Рішення № 77168214, 21.05.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2552/17 Провадження № 2/450/509/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Кукса Д. А.

при секретарі Оленич О. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

про (предмет позову): встановити факт належності ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року, державних актів на право власності на земельні ділянки, площею 0,5358 га та площею 0,3505 га у межах згідно з планом, розташованих на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення яких – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ЛВ № 007615 та серія ЛВ № 018451; визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,5358 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0042; на 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,3505 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0115, що належали ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року; на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,5358 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0042; на ? частку земельної ділянки, площею 0,3505 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0115, що належали ОСОБА_3, яка померла 23.03.2017 року.

підстава позову (позиція позивача): позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року та спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 23.03.2017 року. Позивач до відкриття спадщини після смерті спадкодавця постійно проживала з останніми. У позасудовому порядку позивач не має можливості здійснити спадкування, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Позиція відповідача: представником відповідача подана суду письмова заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

26.09.2017 року ухвала суду про відкриття провадження у справі;

04.12.2017 року заява позивача в порядку ст. 31 ЦПК України;

04.12.2017 року заява відповідача про розгляд справи без його участі;

25.04.2018 року заява позивача в порядку ст. 49 ЦПК України;

14.03.2018 року клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі;

21.05.2018 року заява позивача про розгляд справи без його участі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

За час свого життя з підстав, що не заборонені законом, а отже згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України правомірно ОСОБА_2, крім іншого, набув право власності на земельну ділянку, площею 0,5358 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0042 та на земельну ділянку, площею 0,3505 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0115.

19.11.2009 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія І-СГ № 197970, від 20.11.2009 року. В день смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

23 березня 2009 року ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений сільським головою Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 13. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своїй онуці ОСОБА_1, жительці м. Львова, вул. Караїмська, 3/12-а.

Судом встановлено, що дружина спадкодавця ОСОБА_3, відповідно до ст. 1241 ЦК України мала право на обов’язкову частку у спадщині. Факт родинних відносин підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00019966081 від 17.04.2018 року. Оскільки спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 були його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 (родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження серія І-СГ № 180475), розмір обов’язкової частки баби становить половину з того, що належало б їй по закону, а саме 1/4 частка.

З Довідки № 429 від 16.04.2018 року, видана виконавчим комітетом Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області слідує, що ОСОБА_2, до дня смерті, тобто до 19.11.2009 року проживав та був зареєстрований в домогосподарстві за № 1370 по вул. І. Франка, с. Коцурів, Пустомитівського району, Львівської області, згідно по господарських книг Звенигородської сільської ради на 2016-2020 рр. В даному домогосподарстві разом з ним проживала його дружина, ОСОБА_3, а також проживала без реєстрації їх онука ОСОБА_1, яка доглядала за ними до дня їхньої смерті. А отже ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2

23 березня 2017 року померла ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 23.03.2017 року, серія І-СГ № 455582. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка окрім іншого складається з 1/4 частки земельних ділянок, що належали її чоловіку ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року.

23 березня 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений сільським головою Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 14. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїй онуці ОСОБА_1, жительці м. Львова, вул. Караїмська, 3/12-а.

Судом встановлено, що позивачка 06 червня 2017 року, відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України подала приватному нотаріусу Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та 27.09.2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 1,2972 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0043.

Прийнявши спадщину після смерті діда та баби у позивачки виникли труднощі з оформленням права власності в порядку спадкування за законом на вказане вище спадкове майно. Труднощі в оформленні права власності на вказане майно у нотаріальній конторі полягають у тому, що оригінали державних актів на земельні ділянки були втрачені дідом ще за життя.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Судом встановлено, що у різних документах існує розбіжність у написанні по батькові спадкодавця, а саме відповідно до свідоцтва про смерть від 20.11.2009 року, серія1-СГ № 197970 – 19.11.2009 року помер ОСОБА_2, у свідоцтві про народження матері позивача від 12.10.1999 року, серія І-СГ № 180475 батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5, у правовстановлюючих документах на спадкове майно (державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 007615 та серія ЛВ № 018451) власником земельних ділянок є ОСОБА_5, у заповіті складеному та посвідченому сільським головою Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 23.03.2009 року заповідачем є ОСОБА_2. Така розбіжність у написанні по батькові діда позивачки виникла у зв’язку з тим, що останній по національності був молдован, а розбіжність у написанні його по батькові є наслідком перекладу з молдаванської мови.

Згідно з довідкою № 299 від 24.03.2009 року, виданою виконкомом Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, зазначено, що дійсно в рішенні виконкому Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за № 36 від 25.03.2004 року правильно читати «Арлампович» замість «Харлампович».

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно роз'яснень наданих у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавці з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набули право власності на спадкове майно; те, що спадкодавець за час свого життя не розпорядився спадковим майном на випадок своєї смерті; те, що позивач являється спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавців; те, що позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття ним спадщини після смерті спадкодавців; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; те, що було втрачено оригінали правовстановлюючих документів на зазначене майно; те, що ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

Встановити факт належності ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року, державних актів на право власності на земельні ділянки, площею 0,5358 га та площею 0,3505 га у межах згідно з планом, розташованих на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення яких – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ЛВ № 007615 та серія ЛВ № 018451.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,5358 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0042, що належала ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,3505 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0115, що належала ОСОБА_2, який помер 19.11.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,5358 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0042, що належала ОСОБА_3, яка померла 23.03.2017 року.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,3505 га у межах згідно з планом розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4623683100:14:000:0115, що належала ОСОБА_3, яка померла 23.03.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2018 року.

СуддяОСОБА_6