про одруження зазначено російською мовою ОСОБА_9) та ОСОБА_5 (у свідоцтві про одруження зазначено російською мовою ОСОБА_10) з 24.09.1963року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 9).

23.08.2000року Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому на підставі довідки ЖБК «Портовик-6» №35 від 11.07.2000р. та розпорядження управління житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому від 23,08.2000року №1278, ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на квартиру №48 в будинку за №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, згідно якого, квартира №48 в будинку за №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі належить ОСОБА_8 на праві приватної власності (а.с. 10).

Зазначене свідоцтво було зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН» 04.10.2000року під №169 стр. 194 кн. 37к.

Крім того, з довідки ЖБК «Портовик-6» №35 від 11.07.2000р. вбачається, що ОСОБА_8 виплатив пайовий внесок та паєнагромадження у розмірі 7 435 карбованців (а.с. 32).

Таким чином, судом встановлено, що зазначена квартира є кооперативною, членом кооперативу був ОСОБА_8, який, у період знаходження у шлюбі з ОСОБА_5, повністю виплатив пайовий внесок та, на підставі довідки ЖБК «Портовик-6» №35 від 11.07.2000р. та розпорядження управління житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому від 23,08.2000року №1278, отримав свідоцтво про право власності на квартиру.

Враховуючи принцип дії закону у часі, до вказаних правовідносин щодо визначення правового режиму майна подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в частині, що стосується квартири №48 в будинку за №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, застосовуються положення КпШС УРСР в редакції Закону Української РСР від 20 червня 1969 року №2006-VII, що діяла з 1 січня 1970 року (з подальшими змінами).

Відповідно до положень ст.ст. 22 – 25 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Суд враховує, що свідоцтво про право власності на вказану квартиру було видано лише на ім’я ОСОБА_8, однак квартира №48 в будинку за №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, була отримана ним у власність не в порядку приватизації, а внаслідок виплати пайового внеску під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5, а тому суд вважає встановленим та доведеним факт того, що подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 28 КпШС УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

При викладених обставинах, суд вважає за необхідне визнати, що розмір часток у праві спільної власності на квартиру №48 в будинку за №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, є рівним, тобто належало по 1/2 (одній другій) ОСОБА_8 та ОСОБА_5.

09.01.2013року ОСОБА_5 було складено заповіт, з якого вбачається, що все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті, і на що вона, згідно з законом буде мати право, заповідає ОСОБА_2, 11.11.2002року (а.с.11).

Зазначений заповіт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №39.

25.01.2013року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 26.01.2013року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_11 реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №979 (а.с. 13).

Після її смерті, батьки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_7, діючи від його імені та в його інтересах як законні представники, звернулись до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 691/2013 (а.с. 8).

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2017року, яке набрало законної сили 03.04.2017року, було встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_12, який помер 13.07.2016 року, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_12, який помер 13.07.2016 року, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23.08.2000 року УЖКГ Одеського міськвиконкому на ім’я ОСОБА_8, на праві приватної власності належить квартира № 48 будинку № 37«А» по вул. Ак. Корольова у м. Одесі.

20.06.2017року ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири №48 в будинку під №37-А по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, після смерті ОСОБА_5.

Однак, постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 22 червня 2017року, державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 було відмовлено малолітньому ОСОБА_2, у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири, розташовану за адресою: місто Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок № 37-А, квартира під № 48, після смерті ОСОБА_5, у зв’язку відсутністю правовстановлюючих документів на ім’я ОСОБА_5, оскільки квартира АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012року зареєстрована за ОСОБА_8, дружина якого ОСОБА_5 за життя не виділила частку у спільному майні подружжя.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Положеннями ст.370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Як зазначено в пункті 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», розглядаючи спори, пов'язані із спадкуванням частки майна, що у спільній сумісній власності, судам слід звертати увагу на те, що згідно із ст. 368 ЦК спільною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. При цьому, зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_5 не звернулася до суду з позовом про визначення часток у спільному сумісному майні.

Задовольняючи частково позов, суд враховує також ту обставину, що ніяких домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, протилежного судом не встановлено, навпаки, встановлено, що подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_5 квартира належала на праві спільної сумісної власності, а також те, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду, а не визначення часток не дає можливості в повній мірі розпоряджатися правом власності на вказане майно.

З урахуванням вищевказаних роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які передбачать, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, а саме: не виділити, а визначити, що частка ОСОБА_5, яка померла 25.01.2013року, у праві спільної сумісної власності на квартиру №48 у будинку №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, становила ? частину.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування судових витрат, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділення частки зі складу спільної сумісної власності – задовольнити частково.

Визначити, що частка ОСОБА_5, яка померла 25 січня 2013року, у праві спільної сумісної власності на квартиру №48 у будинку №37 «А» по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, становила ? частину.

В решті вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду складено 17.10.2018року.

Суддя Петренко В. С.