Рішення № 77169230, 17.10.2018, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/855/17-ц

Провадження №2/471/50/18

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2018 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді – Скарницької І.Б.,

за участю секретаря – Данілової Л.В.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/855/17-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петропавлівська сільська рада Братського району Миколаївської області, про визнання заповіту нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Петропавліська сільська рада Братського району Миколаївської області про визнання заповіту нікчемним.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 червня 2018 року помер її батько ОСОБА_3, який за життя склав заповіт на ім'я ОСОБА_2 та заповідав останньому земельну ділянку. Заповіт був посвідчений 20 червня 2017 року секретарем Петропавліської сільської ради Братського району Миколаївської області, проте не відповідає вимогам діючого на час посвідчення заповіту законодавству, так як, заповіт складався вдома у заповідача, про що свідчить дописка на заповіті після посвідчувального напису. В зв'язку з цим позивач просила визнати вищевказаний заповіт нікчемним.

Під час судового засідання позивач та її представник підтримали позовні вимоги, суду пояснили, що про намір заповідати свою земельну ділянку відповідачу батько позивача за життя нічого не казав, у позивача з батьком були добрі відносини, позивач планувала забрати батька проживати до себе у м. Кременчуг. Батько позивач був хворою людиною, не міг самостійно собою опікуватися. Вони також вказували на те, що викликає великий сумнів дійсна воля заповідача на заповідання свого майна саме відповідача, оскільки сам ОСОБА_3 просив сільського голову викликати працівників поліції у зв'язку з погрозами з боку ОСОБА_2 до нього. Крім того, заповіт складений за вісім днів до смерті заповідача, що також викликає сумніви щодо дійсної волі. Порядком вчинення нотаріальних дій чітко передбачено вимоги щодо посвідчення заповіту, проте секретар сільської ради зазначила, що заповіт складений вдома після посвідчувального напису. Крім того, заповіт у реєстрі вчинення нотаріальних дій був зареєстрований лише у липні 2017 року, тобто вже після смерті заповідача, що також вказує на його нікчемність. Також, у позивача є припущення що під час укладання заповіту були присутніми свідки, проте у заповіті про це нічого не зазначено.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що дійсна воля заповідача була на те, щоб майно залишилося у спадок ОСОБА_2 так як той опікувався ОСОБА_3, здійснював за ним догляд, займався його похованням. Донька з батьком не спілкувалася, догляду за ним не здійснювала. Зазначили, що через незначну помилку посадової особи не можна спростовувати волю заповідача. Тому просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, голова сільської ради суду показав, що про існування заповіту він дізнався на похороні ОСОБА_3, відразу повідомив про це його доньку, ОСОБА_1 ОСОБА_2 проживав з померлим в одному будинку, які були між ними відносини він точно не знає. Після смерті матері відповідача, ОСОБА_3 було призначено соціального представника, оскільки відповідач є інвалідом ІІ групи, та повідомили доньку про те, що її батько знаходиться в тяжких життєвих умовах. Обов'язки щодо вчинення нотаріальних дій були покладені на секретаря сільської ради. Чому заповіт посвідчувався вдома йому не відомо, можливо, через стан здоров'я заповідача.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що знала померлого ОСОБА_3 оскільки з її чоловік орендував у нього землю, та вона часто була у них у сім'ї. Після смерті матері відповідача, ОСОБА_1 повідомили про це, але вона на похорон не приїхала, тоді її батько сказав, що так як він не потрібен дочці, то він заповідає свою землю відповідачу. При посвідченні заповіту вона присутня не була.

Свідок ОСОБА_5 суду також повідомила, що ОСОБА_3 казав, що доньці він не потрібен, тому заповіт буде складати на ОСОБА_2

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду повідомили, що донька опікувалася батьком, один два рази на рік приїздила до нього, надавала матеріальну допомогу батькові, займалася його похованням. Про намір заповідати свою земельну ділянку батько нічого не казав.

Викликана у судове засідання для дачі особистих поснень секретар сільської ради не з'явилася, просила суд про розгляд справи за її відстутності.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

20 червня 2017 року секретарем Петропівлівської сільської ради Братського району Миколаївської області ОСОБА_8 посвідчено заповіт ОСОБА_3, за яким належну йому земельну ділянку заповідав ОСОБА_2. Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 29 (а.с. 10).

28 червня 2017 року ОСОБА_3 помер (арк.с.94).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом

В нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_1, донька, яка прийняла спадщину за законом та відповідач ОСОБА_2, який прийняв спадщину за заповітом (арк.с.19).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив визнати нікчемним заповіт, оскільки зі змісту заповіту вбачається, що "у зв'язку з похилим віком ОСОБА_3, заповіт складено та посвідчено вдома за адресою: Миколаївська область, Братський район, с. Петропавлівка, вул. Центральна, 6". Даний напис було вчинено після печатки та підпису нотаріуса.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). ( ст.ст. 1216 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1257 ЦК заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК.

Такими вимогами є письмова форма заповіту із зазначенням місця та часу його складення, особисте підписання заповіту заповідачем, посвідчення заповіту нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними статтями 1251-1252 ЦК, та його державна реєстрація.

Відповідно до статті 1251 ЦК, якщо у населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічно вирішує це питання і Закон «Про нотаріат».

За змістом статті 1 цього закону вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Це правило кореспондується з Законом «Про місцеве самоврядування» (підпункт 5 пункту "б" частини першої статті 38), яким до делегованих повноважень виконавчих комітетів відповідних рад (сільських, селищних, міських) віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Рішенням Петропавлівської сільської ради Братського району миколаївської області № 4 від 26.01.2017 року відповідальною за вчинення нотаріальних дій та реєстрацію актів громадського стану призначено ОСОБА_8 (т. 2 арк.с. 73).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у

своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної

Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,

постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на

території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки

Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами

обласних, Київської та Севастопольської міських державних

адміністрацій.

Нормативним актом, що регулює питання посвідчення заповітів посадовим особами є Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений Міністерства юстиції від 11.11.2011 року № 3306/5. (надалі-Порядок)

Згідно з п. 2.1 вказаного Порядку Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посвідчувальний напис заповіту від 20.06.2017 року не містить інформації проте, що він вчинений вдома. Дане зазначення вже міститься після посвідчувального напису та підпису посадової особи.

Судом було витребувано для огляду у судовому засіданні книгу реєстрації нотаріальних дій. На вимогу суду було надіслано витяг з книги, належним чином не засвідченого, згідно якого вбачається, що 20.06.2017 року було посвідчено заповіт "вдома", адреса не зазначена, від ОСОБА_3, реєстраційний номер 29. Пересвідчитись, що це саме журнал реєстрації нотаріальних дій не можливо, оскільки відсутні записи вчинених дій до та після заповіту ОСОБА_3 Оригінал книги надано суду не було (аркс.с. 182-183 т.1).

На повторну вимогу було, знову було надано витяг з реєстру нотаріальних дій, який містить тільки інформацію, щодо прізвища заповідача, дати складання заповіту-20.06.2017 року, адреса: м. миколаїв, вул. Велика Морська, та дві дати: 08.08.2017 та 22.08.2017 рік. Що це за реєстр суду пояснень не надано (т. 2 арк.с. 67).

Пунктом 2.10 Порядку передбачено, що тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження......Дописки та виправлення в тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються.

Усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 Закону та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, (далі – Правила). Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії. Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України (п. 2.12 Порядку).

Відповідно до п. 2.6 Положення про спадковий реєстр, зареєстрованого у Мінюсті 11.07.2011 року за № 831/19569 заява про реєстрацію заповітів та спадкових договорів надсилаються реєстратору у день вчинення нотаріальної дії.

Згідно листа Миколаївської філії "Національні інформаційні системи" інформація про внесення до Реєстру відомостей щодо посвідчення заповіту від 20.06.2017 року від ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 була надана 19.07.2017 року (арк.с. 157 т. 1).

Сам факт несвоєчасної реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі не може слугувати підставою для визнання заповіту нікчемним.

Посилання відповідача на те, що незначні порушення при скаданні заповіту не можуть бути підставами для встановлення нікчемності заповіту не мають визначального значення, оскільки наявні порушення форми заповіту (наявні дописки у заповіті без застереження) та відсутні належні докази реєстрації заповіту у журлані реєстрації нотаріальних дій є достатньою підставою для встановлення нікчемності заповіту.

Як вбачається із роз'яснень викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину ( ч.2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Отже, аналізуючи матеріали справи та нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заповіт від 20 червня 2017 року, який було посвідчено секретарем Петропавлівської сільської ради Братського району Миколаївської області з порушенням нормативно-правових актів є нікчемним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петропавлівська сільська рада Братського району Миколаївської області, про визнання заповіту нікчемним – задовольнити повністю.

Встановити нікчемність заповіту ОСОБА_3, посвідченого 20 червня 2017 року секретарем Петропавлівської сільської ради Братського району Миколаївської області ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 29.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.10.2018 року.

СуддяОСОБА_9