Рішення № 77153296, 05.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/5771/16-ц

єдиний унікальний номер № 205/5771/16ц

провадження № 2/205/695/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах та як опікун в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпропетровської міськради, третя особа Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Центральний» про визнання права користування житловим приміщенням та реєстрацію місця проживання,

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_4 -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 28.07.2016 року звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Центральний» про визнання права користування житловим приміщенням та реєстрацію місця проживання. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 29.07.1992 року дирекцією і комітетом профспілки ім. Петровського було прийнято постанову № 280 щодо вселення ОСОБА_1 з дітьми у квартиру АДРЕСА_1. У вказаній квартирі позивач мешкає з 1992 року та по теперішній час, постійно сплачує комунальні послуги та інші супутні послуги. На теперішній час разом з позивачем у квартирі проживають онуки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі рішення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради від 19.04.2013 року позивача призначено піклувальником неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування, та визначено місце проживання з піклувальником за адресою: АДРЕСА_2. На підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2015 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено позивача його опікуном. Факт проживання позивача із онуками за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації підтверджується довідкою КЖЕП «Центральний» від 18.05.2015 року. В той же час, задля отримання онуками відповідних державних та інших соціальних виплат позивач разом з онуками була зареєстрована за адресою мешкання колишнього чоловіка: АДРЕСА_3. До 2004 року будинок АДРЕСА_1 знаходився на балансі заводу імені Петровського, а у 2004 році переданий на обслуговування КЖЕП «Центральний». Враховуючи, що будинок, в якому позивач з онуками фактично зареєстровані знаходиться в аварійному стані та є непридатним для проживання, реалізувати своє право на житло шляхом приватизації відповідної частини квартири з об'єктивних причин немає можливості. В той же час, позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, у якій фактично мешкають тривалий час.

Позивачі просили суд визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 та право на реєстрацію місця проживання у вказаному житловому приміщенні; визнати за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 та право на реєстрацію місця проживання у вказаному житловому приміщенні; визнати за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 та право на реєстрацію місця проживання у вказаному житловому приміщенні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 року замінено неналежного відповідача КЖЕП «Центральний» на належного Дніпропетровську міську раду та залучено КЖЕП «Центральний» в якості третьої особи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило. Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в позові в повному обсязі, оскільки реєстрація місця проживання у квартирі, що не надавалась особі у встановленому законодавством порядку є незаконною та завдає шкоди інтересам територіальної громади, міста Дніпро, як власника житлового фонду. Крім того, надання квартири, що перебуває у санітарно-захисній зоні не відповідає вимогам законодавства. Позивач знала, що вона не має право на реєстрацію у спірній житловій квартирі.

Представник третьої особи Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Центральний» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Письмових заяв не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 був переданий до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.05.2004 року № 1435 на баланс КЖЕП «Центральний» (а.с. 20).

На підставі постанови дирекції та комітету профспілки орденів Леніна та Жовтневої революції металургійного заводу імені Петровського від 29.07.1992 року № 280 ОСОБА_5 дозволено вселення без реєстрації в дві кімнати житловою площею 28 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_1 в санітарно-житловій зоні заводу (а.с. 17).

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживають у вищезазначеній квартирі (а.с. 21), а зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 6-8, 116).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2012 року позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав у відношенні її неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14-15).

Рішенням виконавчого комітету Красногвадійської районної у м. Дніпропетровську ради від 19.04.2013 року № 77 призначено ОСОБА_1 піклувальником неповнолітніх онуків ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яким надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування; визначено місце проживання дітей разом з піклувальником за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано недієздатним та призначено йому опікуна - ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

Як вбачається з рішення виконкому міської ради від 26.06.1980 року № 447 будинок АДРЕСА_1 увійшов до санітарно-захисної зони заводу ім. Петровського (ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського»). Згідно з протоколом президії Кабінету Міністрів України від 11.01.1986 року № 10 реєстрація громадян та видача ордерів у житлових будинках, які увійшли до санітарно-захисних зон підприємств, заборонена (а.с. 29).

Згідно ч. 1 ст. 5 ЖК УРСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ст. 51 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

На підставі ст. 52 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно ст. 60 ЖК УРСР правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до п. 8.8 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року, промислові підприємства, а також об'єкти з технологічними процесами, які супроводжуються викидами шкідливих речовин в атмосферу, повинні мати санітарно-захисні зони, створені відповідно до вимог пп.5.4-5.10 цих Правил.

Згідно ст. 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЖК УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Квартира за адресою: м. Дніпро, вул. Качалова, 2/23 не приватизована та відповідно до ст. ст. 4, 5 ЖК УРСР належить до державного житлового фонду, що перебуває у віданні місцевих рад.

Надання квартири, що перебуває у санітарно-захисній зоні не відповідає законодавству, оскільки суперечить ст. 50 ЖК УРСР.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває в санітарно-захисній зоні, ордер позивачам на квартиру НОМЕР_1 у вказаному будинку у встановленому законом порядку не видавався, позивачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги незаконні, недоведені та безпідставні, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим за рахунок відповідача не компенсуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 15, 50-52, 60-61 ЖК УРСР, ст. ст. 4, 12-13, 82, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах та як опікун в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3) до Дніпропетровської міськради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 75), третя особа: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Центральний» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Качалова, буд. 2а) про визнання права користування житловим приміщенням та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, яка відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова