Рішення № 77151895, 05.10.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1893/17

Провадження № 2/209/56/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2018 р. м. Кам’янське

Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальової А.Б.

за участю секретаря судового засіання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив суд, з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 11.05.2018 р. стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Договором кредиту № 105/6-8-7 від 01.02.2007 р. у розмірі 76 277,46 доларів США та 490 455,42 грн., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом – 46660,00 доларів США, сума заборгованості по відсоткам – 29617,46 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту – 151610,01 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків – 338845,41 грн., та стягнути солідарно з відповідачів на свою користь судові витрати по справі за сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.02.2007 р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «Укрсоцбанк») уклав із ОСОБА_2 ОСОБА_6 кредиту № 105/6-8-7, за умовами якого надав останньому кредит у сумі 74250,00 доларів США. Надання позичальнику грошових коштів позивачем підтверджується заявою про видачу готівки № 07-006 від 01.02.2007 р. Пунктом 1.1. Договору кредиту визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом. У порушення умов Договору кредиту, позичальник ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 24.06.2017 р. має заборгованість: 54 633,56 доларів США – заборгованість за кредитом, 40 963,63 доларів США – заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості. Також у зв’язку з систематичним порушенням позичальником своїх обов’язків зі сплати кредиту йому було нараховано неустойку відповідно до умов Договору кредиту, що станом на 26.04.2017 р. становить: 5002,53 доларів США – пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 11409,28 доларів США – пеня за несвоєчасне повернення відсотків. В забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту № 105/6-8-7 від 01.02.2007 р., між позивачем та фізичною особою – ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 105/29-1-9 від 13.02.2009 р., відповідно до умов якого поручитель поручився за виконання позичальником своїх обов’язків за Договором кредиту. Відповідно до умов договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до умов Договору кредиту, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх обов’язків, в тому числі у разі затримання ним сплати частини кредиту та/або процентів за його користування щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов’язання з повернення кредиту за договором. На виконання умов договору позичальнику та поручителю були направлені повідомлення-вимоги про усунення порушення, але на дату подання позовної заяви вимоги залишились без виконання. Таким чином, зважаючи на невиконання позичальником та поручителем зобов’язання стосовно умов повернення кредиту, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2018 /а.с.150/, що надійшла до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська 15.05.2018, позивач ПАТ «Укрсоцбанк» уточнив позовні вимоги з урахуванням трирічного строку – а саме по платежам з 16.07.2014 (30.06.2017 – 36 місяців – 30.06.2014 р.), та просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором кредиту 105/6-8-7 від 01.02.2007 р. станом на 10.05.2018 у загальному розмірі 76 277,46 доларів США та 490 455,42 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ПАТ «Укрсоцанк» - ОСОБА_7 у відкрите судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.221).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкрите судове засідання у справі не з'явились, згідно довіреності, їх представником є ОСОБА_8 (а.с. 121, 125).

Представник відповідачів - ОСОБА_8 у відкрите судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову у зв’язку зі спливом строків позовної давності (а.с. 230). Крім того, подав до суду відзив на позовну заяву від 03 травня 2018 року, в якому зазначив, що згідно з пунктом 4.5 Договору кредиту в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів. Згідно п. 7.4. Договору у разі настання обставин, визначених п.п. 2.13.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 цього Договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту та нараховані штрафні санкції. Оскільки кредитор змінив на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Позичальником – ОСОБА_2 не виконувались умови Кредитного договору та не було здійснено жодних платежів, починаючи з 23січня 2012 року, а тому за визначенням п. 4.5 Договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 23 березня 2012 року. Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов’язання (п. 4.5. Договору), та право вимоги у Позивача виникло з 23 березня 2012 року й протягом трьох років від цієї дати Позивач мав звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Враховуючи умови п. 4.4., 4.5 Договору кредиту, які автоматично запускають перебіг позовної давності, та враховуючи, що останній кредитний платіж сплачено 23 січня 2012 року, представник відповідачів-1,2 вважає, що наявні підстави для застосування позовної давності щодо всіх платежів, які складаються з платежу по тілу кредиту, а також по платежам по процентам та пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Щодо стягнення боргу з поручителя – ОСОБА_3, зазначає, що згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за кредитним договором. Оскільки боржник здійснив останній платіж 23.01.2012 року, строк користування кредитом достроково сплив 23.03.2012 р., тобто через 60 календарних днів з дати, коли позичальник перестав сплачувати кредит, нараховані проценти за кредитом та штрафні санкції, тому строк у шість місяців від дня настання зміненого строку виконання основного зобов’язання закінчився 23.09.2012 року, натомість позивач звернувся до суду з позовом поза межами цього строку, а саме 30.06.2017 року, а тому порука фізичної особи – ОСОБА_3 є припиненою, а позов щодо стягнення з неї заборгованості не підлягає задоволенню. Просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.144-147).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 15 травня 2018 року, представник позивача ОСОБА_7 зазначав, що кредитним договором передбачено сплату процентів позичальником до дня повернення кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та в разі порушення строків – сплату пені за кожен день простроченого платежу. Пунктом 7.3. Договору кредиту чітко встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. Таким чином, позовна давність до щомісячних платежів, строк сплати яких не настав, не спливла. Посилаючись на правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 р у справі № 6-1252цс16, від 02.12.2015 р. у справі № 6-249цс15, від 02.09.201 у справі № 6-369цс15, від 14.03.2018 у справі № 61-5907св18, від 07.03.2018 у справі № 61-6052св18, зазначає, що зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, при цьому проценти за позикою підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу. Оскільки грошові кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуті не були, проценти за кредитом та пеня підлягають стягненню з відповідачів у межах трирічного строку позовної давності. У зв’язку з цим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором кредиту 105/6-8-7 від 01.02.2007 р. у межах трирічного строку позовної давності у загальному розмірі 76 277,46 доларів США та 490 455,42 грн. Просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі (а.с.205-210).

В уточненому відзиві на позовну заяву представник відповідачів ОСОБА_8 зазначив доводи, аналогічні тим, що викладені у первісній реакції відзиву, вважає, що позивач помилково застосовує законодавчі норми та правові висновки Верховного Суду України щодо стягнення кредитної заборгованості з урахуванням строків позовної давності. Заявляючи позовні вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості начебто з урахуванням 3-річного строку позовної давності для стягнення заборгованості із тіла кредиту та процентів, та 1-річного строку позовної давності для стягнення заборгованості із пені, позивач помиляється щодо кінцевого строку дії кредитного договору та дати повернення кредиту, а тому приходить помилкового висновку про те, що ним (позивачем) не було пропущено позовну давність щодо стягнення кредитної заборгованості за період з 30.06.2014 р. по 30.06.2017 р. В той же час право вимоги у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло з 23.03.2012 року й протягом трьох років від цієї дати Позивач мав звернутися до суду, але звернувся із відповідним позовом до суду лише у червні 2017 року. Тому висновки позивача про те, що ним не було пропущено позовну давність щодо стягнення кредитної заборгованості за період з 16.07.2014 р. по 16.07.2017 р., не ґрунтуються на законі. Після зміни строку виконання зобов'язання (23.03.2012 р.) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню. Просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.191-197).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 12 липня 2018 року (а.с.205), представник позивача ОСОБА_7 зазначив доводи, які були викладені у первісній редакції відповіді на відзив, посилаючись, що у відповідності до п.1.1.1 договору кредиту №105/6-8-7 від 01 лютого 2007 року погашення сум основної заборгованості відбувається у строк до 15 грудня 2027 року. За п.1.1.2 договору, кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту – 31 січня 2027 року. Відповідачі ж посилаються лише на п.4.5. договору, згідно якого у разі невиконання позичальником обов’язків за договором протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Наголошують, що договір кредиту №105/6-8-7 від 01 лютого 2007 року дійсний, його не розірвано і він продовжує свою дію. Проте, дійсно строк користування кредитними коштами сплив через невиконання позичальником встановлених договором обов’язків (а.с.205-210).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Ухвалою від 01 червня 2018 року судом прийнято позовну заяву до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 07 вересня 2018 року судом відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено ОСОБА_6 кредиту № 105/6-8-7, за умовами якого банк зобов’язувався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 74250,00 доларів США (а.с.6-13).

Згідно Додаткової угоди №2 про внесення змін до договору кредиту № 105/6-8-7 від 01 лютого 2007 року, пункт 1.3 ст. 1 «Предмет договору» доповнили п.1.3.2 наступної редакції: «п.1.3.2 з фінансовим поручителем – ОСОБА_3 – ОСОБА_6 поруки» (а.с.14).

Надання позичальнику грошових коштів позивачем підтверджується заявою про видачу готівки № 07-006 від 01 лютого 2007 року (а.с.15).

В забезпечення виконання зобов’язань за Договором кредиту № 105/6-8-7 від 01.02.2007 р., між позивачем та фізичною особою – ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_6 поруки № 105/29-1-9 від 13 лютого 2009 року (а.с.19-21), відповідно до умов якого поручитель поручився за виконання позичальником своїх обов’язків за Договором кредиту у тому ж обсязі, що і боржник.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов’язання за вказаним Договором кредиту не виконує та станом на 24.06.2017 р. має заборгованість: 54 633,56 доларів США – заборгованість за кредитом, 40 963,63 доларів США – заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.28-35).

Відповідно до уточненого розрахунку заборгованості станом на 10 травня 2018 року, наданого позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.153-156) з урахуванням трирічного строку позовної давності, що передує даті звернення до суду, тобто за період з 30.06.2014 по 30.06.2017 заборгованість ОСОБА_2 за Договором кредиту № 105/6-8-7 від 01.02.2007, станом на 10.05.2018 р. становить 76 277,46 доларів США, що складається з: 46660,00 доларів США – сума заборгованості за кредитом, 29617,46 доларів США – сума заборгованості за відсотками, та 490 455,42 грн. пені, що складається: 151610,01 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 338845,41 грн. – заборгованість по пені а несвоєчасне повернення відсотків.

При цьому, відповідно до вказаного розрахунку, останній платіж позичальником ОСОБА_2 виконано 23.01.2012 р. у сумі 190,08 доларів США, та після вказаної дати будь-які платежі за спірним кредитним договором відсутні.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає загальну та спеціальну позовну давність. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі за №6-2875цс15 від 2 листопада 2016 року, у справі №6-1174цс16 від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4.5 Договору кредиту в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплинув та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторонами кредитних правовідносин врегульовано в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Згідно п.7.4. Договору кредиту, у разі настання обставин, визначених п.п. 2.13.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплинув, та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту та нараховані штрафні санкції.

Судом встановлено та позивачем не заперечувалось, що позичальником ОСОБА_2 не виконувались умови кредитного договору та не було здійснено платежів, починаючи з 23.01.2012 р., а тому за визначенням пункту 4.5 Договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплинув через 60 днів, тобто з 23 березня 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов’язання (п. 4.5. Договору кредиту), та право вимоги у Позивача – ПАТ «Укрсоцбанк» виникло з 22.04.2012 року й протягом трьох років від цієї дати Позивач мав звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Банк звернувся із відповідним позовом до суду лише у червні 2017 року, із значним (більше п’яти років) пропуском строку позовної давності.

Твердження позивача про те, що ним не було пропущено позовну давність щодо стягнення кредитної заборгованості за період з 30 червня 2016 року по 30 червня 2017 року, суд вважає помилковими та не бере до уваги, оскільки після зміни строку виконання зобов'язання (23 березня 2012 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, так як за вимогою пункту 4.5 Договору кредиту позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За змістом ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

У зв’язку з наведеним, не підлягає задоволенню і вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 490 455,42 грн., а також вимога позивача до відповідача-2, поручителя за Договором кредиту.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд також враховує правові висновки, викладені ОСОБА_9 Палатою Верховного Суду України у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 14-10цс18, відповідно до якої для забезпечення прогнозованості правозастосовчої практики ОСОБА_9 Верховного Суду України відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові № 6-249цс15 від 02.12.2015 року (на який посилається позивач ПАТ «Укрсоцбанк» у своїй відповіді на відзив), який уможливив стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду. ОСОБА_9 Верховного Суду України відзначила, що є неправильним та не відповідають нормам матеріального права висновки судів про те, що позовна давність не сплинула щодо частини щомісячних платежів, право на стягнення яких виникло у межах трьох років до дня звернення банку із позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд, крім іншого, керується відповідною практикою Європейського суду з прав людини, рішеннями якого визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», §51; рішення від 20.09.2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», §570).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

На підставі ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 258, 261, 266, 267, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 631, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Ковальова