Постанова № 7714377, 19.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 травня 2009 року Справа № 5020-2/076 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: Сіроштан Наталя Михайлівна, довіреність № б/н від 20.12.07, відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк "Аваль";

відповідач: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дірикції на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 10 березня 2009 року у справі №5020-2/076

за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001)

в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дірикції відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк "Аваль" (вул. Володарського, 10,Севастополь,99011)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 34712,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/04-02/091-06 від 06 листопада 2006 року в сумі 34712,69 грн. (а.с. 2-5).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором в частині сплати кредиту та процентів за користування ним та вмотивовані посиланням на положення статей 526, 611, 612, 1048, 1050 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року у справі № 5020-2/076 (суддя Шевчук Н.Г.) позов відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволений частково.

З субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 7852,16 грн., заборгованість з відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1206,31 грн., пені за прострочення кредиту у розмірі 641,26 грн., пені за прострочення відсотків у розмірі 362,96 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору щодо строків сплати суми кредиту та процентів за користування ним та застосував відповідальність, передбачену пунктом 10.2 кредитного договору.

Вимоги позивача щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася, суд першої інстанції визнав такими, що задоволенню не підлягають з підстав ненадання позивачем доказів направлення на адресу відповідача письмової вимоги про дострокове повернення цієї частини суми кредиту.

Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач допустив порушення умов договору щодо строків сплати кредиту та процентів за користування ним, позивач на підставі пункту 7.5 договору та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України має право на дострокове повернення частини позики, яка залишилася несплаченою, сплати процентів та пені. Однак, зазначена норма, на думку заявника апеляційної скарги, безпідставно залишилася поза увагою господарського суду.

Також, як вказує особа, що звернулася з апеляційною скаргою, не відповідає фактичним обставинам справи посилання суду на пункт 7.5 договору як на обовязкову умову досудового врегулювання спору, адже положення зазначеного пункту договору передбачають право банку у випадку несвоєчасного погашення позичальником кредиту або процентів за користування ним у відповідності до статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»прийняти наказ про примусове погашення заборгованості, а не обовязок здійснити які-небудь дії з цього приводу.

Крім того, позивач вважає необґрунтованою суму заборгованості, яка була стягнута судом першої інстанції у розмірі 7852,16 грн., оскільки уточнений розрахунок сум заборгованості за кредитом судом витребуваний не був, натомість, згідно з позовом та розрахунком позивача сума заборгованості за кредитним договором складала 32502,16 грн.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 06 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції (кредитор) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (позичальник) був укладений кредитний договір № 012/04-02/091-06, згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 43500,00 грн. з метою купівлі автомобіля строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 17 % річних (а.с. 12-13).

При цьому, розділом 3 договору визначено умови надання та забезпечення кредиту, зокрема, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом методом “факт-факт“. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Згідно з пунктом 6.1 договору позичальник зобовязаний використовувати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення отриманого кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісяця платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, та остаточно, при погашенні кредиту. Погашення основної заборгованості за кредитом (позичальна заборгованість) здійснюється згідно графіку погашення заборгованості, який є невідємною частиною договору, а разі, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного у пункті 1.1 договору.

Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позивальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником пунктів 6.1, 6.3, 6.4, 6.6, 6.8, 6.9 даного договору (пункт 7.4 договору).

Пунктом 10.2 договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату сум кредиту, процентів за користування кредитом, а саме - позичальник сплачує кредитору пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочки для кредитів, наданих в іноземній валюті або пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Строк дії договору встановлений сторонами до моменту повного погашення позивальником заборгованості за кредитом, а саме сплати позичальної заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені (пункт 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 43500,00 грн., що підтверджується рахунком № 24 від 25.07.2006 та платіжним дорученням № 1 від 21 листопада 2006 року (а.с. 41).

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором своєчасно не виконує, щомісячні платежі та проценти за користування кредитними коштами не здійснює, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 7.5 договору та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, має право на дострокове повернення частини позики, яка залишилася несплаченою, сплати процентів та пені.

Викладені обставини зявилися підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплату кредиту та процентів за користування ним, у звязку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/04-02/091-06 від 06 листопада 2006 року в сумі 34712,69 грн., з яких заборгованість за кредитом 32502.16 грн., заборгованість за відсотками 1206.31 грн., пеня за прострочення сплати відсотків 362.96 грн., пеня за прострочення повернення суми кредиту 641.26 грн. (а.с. 10-11).

Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 2 статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічну умову містить і спірний договір (пункт 7.4).

Як слідує з матеріалів справи, згідно з пунктом 5.1 договору сторонами у справі був підписаний графік сплати кредитної заборгованості за договором № 012/04-02/091-06 від 06 листопада 2006 року (а.с. 49), який є його невідємною частиною.

Згідно з цим графіком в період з грудня 2006 року по листопад 2011 року відповідач був зобовязаний сплачувати по 725.00 грн. щомісячно.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позичальником порушувалися строки платежу, в результаті чого, станом на 23 грудня 2008 року, заборгованість за кредитом склала 6402.16 грн., заборгованість з процентів за користування ним 1206.31 грн. (а.с. 10-11, 119-120).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, пунктом 10.2 договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату сум кредиту, процентів за користування кредитом, а саме - позичальник сплачує кредитору пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочки для кредитів, наданих в іноземній валюті або пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки для кредитів, наданих в іноземній валюті.

На підставі положень цього пункту позивачем була нарахована пеня за прострочення сплати процентів за період з 01 квітня 2008 року по 22 грудня 2008 року в сумі 362.96 грн. та пеня за прострочення повернення суми кредиту за період з 20 березня 2008 року по 22 грудня 2008 року в сумі 641.26 грн. (а.с. 10-11).

Зазначені суми були стягнути судом першої інстанції без урахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На вимогу суду апеляційної інстанції 18 травня 2009 року позивачем було надано уточнений розрахунок штрафних санкцій, згідно з яким сума пені за прострочення сплати процентів перерахована за період з 24 червня 2008 року по 23 грудня 2008 року та складає 317.12 грн., а сума пені за прострочення повернення суми кредиту за той же період - 529.13 грн. (а.с. 119-120). Судова колегія вважає, що наданий позивачем розрахунок є правильним.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати процентів в сумі 317.12 грн. та про стягнення пені за прострочення повернення кредиту в сумі 529.13 грн..

Одночасно, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині дострокового повернення суми кредиту, що залишилася.

Дійшовши зазначеного висновку місцевий господарський суд зазначив, що оскільки відсутні докази надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту за договором, що залишилася, як слід, і відсутні підстави для задоволення зазначених вимог.

Однак, зі змісту частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає вимога вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому. Про цей свій намір витребувати всю суму позики або всіх речей, які надавалися в позику, позикодавець має право повідомити позичальника, надіславши останньому відповідну вимогу.

При цьому, умови, якою передбачений обовязок позикодавця надіслати вимогу, тільки після чого у нього може виникнуть право вимоги сплатити всю суму позики, договір № 012/04-02/091-06 від 06 листопада 2006 року не містить.

Зокрема, матеріали справи містять лист відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції від 06 грудня 2008 року за вих. № 22-07/3619, у якому позивач виклав саме таку вимогу (а.с. 69).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в цієї частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 32502.16 грн. (43500.00 10997.84 = 32502.16), заборгованість з відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1 206.31 грн., пеня за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 529.13 грн., пеня за прострочення відсотків у розмірі 317.12 грн.

Стосовно вимог, викладених в апеляційній скарзі, щодо передання даної справи на новий розгляд, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що таки повноваження у суду апеляційної інстанції, згідно з статтею 103 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позову в сумі 34554.72 грн..

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року у справі №5020-2/076 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково у сумі 34554.72 грн..

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; 99055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки в установах банку відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції (99011, м. Севастополь, вул.. Володарського, 10, код ЄДРПОУ 20680287, р/р 290931576 у ЦСО КРД ВАТ «Раффайзен Банк Аваль», МФО 324021) 34554.72 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 32502.16 грн., заборгованість з відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1 206.31 грн., пеня за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 529.13 грн., пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 317.12 грн., а також 345.54 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

5. Наказ господарського суду міста Севастополя, виданий 24 березня 2009 року на примусове виконання рішення суду від 10 березня 2009 року, вважати таким, що не підлягає виконанню.

Головуючий суддя

Судді