Рішення № 77165645, 17.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/5325/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., за участю прокурора – Губаль О.В., другого відповідача – ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури до першого відповідача - Ужгородської міської ради та другого відповідача – ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, про скасування рішень Ужгородської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення її до територіальної громади міста Ужгород, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Ужгородська місцева прокуратура (м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6) звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до першого відповідача - Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3) та другого відповідача – ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. Кавказька, 25), за якою просить суд:

-визнати незаконним та скасувати п. 1.21 рішення 7 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за № 919 та п. 1.84 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013 за № 1172;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.03.2014 за №1695, укладений між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки площею 0,3443 га вартістю 2 670 080,93 грн., що знаходиться в місті Ужгороді по вулиці Перемоги, 170, за кадастровим номером 211010000:23:001:0053 та повернути її до територіальної громади міста Ужгорода.

В обґрунтування позову прокурор зазначив наступне.

Рішенням 7 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за № 919 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1В надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,3443 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Перемоги, 170, в місті Ужгороді.

У подальшому, рішенням 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013 за № 1172 вказаній особі затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку площею 0,3443 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Перемоги, 170 в місті Ужгороді строком на п’ять років до 19.12.2018.

На виконання зазначеного рішення 28.03.2014 між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3443 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Перемоги, 170 в місті Ужгороді.

Прокурор вважає, що вказані рішення Ужгородської міської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв’язку з чим такі підлягають визнанню незаконними з урахуванням норм ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 12, 20, 124 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації»,

Оскільки всупереч вищенаведених норм законодавства, Ужгородською міською радою затверджено проект землеустрою, яким по суті неправомірно змінено цільове використання земельної ділянки.

Договором, укладеним між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки площею 0,3443 га по вул. Перемоги, 170 в місті Ужгороді, не узгоджено умов збереження стану об’єкта оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Отже позивач вважає, що враховуючи, що надання земельної ділянки у користування ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог ст.ст. 20, 21 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 19 Конституції України, це є підставою для визнання рішень, договору оренди землі недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

За ухвалою від 17.02.2017 року судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721).

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник першого відповідача – Ужгородської міської ради у судове засідання не прибув, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 позов не визнали з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов, просили суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради у судове засідання не прибув, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом були повернуті другому відповідачу ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_2 додаткові пояснення у справі, надані суду у судових дебатах, та не приймаються до уваги при винесенні рішення, оскільки були подані суду з порушення встановленої ЦПК України процедури та строків для їх подання.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, за Ужгородською міською радою на XVII сесії VI скликання було прийняте рішення від 31 травня 2013 року № 922 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за яким, за наслідками розгляду клопотань юридичних та заяв фізичних осіб, враховуючи генеральний план забудови міста Ужгород, керуючись статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до статей 12, 20, 92, 118, 121, 122 - 124, частини другої статті 134 Земельного кодексу України, Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про землеустрій", "Про оренду землі", міська рада вирішила у пп. 1.21 п. 1 надати дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх в оренду: гр. ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1, земельної ділянки площею 0,3443 га для будівництва та обслуговування їх будівель громадської забудови по вул. Перемоги, 170.

За рішенням Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року № 1172 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за наслідками розгляду клопотань юридичних та заяв фізичних осіб, враховуючи генеральний план забудови міста Ужгород, керуючись, статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до статей 12, 40, 79-1, 92, 118,122 - 126, 186 Земельного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Законами України "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про землеустрій", "Про оренду землі", міська рада вирішила у пп. 1ю84 п. 1 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1, земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:23:001:0053) площею 0,3443 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Перемоги, 170 та надати в оренду на п’ять років до 19 грудня 2018 року.

На виконання зазначеного рішення між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діяв Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, та гр. ОСОБА_1, був укладений договір оренди землі від 28.03.2014 № 1695 за умовами п. 1, 8, якого Департамент міського господарства Ужгородської міської ради надав, а ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, по вул. Перемоги, 170, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:23:001:0053, на строк до 19 грудня 2018 року.

Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури від 20.05.2016 року ділянка з кадастровим номером 2110100000:23:001:0053 згідно Публічної кадастрової карти відповідно до генплану м. Ужгорода 2004 року знаходилась на території яку позначено як територія промислових підприємств.

Прокурор вважає, що вищезазначені рішення Ужгородської міської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв’язку з чим такі підлягають визнанню незаконними з урахуванням норм ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 12, 20, 124 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», оскільки Ужгородською міською радою затверджено проект землеустрою, яким по суті неправомірно змінено цільове використання земельної ділянки.

Згідно зі ст. ст. 13, 41 Конституції України, від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.

В силу ст. 124 вказаного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 5 ст. 20 цього Кодексу в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

При цьому, вказаний режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, що встановлений у генеральних планах населених пунктів, є обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації»).

Так, згідно генерального плану міста Ужгорода та пункту 16 укладеного договору оренди, оспорювана земельна ділянка відносилась до земель промисловості, а тому прийняття рішення Ужгородською міською радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови суперечить вимогам ст. 20 ЗК України та ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації».

Вказане порушення також підтверджується і тим фактом, що на момент купівлі співвідповідачем об’єкту нерухомості, що частково розміщений на оспорюваній земельній ділянці, вказана земельна ділянка згідно матеріалів із землеустрою визначена з кодом 1.10.5 (землі промисловості/підприємств іншої промисловості) та вже в самому проекті землеустрою, що затверджений оспорюваним рішенням, визначено код 03.15 (землі громадської забудови/для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Отже всупереч вищенаведених норм законодавства, Ужгородською міською радою затверджено проект землеустрою, яким по суті неправомірно змінено цільове використання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, вищезазначені рішення Ужгородської міської ради підлягають скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 14.05.14 у справі № 6-35цс14 та від 13.11.13 у справі № 6-123ц13, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення договору) передбачено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови передачі у заставу та внесення до статутного Фонду права оренди земельної ділянки; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

При цьому, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим, договором, укладеним між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки площею 0,3443 га по вул. Перемоги, 170 в місті Ужгороді, не узгоджено умов збереження стану об’єкта оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З аналізу вищенаведених норм слідує висновок, що відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, умов збереження стану об’єкта оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є підставою для визнання недійсним такого договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (така ж правова позиція викладена у постановах ВСУ від 18 липня 2012 р. № 6-77цс12, від 4 квітня 2012 р. № 21цс12, що, відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов’язковою для всіх судів України).

Крім того, згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і Оренду.

З аналізу наведених норм випливає, що право комунальної власності має територіальна громада, а місцева рада лише реалізовує його від імені територіальної громади.

Тобто, спосіб реалізації Ужгородською місцевою радою права власності територіальної громади міста Ужгорода від імені територіальної громади повинен відповідати вимогам, передбаченим Конституцією та законами України.

Таким чином, волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на відведення земельних ділянок та передачу у користування могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою при прийнятті спірних рішень та, натомість, прийняття оспорюваних у супереч вищенаведеним вимогам не може свідчити про наявність волі власника землі (територіальної громади) на вибуття з комунальної власності землі, а тому їх суть суперечить інтересам територіальної громади, що є додатковою підставою визнати договір оренди недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Отже враховуючи, що надання земельної ділянки у користування ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог ст.ст. 20, 21 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 19 Конституції України, це є підставою для визнання рішень, договору оренди землі недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, відтак позов підлягає до задоволення також і цій частині.

Слід зазначити, що суд звернув увагу на описку, допущену прокурором у прохальній частині позову щодо номеру одного із рішень від 31.05.2013 року № 919, тоді як суду було надане рішення від 31.05.2013 року № 922 та врахував цей факт при винесенні рішення у цій справі, оскільки номер рішення не впливає на суть правовідносин які склалися між сторонами та допущені порушення.

Що ж стосується повернення до територіальної громади міста Ужгорода спірної земельної ділянки, то суд не вбачає підстав для її повернення, оскільки вона вже була повернута за приналежністю, що підтверджується додатковою угодою від 18.10.2017 року до договору оренди землі № 1695 від 28.03.2014 року за яким було повернуто з оренди спірну земельну ділянку, про що складений відповідний акт приймання – передачі земельної ділянки, відтак позов цій частині не підлягає задоволенню.

Витрати із сплати судового збору у розмірі 5 512,00 грн. у відповідності до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів по ? частині із кожного на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 20, 21 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 1.21 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за № 922 та п. 1.84 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013 за № 1172.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.03.2014 за № 1695, укладений між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_1, про оренду земельної ділянки площею 0,3443 га вартістю 2 670 080,93 грн., що знаходиться в місті Ужгороді по вулиці Перемоги, 170, за кадастровим номером 211010000:23:001:0053.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Ужгородської міської ради, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ідентифікаційний код 33868924, на користь Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6, витрати із сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, м. Ужгород, вул. Кавказька, 25, серія та номер паспорту суду невідомі, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6, витрати із сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень 00 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 17.10.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4