Рішення № 77171701, 17.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9516/18

Провадження № 2/520/5515/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Куриленко О.М.

за участю секретаря – Баранової Ю.О.,

позивача ОСОБА_1,

третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що йому та членам його сімї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на правах приватної спільної часткової власності належить квартира № 74, яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 112 корп. 2. Стверджує, що разом на спірній житловій площі зареєстрована відповідач ОСОБА_4, яка ніколи не проживала та не проживає у спірній квартирі та не має своїх особистих речей.

Позивач вказує на те, що факт перебування відповідача на реєстраційному обліку за даною адресою перешкоджає йому як власникові у здійсненні права власності у повному обсязі.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 30.07.2018 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з’явився позивач ОСОБА_1, який позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, пояснив, що його донька - третя особа у справі - ОСОБА_5 вже біля 30 років з ними не проживає, а онука ОСОБА_4 взагалі з самого народження в спірній квартирі не проживала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від неї до суду не надійшло.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечували, підтвердили обставини викладені в позовній заяві.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12.07.1993 року Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів видало розпорядження органу приватизації № 12975 про приватизацію квартири 74, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 112, корп.2 та передачу її у приватну спільну часткову власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_1.

На підставі даного розпорядження, 12.07.1993 року Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів було видало свідоцтво про право власності на житло, а саме: квартиру № 74, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 112, корп.2, ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яка належить їм на правах приватної спільної часткової власності.

Згідно довідки з місця мешкання про склад сім’ї та реєстрацію від 24.07.2018 року та довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 06.08.2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25.11.2008 року зареєстрована за спірною адресою.

Проте, як стверджує позивач, відповідач у даній квартирі ніколи не проживала, та предметів особистого вжитку та майна не має. До того ж всі витрати по комунальним платежам здійснює позивач, відповідач за комунальні платежі не сплачує.

Зазначені обставини підтверджуються актом про не проживання від 25.07.2018 року, складеним гр.. ОСОБА_7, підпис якої посвідчено головою ОСББ «Корольова 112/2» ОСОБА_8

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів особи може бути припинення дії, яка порушує право.

Судом достовірно встановлено, що відповідач не несе ніяких обов’язків по оплаті житла, так як в ньому не проживає, однак за комунальні послуги (воду, тепло, каналізацію і т.д.) позивачу нараховують із розрахунку на всіх осіб, зареєстрованих по даній адресі. Своїм перебуванням по теперішній час на реєстраційному обліку за адресою належного позивачу майна відповідач створює перешкоди в реалізації ним в повному обсязі прав та охоронюваних законом інтересів власника зазначеного майна, а також позивач несе додаткові витрати із власного бюджету.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання відповідача такими, що втратив право користування жилим приміщенням – підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї , інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на визначений строк, тощо).

Відповідно до абзацу 6 ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як випливає із цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Закон України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням. (Вказані вище правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України №6-57 від 16.01.2012р.).

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При викладених обставинах суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню, тому що інтереси позивача порушені, вона не має змоги користуватися та розпоряджатися належним їй майном за своїм розсудом, а також по теперішній час несе збитки по сплаті житлово-комунальних послуг за відповідача, який не мешкає тривалий час у даному житлі

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України (у редакції 2003 року), ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.