Рішення № 77151890, 16.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

6.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2079/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря – Карча В.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 16.07.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправною та скасування відмови від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати відмову Сєвєродонецької міської ради від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП у видачі ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088; зобов’язати Сєвєродонецьку міську раду в особі відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради надати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088, з цільовим призначенням – під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом. Позовні вимоги мотивовано таким.

29.05.2018 між ОСОБА_2 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір № 040841900178 оренди землі, за яким позивачу на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради № 2191 від 22.05.2008 було надано у строкове платне користування земельну ділянку – землі комерційного використання (під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088 (далі – земельна ділянка). Надалі між позивачем та відповідачем було укладено: додаткову угоду № 1 до договору № 040841900178 від 19.03.2009; додаткову угоду про поновлення договору № 040841900178 від 06.03.2012; додаткову угоду до договору № 040841900178 від 27.01.2013; додаткову угоду про внесення змін до договору № 040841900178 від 21.03.2014; додаткову угоду про поновлення договору № 040841900178 від 01.07.2014; додаткову угоду № 6 про поновлення договору № 040841900178 від 13.11.2017.

Право постійного користування земельною ділянкою підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110361881 від 11.01.2018.

З метою забудови цієї земельної ділянки було виготовлено містобудівний розрахунок із техніко-економічними показниками для будівництва АГЗС з автосервісним комплексом.

19.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень з необхідним пакетом документів. Вказана заява була отримана Центром надання адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради 20.06.2018 вх. № 34675.

Однак, своїм листом вих. № 1103-ЦНАП від 04.07.2018 відповідач у порушення п. 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (далі – Порядок), та ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI), яким встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, надав відповідь, відповідно до якої:

«План зонування території міста та детальний план території мікрорайону № 81 відсутні. На території міста діє генплан, затверджений рішенням сесії міської ради від 26.04.1994 № 717.

Будівництво АГЗП з автосервісним комплексом за адресою: район перехрестя просп. Гвардійський – вул. Вілєсова, мкр. № 81, не відповідає генплану міста Сєвєродонецька: згідно генплану на даній території передбачено розташування будівель громадського призначення.

Додатково повідомляємо, що міською радою проводиться робота по внесенню змін і доповнень до генплану та розроблення плану зонування території міста Сєвєродонецька. Після внесення змін і доповнень до генплану та розроблення плану зонування Ваше питання може бути розглянуте повторно».

На думку позивача, своїм листом № 1103-ЦНАП від 04.07.2018 відповідач, порушуючи встановлений законом строк, не надав позивачу містобудівні умови та обмеження та фактично відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень.

Позивач вважає, що відповідь відповідача, зазначена в листі № 1103-ЦНАП від 04.07.2018, суперечить договору № 040841900178 оренди землі від 29.05.2008, а саме п. 30, зміни в який було внесено додатковою угодою від 21.03.2014, в якому зазначено: «Для земельних ділянок, які не відповідають діючій містобудівній документації та розташовані на вільних від забудови територіях, встановити режим тимчасової забудови. Дозволити на земельних ділянках розміщення об’єктів, під які надавались ці земельні ділянки та які не мають шкідливого впливу на існуючу забудову, до внесення зміні в містобудівну документацію або до початку забудови території, де розташовані земельні ділянки, згідно з містобудівною документацією».

Також позивач вважає, що підстави відмови, наведені відповідачем у листі № 1103-ЦНАП від 04.07.2018, не відповідають вимогам Закону № 3038-VI та фактичним обставинам, оскільки цільовим призначенням земельної ділянки, яка передана позивачу в постійне користування, є будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом, саме таке цільове призначення вказаної земельної ділянки було визначено Сєвєродонецькою міською радою та в подальшому затверджено сесією міської ради, і органом місцевого самоврядування до цього часу не змінювалось.

Крім того, під час передачі земельної ділянки в оренду позивачу саме відповідач в особі відділу містобудування і архітектури у своєму документі – висновку щодо вибору земельної ділянки для розміщення об’єкта № 1485 від 16.11.2006 зазначив, що «… місце розташування, цільове призначення і розміри земельної ділянки відповідають містобудівній документації та діючим містобудівним нормам. Розробки містобудівного обґрунтування не потребується».

Цю ж позицію відділ містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради підтвердив у своєму висновку № 1619 від 11.12.2006, зазначивши, що «земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не суперечить містобудівній документації, діючим містобудівним нормам і правилам».

На думку позивача, орган місцевого самоврядування, який затверджує генеральний плат (внесення змін до генерального плану) міста Сєвєродонецька, вже вирішив питання цільового використання спірної земельної ділянки, а саме – відніс її до земель комерційної забудови із функціональним призначенням – для будівництва автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом, отже, розміщення на вказаній земельній ділянці об’єкта автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом не буде суперечити рішенням Генерального плану.

Ухвалою суду від 19.07.2018 відкрито провадження у справі, витребувано від відповідача, зокрема, належним чином завірену заяву від 19.06.2018 про видачу містобудівних умов та обмежень (вх. № 34675 від 20.06.2018). копію відповіді від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП, витяг з генплану м. Сєвєродонецька за адресою: район перехрестя просп. Гвардійський – вул. Вілєсова, мкр. № 81, положення про Центр надання адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в підготовчі засідання та у судові засіданні не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та доказів, які витребовувалися ухвалою суду від 19.07.2018, не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого.

Судом установлено, що 29.05.2018 між ОСОБА_2 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір № 040841900178 оренди землі, за яким позивачу на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради № 2191 від 22.05.2008 було надано у строкове платне користування земельну ділянку – землі комерційного використання (під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088 (далі – земельна ділянка) (арк. спр. 15-16). Надалі між позивачем та відповідачем було укладено: додаткову угоду № 1 до договору № 040841900178 від 19.03.2009; додаткову угоду про поновлення договору № 040841900178 від 06.03.2012; додаткову угоду до договору № 040841900178 від 27.01.2013; додаткову угоду про внесення змін до договору № 040841900178 від 21.03.2014; додаткову угоду про поновлення договору № 040841900178 від 01.07.2014; додаткову угоду № 6 про поновлення договору № 040841900178 від 13.11.2017 (арк. спр. 18-27).

Право постійного користування земельною ділянкою підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 110361881 від 11.01.2018 (арк. спр. 28).

З метою забудови земельної ділянки було виготовлено містобудівний розрахунок із техніко-економічними показниками для будівництва АГЗС з автосервісним комплексом (арк. спр. 29-35).

19.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень з необхідним пакетом документів. Вказана заява була отримана Центром надання адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради 20.06.2018 вх. № 34675 (арк. спр. 36).

У відповідь на вказану заяву відповідач листом вих. № 1103-ЦНАП від 04.07.2018 повідомив позивача про таке: «План зонування території міста та детальний план території мікрорайону № 81 відсутні. На території міста діє генплан, затверджений рішенням сесії міської ради від 26.04.1994 № 717. Будівництво АГЗП з автосервісним комплексом за адресою: район перехрестя просп. Гвардійський – вул. Вілєсова, мкр. № 81, не відповідає генплану міста Сєвєродонецька: згідно генплану на даній території передбачено розташування будівель громадського призначення. Додатково повідомляємо, що міською радою проводиться робота по внесенню змін і доповнень до генплану та розроблення плану зонування території міста Сєвєродонецька. Після внесення змін і доповнень до генплану та розроблення плану зонування Ваше питання може бути розглянуте повторно».

Таким чином, позивачеві фактично було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень у зв’язку з відсутністю плана зонування території міста та детального плана території мікрорайону № 81, а також невідповідністю будівництва АГЗП з автосервісним комплексом генплану міста Сєвєродонецька.

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими нормами.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і норми, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, встановлює Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 № 3038-VI (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною другою статті 2 Закону № 3038-VI визначено, що інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Статтею 26 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до положень статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження є однією із основних складових вихідних даних.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (частина друга статті 29 Закону № 3038-VI).

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об’єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об’єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (частина третя статті 29 Закону № 3038-VI).

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (частина четверта статті 29 Закону № 3038-VI).

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (частина п’ята статті 29 Закону № 3038-VI).

Відповідно до підпункту 9 пункту а) частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Щодо посилань відповідача у листі від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП на відсутність плана зонування території міста та детального плана території мікрорайону № 81 як на підставу для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, слід зазначити, що Закон № 3038-VI не містить такої підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень. Підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень, визначені статтею 29 цього Закону, є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Щодо посилань відповідача в листі від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП на невідповідність намірів забудови генплану міста Сєвєродонецька суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною п’ятою цієї статті передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частина шоста статті 80 КАС України).

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали (частина сьома статті 80 КАС України).

У разі неподання суб’єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (частина восьма статті 80 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як зазначено вище, суд ухвалою від 19.07.2018 витребовував у відповідача витяг з генплану міста Сєвєродонецька за адресою: район перехрестя просп. Гвардійський – вул. Вілєсова, мкр. № 81. Вказану ухвалу суду відповідач отримав 25.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9341102003386 (арк. спр. 73), проте витребувані докази не надав, про причини їх ненадання не повідомив.

Суд вважає слушними й такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про те, що підстави відмови, зазначені в листі № 1103-ЦНАП від 04.07.2018, не відповідають фактичним обставинам, оскільки сам відповідач в особі відділу містобудування і архітектури у висновку щодо вибору земельної ділянки для розміщення об’єкта № 1485 від 16.11.2006 зазначив, що «… місце розташування, цільове призначення і розміри земельної ділянки відповідають містобудівній документації та діючим містобудівним нормам. Розробки містобудівного обґрунтування не потребується» (арк. спр. 38).

Цю ж позицію відділ містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради підтвердив у своєму висновку № 1619 від 11.12.2006, зазначивши, що «земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не суперечить містобудівній документації, діючим містобудівним нормам і правилам» (арк. спр. 50).

На підставі частини четвертої статті 159 КАС України суд розцінює неподання відповідачем – суб’єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання містобудівних умов та обмежень.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача у спосіб, який він обрав, а саме: визнати протиправною та скасувати відмову Сєвєродонецької міської ради від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП у видачі ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088; зобов’язати Сєвєродонецьку міську раду надати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088, з цільовим призначенням – під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом.

На думку суду, відновлення порушених прав позивача у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У спірних правовідносинах відповідач не має права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень, якщо відсутня підстава для такої відмови, котра передбачена Законом, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

У рішеннях від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15, від 02.02.2016 по справі № 804/14800/14 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність вчинення своїх дій та рішень, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Водночас суд не приймає доводи позивача про порушення відповідачем строку розгляду заяви від 19.06.2018. Як уже зазначено, вказана заява надійшла до відповідача 20.06.2018 за вх. № 34675. Відповідно до частини п’ятої статті 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви. Відповідь на заяву надано листом від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП, отже, у строк, визначений Законом.

Посилання позивача на Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, суд не бере до уваги, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказаний Порядок втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства № 289 (z1437-17) від 06.11.2017. Однак, вказана обставина не змінює висновку суду про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн (арк. спр. 3).

Оскільки позов задовольняється повністю, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправною та скасування відмови від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Сєвєродонецької міської ради від 04.07.2018 № 1103-ЦНАП у видачі ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088.

Зобов’язати Сєвєродонецьку міську раду надати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, район перехрестя пр. Гвардійський – вул. Вілєсова, мікрорайон 81, площею 0,2690 га, кадастровий номер 4412900000:06:034:0088, з цільовим призначенням – під будівництво автомобільного газозаправного пункту з автосервісним комплексом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 26204220, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе БудівельниківАДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3