Ухвала суду № 77155575, 16.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

16 жовтня 2018 року м. Київ № 826/16150/18

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н.М., ознайомившись з заявою Київської міської ради про забезпечення позову в справі за адміністративним позовом Київської міської ради до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Київська міська рада з позовом до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування наказу.

Разом із позовною заявою від Київської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, в якій Київська міська рада просить зупинити дію Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, до прийняття остаточного рішення судом у справі.

Так, обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Київська міська рада зазначає наступне.

Міністерство фінансів України наказом № 602 від 06.07.2018 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю» затвердило узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці права на яку у такої особи не оформлені.

Київська міська рада вважає, що зазначена узагальнююча податкова консультація суперечить нормативно - правовому акту вищої юридичної сили, з огляду на що, наказ Міністерства фінансів України № 602 від 06.07.2018 в частині її затвердження є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, наголошено на тому, що фактично оскаржуваний наказ всупереч нормам чинного законодавства спричинив настання певних юридичних наслідків, які можуть призвести до втрат з місцевого бюджету м. Києва, вплинув на право територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради отримувати надходження до місцевого бюджету за рахунок сплати земельного податку за фактичне використання земельних ділянок фізичними та юридичними особами.

Оприлюднення оскаржуваного наказу стало підставою подання суб'єктами підприємницької діяльності до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві уточнених декларацій плати за землю на повернення раніше сплачених коштів (земельного податку), що може призвести до великих втрат з місцевого бюджету.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. (ч. 1 ст. 154 КАС України)

Варто зазначити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимога зупинити дію Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, до прийняття остаточного рішення судом у справі, є передчасною та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Також, необхідно наголосити на тому, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Суд звертає увагу на те, що заявником належним чином не обгрунтовано дану заяву про забезпечення позову, а посилання Київської міської ради лише на незаконність оскаржуваного наказу без надання переконливих та достатніх доказів, не може бути підставою для забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко