Рішення № 77151348, 11.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м.Житомир

справа № 0640/3561/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представників позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю від 11.04.2016 за реєстровим №3516) та ОСОБА_3 (на підставі ордеру серія КВ №410834),

представника відповідача - ОСОБА_4 (за довіреністю від 02.07.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання затвердити проект землеустрою, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18 у затверджені проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1 га, для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду;

- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1 га, для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області терміном на 7 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому незаконно відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки після розроблення проекту землеустрою позивач звернувся до відповідача для його погодження, однак в порушення норм чинного законодавства відповідач взагалі не розглядав питання щодо погодження поданої документації із землеустрою, визнання такої бездіяльності протиправною встановлено судовим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №806/2440/16.

У подальшому листами від 26.06.2017 №-8467/0-7152/6-17, від 30.08.2017 №Д-12362/0-10112/6-17, від 04.04.2018 №Д-2439/0-1907/0/22-18, від 07.05.2018 №Д-3449\0-2390/0/22-18 відповідач знову відмовив у погодженні проекту землеустрою, у зв"язку із допущенням недоліків при розробці документації із зазначенням щоразу нових підстав для відмови.

Після усунення недоліків позивач повторно, неодноразово звертався до відповідача. Так на усунення недоліків проекту землеустрою, зазначених у листі від 07.05.2018 №Д-3449\0-2390/0/22-18, а саме: відсутність підпису особи яка прийняла межові знаки, тобто підпису позивача, ОСОБА_1 10.05.2018 подав заяву та проект землеустрою для його погодження, на що в свою чергу від відповідача отримав лист №Д-4276/0-2896/0/22-18 від 24.05.2018, в якому повідомлено про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Підставою для відмови стало те, що існує невідповідність даних з ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.07.2016 №НВ-1802699162016 з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме в додатку до ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - кадастровий план та опис меж земельної ділянки.

Позивач вважає відмову відповідача від 24.05.2018, викладену в листі №Д-4276/0-2896/0/22-18, протиправною, оскільки вона мотивована іншими підставами, ніж попередні відмови, що в свою чергу суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.08.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з довідкою від 17.08.2018 розгляд справи відкладено на 20.09.2018, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Відповідно до довідки від 20.09.2018 розгляд справи відкладено на 11.10.2018, у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

У судове засідання 11.10.2018 прибули позивач, представники позивача та представник відповідача.

Позивач та представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву в якому наголошували, що відповідачем неоднозначно вказувалися причини відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Щодо доводів відповідача з приводу зупинення 02.08.2017 дії сертифіката інженера-землевпорядника, зазначили, що проект землеустрою виготовлено ще у 2014 році, тобто на момент, коли вказаний сертифікат був чинним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 07.08.2018 вх.№16421. В обґрунтування правової позиції зазначає, що в оскаржуваній відмові, викладеній у листі від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18, чітко визначені недоліки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також зазначає, що після отримання листів, в яких повідомлено про причини відмови, позивач погодився і визнав дані недоліки, шляхом їх безпосереднього усунення, а тому оскаржувати відмову викладену в листі №Д-4276/0-2896/0/22-18 від 24.05.2018 є необґрунтованим та безпідставним.

У відзиві на адміністративний позов відповідач наголошує, що згідно з реєстром сертифікованих інженерів-землевпорядників дія сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_5 з 02.08.2013 зупинена.

Також зазначає, що у разі задоволення судом позовних вимог про зобов"язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти конкретно визначене рішення і фактично надати дозвіл, вказане буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Житомирській області №6-2586/14-14-СГ від 05.12.2014 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Коднянської сільської ради. Орієнтований розмір земельної ділянки 14,1 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

У пункті 2 вказаного наказу визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.19).

За результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 14,1 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, відповідач листом від 04.04.2018 №М-2439/0-1907/0/22-18 повідомив позивача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, внаслідок виявлених недоліків, допущених при розробці документації, а саме:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, а саме: відсутнє погодження суміжними власниками (землекористувачами), землі державної власності, стаття 198 земельного кодексу України. Список межових знаків, переданих на зберігання та кроки межових знаків привести у відповідність до п.3.2 вищезазначеної Інструкції (а.с.15).

З врахуванням недоліків, вказаних у листі від 04.04.2018 №М-2439/0-1907/0/22-18, позивач повторно звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 14,1 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, однак відповідач листом від 07.05.2018 №Д-3449/0-2390/0/22-18 повідомив позивача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, внаслідок виявлених недоліків, допущених при розробці документації, а саме:

- список межових знаків, переданих на зберігання не відповідає додатку №2 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376 - відсутній підпис особи, яка прийняла межові знаки на зберігання (а.с.16).

10 травня 2018 року ОСОБА_1 вкотре звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою за вх.№Д-4276/0/21-18, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, загальною площею 14,1 га.

Листом від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18 Головне управління Держгеокадастру у Житомирської області повідомило позивача про відмову в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років загальною площею 14,1 га для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з тих підстав, що при розробці документації із землеустрою допущено недоліки, які необхідно усунути наступним шляхом:

- узгодити невідповідність даних у ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.07.2016 №НВ-1802699162016 з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, в додатках до ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку – кадастровий план та опис меж земельної ділянки (а.с.14).

Не погоджуючись із відмовою відповідача від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В розумінні вимог ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в тому числі на умовах оренди, врегульовано правовими нормами ст. 123 та 124 цього ж Кодексу.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з 4 ст.122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 10 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 4 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У свою чергу, ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою, лише листом за результатами розгляду заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №820/4147/17.

Однак, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та проекту землеустрою не було прийнято рішення (висновку), передбаченого ст.186-1 ЗК України про затвердження цього проекту або відмову в його затвердженні.

При цьому зміст листа від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18 свідчить, що відповідач фактично відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, проте, не встановив строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідач неодноразово відмовляв позивачу у затвердженні проекту землеустрою та із зазначенням щоразу інших підстав відмови.

Частиною 7 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

У свою чергу, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд звертає увагу, що у розумінні ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У свою чергу ст. 50 Закону України «Про землеустрій» містить вичерпний перелік документації, що включає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що фактично відповідач листом від 24.05.2018 №Д-4276/0/-2896/0/22-18 повторно відмовив позивачу у затвердженні поданого ним проекту землеустрою із зазначенням інших недоліків, ніж вказані у попередньому листі-відмові від 07.05.2018 №Д-3449/0-2390/0/22-18 та не встановлено строк для усунення недоліків проекту землеустрою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог ч.3ст.2 КАС України, а тому є підстави для визнання відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у затвердженні проекту землеустрою, викладеної у листі від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18, протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов"язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду площею 14,1 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Затвердження проекту землеустрою у спірних правовідносинах належить до виключних дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність повноважень у суду втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчу, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до його функцій і виключної компетенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "ОСОБА_3 та інші проти Німеччини" зазначив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2018 за вх.№Д-4276/0/21-18 про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду площею 14,1га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 1 та 2ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч. 2ст. 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, доведено протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області викладену у листі від 24.05.2018 №Д-4276/0-2890/0/22-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 14,1 га.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (пров.Львівський, буд.3, м.Житомир, 10003, ідн. номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, буд.45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов'язання затвердити проект землеустрою, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513) від 24.05.2018 №Д-4276/0-2896/0/22-18 у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду площею 14,1 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1), яка розташована на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) від 10.05.2018 за вх.№Д-4271/0/21-18 про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду площею 14,1 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 11 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення у повному обсязі складено 16 жовтня 2018 року.