Рішення № 77159711, 16.10.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6569/18

Провадження № 2/219/2237/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Брагіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Часовоярська міська рада Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), третя особа Часовоярська міська рада (адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Часів Яр, вул. Цілинників, буд.1), в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, квартира АДРЕСА_2 (Ворошилова) в м. Часів Ярі Донецької області є неприватизованою, трикімнатною, в ній, окрім позивача, який є квартиронаймачем, зареєстрована відповідач ОСОБА_3 В м. Часів Яр вул. "Ворошилова" була перейменована в вул. "Борисоглібська" на підставі рішення Часовоярської міської ради від 03.12.2015 № 6/73-639. З 2013 року відповідач не мешкає в зазначеній квартирі, але залишається зареєстрованою за даною адресою. За наявною інформацією, на теперішній час відповідач фактично мешкає за межами України. Між позивачем та відповідачем немає домовленості про збереження за нею права користування квартирою. Припинити свою реєстрацію за вказаною адресою відповідач погоджувалась, але фактично не має можливості зробити це в добровільному порядку. У зв'язку з зазначеним, досудово врегулювати спір не є можливим.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.07.2018 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомленою належним чином. Крім того, від неї до суду надійшла заява, згідно якої вона просила розглянути справу у її відсутність та у відсутність її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с.31).

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Представник третьої особи – Часовоярської міської ради Донецької області – Чаус, в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, від нього до суду надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу без участі представника Часовоярської міської ради у зв’язку з відсутністю спеціаліста – юрисконсульта, заперечень проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 не має (а.с.22).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Часів Яр, вул.. Борисоглібська (раніше Ворошилова)АДРЕСА_3 № 18 наймачем якої є ОСОБА_1, неприватизована, згідно ордеру № 256, виданого 24.01.1979 року на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів міста Часів Яр (а.с.5).

Згідно довідки, виданої Комунальним підприємством «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» за № 385, станом на 31.12.2012 року у м. Часів Яр Донецької області згідно облікових даних підприємства право власності на нерухоме майно – квартира № 28, по вул.. Борисоглібська, буд № 2 не зареєстровано (а.с.38).

Відповідач ОСОБА_2, яка народилася 07 січня 1970 року, є дочкою наймача квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО № 479981, виданого повторно 22.09.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (а.с.6).

За даними довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку (квартирі) осіб, виданої начальником відділу з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради ОСОБА_5 від 18.06.2018 року за № 2981, за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.7).

Відомості про реєстрацію відповідача за вищевказаною адресою також підтверджується довідкою від 04.07.2018 року, яка видана начальником відділу з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради ОСОБА_9 на запит суду щодо реєстрації відповідача, згідно якої повідомлено, що за даними картотеки відділу з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 з 2012 року по теперішній час (а.с.14).

Відповідно до акту від 21.06.2018 року, складеного інженером ТОВ « Квартал м. Часів Яр» ОСОБА_10, майстром ОСОБА_11 у присутності свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 , встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 з жовтня 2012 року по теперішній час (а.с.09).

На підставі ордеру № 256, виданого 24.01.1979 року на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів міста Часів Яр, наймачем квартири, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Часів Яр, вул.. Борисоглібська (раніше Ворошилова)АДРЕСА_3 № 18 є ОСОБА_1.

Ордер — це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.

Відповідно до статті 61 Житлового кодексу Української PCP від 30.06.1983 № 5464-Х із внесеними до нього змінами користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Як вбачається з довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку (квартирі) осіб, виданої начальником відділу з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради ОСОБА_5 від 18.06.2018 року за № 2981, за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані крім наймача - ОСОБА_1, ще 5 осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Згідно ч.1,2 ст. 64 Житлового Кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоровя чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

За правилами ст.ст.150, 156 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди; члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням; припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Положення ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР зазначає, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_4 не проживає з 2013 року.

Як вбачається з листа начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_14 (від 30.07.2018 року № 21918/201/01-2018) згідно обліків Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, з приводу чинення їй перешкод з боку будь-якої особи щодо недопущення її до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , не зверталася (а.с.30).

Відповідно до листа КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» від 08.08.2018 року № 4254, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за період 2015-2018 роки за стаціонарною допомогою до КЗОЗ «Бахмутська ЦРЛ» не звертався, у списках санпропускників та травмпункту не значиться, за даними пункту централізованої видачі лікарняних листків (як по поліклініці, так і по стаціонару) не числиться, медична документація в реєстратурі відсутня, та за даними архіву не числиться, на психоневрологічному обліку не перебуває (а.с.33).

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачем були обґрунтовані обставини, на які вона посилалася як на підставі своїх вимог.

Судом достовірно встановлено, що відповідач не проживає у спірній квартирі з 2013 року, тобто майже 5 років, нею не користується, витрати, пов'язані з утриманням квартири та оплатою комунальних послуг, відповідач не сплачуює, а тому суд визнає відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 55 Конституції України , ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273,280 ЦПК України, ст.ст. 64, 71, 72 ЖК України суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного протягом 30-ти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя –

ОСОБА_16