Постанова № 7714393, 26.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Справа № 47/21-09

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача – Литвиненко С.А.

відповідача –Козлової О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3763Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.09 року по справі № 47/21-09

за позовом - ПП "Екодом Плюс", м. Харків

до - ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 18356,15 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 18356, 15 грн. основного боргу. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 183,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2009 року по справі №47/21-09 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволений повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивне з тих підстав, що позивач поставив на адресу відповідача товар (будівельні матеріали) на суму 168764,02 грн., що підтверджується накладними, які вказані у позовній заяві. Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково у сумі 150407,90 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати становить у сумі 18356,15 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати, вважаючи його незаконним. В своїй скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають істотного значення для справи, та порушені і неправильно використані норми матеріального права.

Як зазначає скаржник у своїй скарзі, суд, при винесенні вказаного рішення не прийняв до уваги, що між відповідачем і позивачем з 2007 р. існували договірні взаємовідносини щодо поставки будівельних матеріалів (надалі - товар).

У період з 13.04.2007 року по 27.10.2008 року відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 167436,7 грн.

Ці поставки відбувалися на підставі окремих договорів купівлі-продажу відповідно до факту кожного відвантаження товару позивачем і прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. Згідно даних накладних сторони визначили істотними умовами договорів лише найменування товару, кількість та ціну відповідного договору. Порядок оплати за переданий товар відповідно до укладених договорів купівлі-продажу сторонами визначено не було.

Оскільки сторонами строк виконання обов'язку щодо оплати товару у договорах купівлі-продажу встановлено не було, то відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем, при цьому, не надано суду доказів пред'явлення відповідачеві вимоги щодо оплати товару за переліченими у позовній заяві договорами купівлі-продажу. Копія ж фіскального чеку від 14.04.2009 р. № 4327 і повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.04.2009 р., додані позивачем до позовної заяви, не є доказом того, що відповідач отримав від позивача саме вимогу згідно ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи що строки оплати отриманого товару не встановлені ані договорами купівлі-продажу, ані окремими вимогами позивача, обов'язок відповідача щодо оплати товару не настав.

Однак, ці обставині не булі прийняті до уваги судом при винесенні рішення.

На даний час, оплата за поставлений товар була проведена відповідачем частково у сумі 150407,90 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви залишок кредиторської заборгованості склав 17028,80 грн. (односторонній акт звірення взаємних розрахунків і копія фіскального чеку № 2901 від 15.10.2009 р. і опису вкладення до цінного листа № 1308245 від 15.10.2009 р. за заявою представника відповідача Козлової О.В. від 19 жовтня 2009 р. залучені до матеріалів справи).

Суд при винесенні рішення не прийняв до уваги той факт, що позивач здійснив поставку товару: 28.02.2008 р. на суму 1550,83 грн. (видаткова накладна № Е000000037 від 28.02.2008 р.), а не на 2212,63 грн., і 03.06.2008 р. на суму 1332,96 грн. (видаткова накладна № Е 000000004 від 03.06.2008 р.), а не на 1378,32 грн. Ці видаткові накладні за номерами є дублюючими, адже проходять за однаковим номером. Це пояснюється тим, що у випадку поставки товару не у повному обсязі чи асортименті проводилося коригування даних і замінювалися видаткові накладні у позивача.

Тому позивач не має оригіналів видаткової накладної № Е000000037 від 28.02.2008 р. на суму 2212,63 грн. і видаткової накладної № Е 000000004 від 03.06.2008 р. на суму 1378,32 грн. відповідач наголошує, що надані до суду копії є фальсифікованими.

На вимогу судової колегії сторонами підписаний та наданий до справи акт звіряння розрахунків з урахуванням заперечень відповідача, що надавались суду першої інстанції.

Також, представник відповідача відмовився від клопотання про призначення судової експертизи.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як зазначено судом першої інстанції, в своєму рішенні позивач поставив на адресу відповідача товар (будівельні матеріали) на суму 168764,02 грн., що підтверджується накладними, які вказані у позовній заяві.

Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково у сумі 150407,90 грн.

Однак, при розгляді справи, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивач здійснив поставку товару:

28.02.2008 р. на суму 1550,83 грн. (видаткова накладна № Е000000037 від 28.02.2008 р.), а не на 2212,63 грн., і 03.06.2008 р. на суму 1332,96 грн. (видаткова накладна № Е 000000004 від 03.06.2008 р.), а не на 1378,32 грн.

Суд, також, не прийняв до уваги заперечення відповідача, що ці видаткові накладні за номерами є дублюючими, адже проходять за однаковим номером і, це пояснюється тим, що у випадку поставки товару не у повному обсязі чи асортименті проводилося коригування даних і замінювалися видаткові накладні у позивача.

Зазначене підтверджується наданим на вимогу судової колегії актом звіряння розрахунків, згідно якого сторони підтвердили, що на час подання позову сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 17028,80 грн. Зазначену суму заборгованості не заперечує і представник позивача.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно зазначив у своєму рішенні, що заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати становить 18356,15 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, не надано суду доказів пред'явлення відповідачеві вимоги щодо оплати товару за переліченими у позовній заяві договорами купівлі-продажу, безпідставне. Зазначене посилання спростовується наданими до справи доказами, а саме: фіскальним чеком від 14.04.2009 р. № 4327 та повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.04.2009 р.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2009 року по справі № 47/21-09 прийнято без урахування фактичних обставин справи та наданих доказів, тому, підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.1, 3 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2009 року по справі № 47/21-09 в частині стягнення 1327,35 грн. боргу, 13,27 грн. держмита та 25,25 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з Приватного підприємства "Екодом Плюс" (61010, м. Харків, провулок Столярний, буд. 5, кв.7, р/р26004300006706 Харківська ФАКБ "Форум", МФО 350772, ІПН 34861264) на користь Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд.21, кім. 914, р/р 26007805388050 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ЄДРПОУ 317993720305) 6,70 грн. держмита за подання скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 27.01.2010 року.