Рішення № 77151731, 16.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року № 810/4337/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

21 серпня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною відмови відповідача у проведенні призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності, оформленої листом від 20 червня 2018 р. № 29/П-684;

- зобов'язання відповідача розглянути питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до вимог Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (далі - Порядок № 850).

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в системі ОВС України та в Національній поліції. Звільнений зі служби був за станом здоров'я, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. З 19 червня 2017 р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності "захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС". Стверджував, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ (далі - Закон № 565/ХІІ), виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. Зазначив, що інвалідність була набута під час проходження служби саме в органах внутрішніх справ України, та норма Закону № 565-ХІІ щодо такої виплати залишається чинною.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що одноразова грошова допомога в разі чинним законодавством встановлено строк на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності є соціальною виплатою, гарантвоаною з боку держави, яка призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ протягом шести місяців після його звільнення з поліції. Стверджував, що позивача було звільнено зі служби в поліції згідно з наказом від 1 лютого 2016 р. № 36 о/с, в той час згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 1027363, ІІ група інвалідності позивачу встановлена з 19 червня 2017 р. Зазначив, що між звільненням позивача та встановленням йому інвалідності пройшло більше 6-ти місяців, а тому підстави для призначення та виплати такої допомоги у даному випадку відсутні (а.с. 32-35).

Представники сторін подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин на підставі вимог ч. 3 ст. 194 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач у період з 22 січня 2002 р. по 6 листопада 2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а у період з 7 листопада 2015 р. по 2 лютого 2016 р. - знаходився на службі в поліції (а.с. 15).

Позивач був звільнений зі служби в поліції за ст. 77 п. 1 п.п. 2 у запас (з постановкою на військовий облік), (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 р. № 580-VII (далі - Закон № 580-VII), що підтверджується довідкою відповідача від 8 лютого 2016 р. № з/1-121 (а.с. 15).

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії АВ № 0214802, позивачу з 19 червня 2017 р. встановлено другу групу інвалідності "захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в ОВС". Дата чергового переогляду 19 червня 2018 р. (а.с. 27).

Дана обставина також підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 021802 (а.с. 26).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 1027363 (дата огляду 3 липня 2018 р.) позивачу під час повторного огляду встановлено довічно другу групу інвалідності "захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС" (а.с. 13).

23 травня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із скаргою щодо виплати йому одноразвоої грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності.

20 червня 2018 р. відповідач листом № 29/П-684 відмовив позивачу у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на те, що між звільненням позивача зі служби в поліції і датою встановлення інвалідності пройшов 1 рік 4 місяці 17 днів, а отже, відсутні підстави для виплати одноразової допомоги (а.с. 14).

У зв'язку з тим, що позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 565-ХІІ, Законом № 580-VII та Порядком № 850.

Вимогами ч. 6 ст. 23 Закону № 565-ХІІ було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Аналогічні норми містяться і у пп. 2 п. 3 Порядку № 850 .

Відповідно до вимог пп. 2 п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

З 7 листопада 2015 р. набрав чинності Закон № 580-VІІІ, яким врегульовано, в тому числі питання виплати одноразової грошової допомоги. З прийняттям зазначеного Закону втратив чинність Закон № 565-ХІІ.

Як убачається з п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вимогами ст. 97 Закону № 580-VІІІ встановлено перелік осіб, які за цим Законом мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VІІІ (в редакції, яка діяла на дату звернення позивача з відповідним рапортом) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VІІІ порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Як убачається з пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 99 Закону № 580-VІІІ, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4), відповідно до п. 1 якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 р. № 916 зареєстрований Міністерством юстиції України від 22 вересня 2016 року за №1277/29409, п. 5 розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Наявні матеріали справи свідчать, що первинний огляд позивача із встановленням йому інвалідності ІІ групи у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відбувся 19 червня 2017 р., що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії АВ № 0214802. Ступінь втрати працездатності - 70% (а.с. 27).

Наведене свідчить, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло лише 19 червня 2017 р.

При цьому, як вже було встановлено судом, зі служби в поліції позивач звільнився 2 лютого 2016 р.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 4).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що право на призначення та виплату грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону № 565-ХІІ та Порядку № 850 мають право виключно особи, останнім місцем роботи яких є органи міліції, а також пенсіонери МВС. При цьому, порядок та умови отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейськими передбачені Законом № 580-VІІІ та Порядком № 4.

Наведене свідчить, що особам, останнім місцем роботи яких є підрозділи Національної поліції, одноразова грошова допомога у разі визначення інвалідності повинна призначатися та виплачуватися згідно положень Закону № 580-VІІІта Порядку № 4. Враховуючи, що останнім місцем роботи позивача був підрозділ Національної поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється згідно положень Закону № 580-VІІІ та Порядку №4.

Судом також було встановлено, що відповідач листом від 20 червня 2018 р. № 29/П-684 повідомив позивача, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VІІІ одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. В зв'язку з тим, що між датою звільнення та датою встановлення позивачу інвалідності пройшло більше шести місяців, правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, визначених Законом № 580-VІІІ немає.

Наказом МВС України від 12 вересня 2016 р. № 916, який набрав чинності з 7 жовтня 2016 р., внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (наказ МВС №4), пункт 5 розділу 1 доповнено підпунктом 4 такого змісту: «пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ».

Згідно з вимогами п. 1 розділу ІV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

При вирішенні справи судом враховано, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності та визначення розміру цієї допомоги відповідно до Порядку № 850.

Як свідчать матеріали справи, останнім місцем роботи позивача був підрозділ Національної поліції, а тому виплата одноразової грошової допомоги здійснюється згідно положень Закону № 580-VІІІ та Порядку № 4. Органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Київській області.

Враховуючи, що між датою звільнення позивача з поліції (2 лютого 2016 р) та датою встановлення позивачу групи інвалідності (19 червня 2017 р.) пройшло більше шести місяців, а тому правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського на умовах, визначених Законом № 580-VІІІ, відсутні.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 р. у справі № П/811/642/17.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова відповідачем винесена правомірно, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання позивача, викладені у позовній заяві, оскільки вони повністю спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 названої норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що і було зроблено відповідачем.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.