Ухвала суду № 77144539, 10.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1169/18 Справа № 202/3622/18 Слідчий суддя - Бєльченко Л.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді Іванченко О.Ю.

суддів Мудрецький Р.В. Калініч Н.І.

секретаря судового засідання Гичка Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040660000317 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1,2 ст. 185 КК України,

за участю:

скаржника ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ :

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР під №1201804066000317 від 21.02.2018 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1,2 ст. 185 КК України про арешт майна .

Згідно ухвали слідчого судді, слідчим відділом СВ Індустріального ВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201804066000317, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України та накладено арешт на майно, що вилучене 23.06.2018 року під час проведення обшуку гаража під інвентаризаційним номером 626, що розташований біля буд. № 50 по вул. Січових Стрільців в м. Дніпрі, а саме на: пістолет марки «STALKER-М906», 9 mm., з номером № 03168-0713; фотоапарат марки «Olympus»; три електроні брилки; паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_4; паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_5; документи; планшет марки «Престіжіо»; навігатор марки «ViewSonic»; телевізор марки «Samsung» з номером UE49К6300; два ножі; блок живлення; велосипед марки «TITAN» синього кольору; велосипед марки «Віаnегі»; велосипед марки «Giant»; білого кольору; кофе машина марки «TREVI»; кофе машина марки «Medic»; кофе машина марки «PHILIPS»; системний блок марки «НР» з серійним номером № CZC1285RBG; системний блок марки «НР» з серійним номером № CZC128B9TB; кейс сірого кольору з приладом для перевірки інтернет обладнання; прилад для перевірки інтернет обладнання марки «BiRD».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник зазначає, що вказаний клопотання з яким звернувся слідчий до суду та зазначене в ньому обгрунтування не відповідають дійсності. Вказує на те, що слідчий суддя прийшов до необгрунтованого висновку стосовно приналежності вказаного майна вимогам ст. 98 КПК України.

В судовому засіданні скаржник та його представник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в скарзі, просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.

Згідно ухвали слідчого судді арешт на вказаний автомобіль накладений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження…

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов’язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апеляційної скарги представника про неможливість накладення арешту, оскільки володілець майна не є підозрюваним, апеляційний суд розцінює як такі, що не ґрунтуються на положеннях процесуального закону.

Таким чином, встановлені обставини свідчать, що вказане майно відповідає критерію речового доказу, передбаченому в ст. 98 КПК, що є підставою для накладення арешту на майно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, у зв’язку з чим в цій частині доводи апеляційної скарги представника є безпідставними.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане майно є доказом розслідуваного злочину, необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків слідчого судді, у зв’язку з чим не можуть бути задоволені.

Водночас, у випадку, якщо наявність зв’язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в сенсі ст. 28 КПК не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин, третя особа наділена правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040660000317 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1,2 ст. 185 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______ _______ ______

О.Ю. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Калініч