Рішення № 77151936, 16.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2796/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивач – не з’явився, представника відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання дій щодо відрахування з заробітної плати податку на дохід фізичних осіб та військового збору протиправними, стягнення вирахованих з заробітної плати податку на дохід фізичних осіб та військового збору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відрахування з заробітної плати з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року щомісячно податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області вирахувані з заробітної плати з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року податок на доходи фізичних осіб в сумі 278572,80 грн. і військовий збір в сумі 11922,22 грн., а всього стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_2 – 290495 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 року його було призначено суддею Теплодарського міського суду Одеської області строком на 5 років. Наказом начальника Одеського обласного управління юстиції №331-ос від 19.08.2002 року позивача зараховано суддею до штату Теплодарського міського суду Одеської області з 26 серпня 2002 року. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року позивача обрано суддею безстроково. Позивач зазначив, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2017 року його звільнено з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126, пункту 4 частини першої статті 131, підпункту 1 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вишу раду правосуддя».

Позивач вказав, що відповідно до вимог Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-ХІІ, Податкового кодексу України, з його заробітної плати відповідачем вираховувався податок на дохід фізичних осіб та військовий збір щомісячно.

Позивач зазначив, що 18.05.2018 року він звернувся із заявою до начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з питанням про неправомірне утримання з заробітної плати податку на дохід з фізичних осіб, а також військового збору. 04.06.2018 року позивач отримав відповідь на звернення з територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, якою йому відмовлено в повернені податку. Свою відмову ТУ ДСА України в Одеській області мотивувало тим, що Податковий Кодекс України визначає перелік податкових соціальних пільг, розмір яких дорівнює 150 відсоткам суми пільги учасникам бойових дій та інвалідам 1 або 2-ї групи. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (станом на 31.12.2016 року заробітна плата склала 287835,59 грн., а на 06.03.2017 року - 203983,58 грн.), тобто щомісячний розмір доходу за 2003-2017 роки значно більший для застосування податкової соціальної пільги. Окрім цього підтверджуючі документи для встановлення податкової соціальної пільги до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку ТУ ДСА України в Одеській області не надавались.

Позивач вважав, що заробітна плата в період з 26 серпня 2002 по 06 березня 2017 року повинна була виплачуватися йому в повному обсязі без відрахування з заробітної плати податку на дохід з фізичних осіб щомісячно, та без відрахування військового збору. Позивач зазначив, що в 2002-2003 роках включно, податки з його заробітної плати не стягувались.

Ухвалою від 18 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 04.07.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 29.08.2018 року витребувано з Теплодарського міського суду Одеської області докази.

Ухвалою від 29.08.2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2018 року.

У судове засідання, призначене на 04 жовтня 2018 року на 12:00 год., з'явився представник відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку. 25.09.2018 року до суду через канцелярію позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача під час розгляду справи позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. 04.07.2018 року представник відповідача через канцелярію суду надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що ОСОБА_2 з 26.08.2002 року по 06.03.2017 року працював на посаді судді Теплодарського міського суду Одеської області, рішенням Вищої ради правосуддя від 14.02.2017 року №261/0/15-17 позивач звільнений з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у відставку. 18.05.2018 позивач звернувся до ТУ ДСА України в Одеській області щодо повернення, на його думку, неправомірно стягнутого податку та військового збору з заробітної плати за період з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року, посилаючись на вимоги п.18 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасника бойових дій та інваліда II групи - ветерана війни, та незастосування у вказаний період податкових соціальних пільг. Листом ТУ ДСА України в Одеській області від 04.06.2018 року відмовлено ОСОБА_2 у поверненні стягнутого податку та військового збору з заробітної плати за період з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року.

Представник відповідача зазначив, що виходячи з того, що з 01.01.2004 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулювався Законом України від 22.05.2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинний до 01.01.2011 року), згідно з яким особи, які є учасниками бойових дій не під час Другої світової війни, в тому числі зазначені у статтях 4, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не належать до окремої пільгової категорії і мають право на застосування загальної податкової соціальної пільги при додержанні установленого рівня заробітної плати, тобто відповідно до п. 6.5.1. даного Закону, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Так, згідно з довідками про доходи за 2004-2011 р.р. ОСОБА_2, виданими відповідачем, розмір щомісячної нарахованої заробітної плати перевищує граничний дохід на 2004-2011 р.р. для застосування податкової соціальної пільги.

Крім того, представник відповідача вказав, що згідно п.6.3.2 - податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Представник відповідача зазначив, що підтверджуючі документи для встановлення податкової соціальної пільги до ТУ ДСА України в Одеській області позивачем не надавалися за зазначений період.

Представник відповідача вважав, що відрахування з заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року щомісячно податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалось в рамках вимог діючого законодавства.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був призначений строком на п'ять років на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області Указом Президента України від 13.08.2002 року №712/2002.

Згідно витягу з наказу начальника Одеського обласного управління юстиції №331-ос від 19.08.2002 року позивача зараховано до штату Теплодарського міського суду Одеської області з 26.08.2002 року (а.с. 15).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №261/0/15-17 від 14.02.2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади судді Теплодарського міського суду Одеської області у зв’язку з поданням зави про відставку (а.с. 16).

Позивач є інвалідом війни ІІ групи - ветераном війни, що підтверджується посвідченням серії Є №033956 від 30.05.2016 року (а.с. 14).

18.05.2018 року позивач звернувся із заявою до в.о. начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якій зазначив, що в порушення п.18 ст.12, п.23 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з нього неправомірно стягувався податок з фізичних осіб та військовий збір. У зв’язку з чим просив перерахувати та повернути неправомірно стягнутий податок та військовий збір з заробітної плати та вихідної допомоги (а.с. 23).

Листом від 04.06.2018 року за №5-1449/18 територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надало ОСОБА_2 відповідь, якою йому відмовлено в повернені податку. Свою відмову територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області мотивувало тим, що Податковий Кодекс України визначає перелік податкових соціальних пільг, розмір яких дорівнює 150 відсоткам суми пільги учасникам бойових дій та інвалідам І або ІІ групи. Зазначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Відповідач у листі зазначив, що щомісячний розмір доходу за 2003-2017 роки значно більший для застосування соціальної податкової пільги. Окрім цього зазначено, що підтверджуючі документи для встановлення податкової соціальної пільги до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку не надавались за зазначений в заяві період, в зв'язку з чим повернути податки та збори не представляється можливим (а.с. 24-25).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Згідно ст.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Згідно ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно п.18 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Таким чином, як п.18 ст.12, так і п.23 ст.13 вказаного Закону в частині сплати податків і зборів відсилають до норм податкового законодавства.

З 01.01.2004 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулювався Законом України від 22.05.2003 року №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", який втратив чинність 01.01.2011 року.

Відповідно до п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

З аналізу наданих позивачем до суду довідок про його доходи за 2004-2010 роки, що були видані відповідачем, вбачається, що протягом усього зазначеного періоду розмір щомісячного доходу позивача перевищував суму місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлену на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень.

З огляну на викладене, суд бере до уваги доводи відповідача, що згідно з довідками про доходи ОСОБА_2 за 2004-2010 р.р. (а.с. 33-38), виданими відповідачем, розмір щомісячної нарахованої заробітної плати перевищує граничний дохід на 2004-2010 р.р. для застосування податкової соціальної пільги.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року №21-67а11 роз'яснено, що в п. 22.2 ст. 22 Закону № 889-IV визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Відтак пільга, визначена п.18 ч.1 ст.12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо звільнення від оподаткування осіб, які є учасниками бойових дій, не може бути застосована до відносин, оскільки суперечить правилам оподаткування».

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 року Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, а також осіб, які є платниками податків та зборів.

Застосування податкової соціальної пільги встановлене ст.169 Податкового кодексу України, та передбачає ті самі вимоги, що були викладені в п. 6.5.1 Закону України № 889-IV.

Так, згідно абз. 1 п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Так, аналізуючи розмір щомісячної нарахованої заробітної плати ОСОБА_2 за період з 2011-2017 роки (а.с. 26-32), суд дійшов висновку про перевищення місячного доходу позивача граничного доходу на 2011-2017 роки для застосування податкової соціальної пільги.

Так місячний доход позивача у 2011 році складав від 4738,59 грн. до 10320,15 грн., а прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2011 року складав 941 грн., множення якого на 1,4 дає 1317,40 грн.

Так само доход позивача щомісяця у 2012 році перевищував граничний розмір для застосування податкової соціальної пільги (1073 грн. х 1,4 = 1502,20 грн.).

Щомісячно доход у 2013 році (від 9549,26 грн. до 32133,70 грн.) перевищував граничний розмір для застосування податкової соціальної пільги (1147 грн. х 1,4 = 1605,80 грн.).

У наступні періоди, 2014-2017 р.р., щомісячний доход позивача також перевищував граничний розмір для застосування податкової соціальної пільги, що вочевидь вбачається з довідок про доходи, на які суд послався вище, та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідні періоди (а.с. 129-130), помноженого на 1,4.

Що стосується військового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Підпунктом 163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

З аналізу викладених положень податкового законодавства випливає, що грошова винагорода, яку особа отримує у зв'язку з виконанням умов трудового договору (контракту), є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Таким чином, одночасно з виплатою особі заробітної плати у роботодавця (податкового агента) виникає обов'язок нарахувати та утримати з виплачених сум податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

З огляду на зазначене, відрахування з заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року щомісячно податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалось згідно вимог чинного законодавства.

Що стосується підстав не нарахування податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_2 у 2003 році, то суд бере до уваги доводи відповідача, що у період до 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладення прибутковим податком був Указ Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», а саме ст.1 даного Указу.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» (далі за текстом – Закон №2862-XII), що діяв на час спірних правовідносин, заробітна плата суддів складалася з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Згідно ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

Стаття 1 цього Указу втратила чинність з 1 березня 2008 року згідно з Указом Президента України від 20.03.2008 року №248/2008 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».

1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 22.05.2003 №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі за текстом – Закон №889-ІV).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону №889-ІV встановлено, що платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують доходи як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування резидента відповідно до п.3.1 ст.3 Закону №889-ІV є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 ст.4 Закону №889-ІV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 22.12.1 п.22.12 ст. 22 Закону №889-ІV Президенту України було рекомендовано скасувати укази Президента України, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з доходів громадян).

Таким чином, Законом №889-ІV, який має вищу юридичну силу, ніж Указ Президента України, суддям не були встановлені пільги при оподаткуванні їх заробітної плати податком з доходів фізичних осіб.

Тому з 01.01.2004 року до спірних правовідносин підлягав застосуванню Закон №889-ІV.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів» (далі за текстом - Розпорядження) голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції було дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктом 2 Розпорядження визначено, що компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Таким чином, за змістом Розпорядження, компенсаційна виплата судді могла бути здійснена тільки на протязі 2004 року за наявності певних умов, а саме, по-перше, рішення голови суду загальної юрисдикції про виплату; по-друге, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею); по-третє, виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; по-четверте, виплата мала здійснюватися лише в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Судом встановлено, що середньомісячна зарплата позивача за IV квартал 2003 року складала 990 грн. 50 коп. ((1078,30 грн. + 946,60 грн. + 946,60 грн.) / 3 = 990,50 грн.), у той час як щомісяця протягом 2004 року (крім травня та вересня) нарахована заробітна плата позивача після сплати податку на доходи перевищувала 990,50 грн.

Крім того, рішення голови Теплодарського міського суду Одеської області щодо здійснення компенсаційних виплат до ТУ ДСА України в Одеській області не надавалося.

До того ж, статтею 48 Закону України від 27 листопада 2003 року №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» в 2004 році повна компенсація витрат, пов'язаних із справлянням податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, була надана тільки військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, податкової міліції, інших військових формувань та правоохоронних органів, створених відповідно до законів України, а також органів виконавчої влади та цивільних установ, до яких відряджені в установленому порядку військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу.

З наданої відповідачем архівної відомості ОСОБА_2 про доходи за період січень-грудень 2004 року у колонці коду програми "ПАРУС" "897" - "Вид оплати" - "подоходный налог 2004" вбачається, що за січень 2004 року було здійснено перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 164,19 грн. у повному обсязі згідно із Законом України "Про податок з фізичних осіб".

Тобто, через зміну програмного забезпечення в ТУ ДСА України в Одеській області з лютого 2004 року, у виданій відповідачем довідці про доходи за 2004 рік помилково не відображено утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб у розмірі 164,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, 65490, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (адреса: вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відрахування з заробітної плати ОСОБА_2 з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року щомісячно податку на доходи фізичних осіб та військового збору; стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь позивача вирахуваних з заробітної плати з 01.01.2004 року по 06.03.2017 року податку на доходи фізичних осіб в сумі 278572,80 грн. і військового збору в сумі 11922,22 грн., а всього – 290495 грн. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.