Постанова № 7714310, 14.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 травня 2009 року Справа № 5020-2/094-9/019                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача:          Мотової Світлани Петрівни, довіреність № 158 від 01.01.09;

відповідача: Майстренка Ігоря Євгеновича, довіреність № 58 від 05.01.09;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 23.03.2009 у справі №5020-2/094-9/019

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, м. Дніпропетровськ, 49602); (Кримська дирекція залізничних перевезень: 95006, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34)

до закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (вул. Приморська, 2-г, м. Севастополь, 99016)

про стягнення збору за подачу та забирання вагонів за серпень-листопад 2008 року в розмірі 335201,86 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.03.2009 у справі № 5020-2/094-9/019 у позові відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що подача та забирання вагонів позивачем здійснювалася в кожне з місць подачі окремо, а тому, при розрахунку вартості наданих послуг, необхідно враховувати договірні умови між сторонами, якими чітко та окремо визначена відстань до кожного пункту призначення.

Крім того, суд зазначив, що закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" є морським портом, а тому порядок розрахунків повинен проводитися з урахуванням вимог пункту 1.6 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, тобто розрахунок відстані повинен проводитися від стрілки до Верхнього зернового терміналу або від стрілки до станції Інженерна. Таким чином, у Державного підприємства "Придніпровська залізниця", відсутні підстави для застосування середньозваженої відстані при розрахунку вартості наданих послуг

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків дійсним обставинам справи.

Так, позивач зазначає, що у пункті 12 додаткової угоди до договору № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825/дч від 27.09.2005 про експлуатацію залізничної під'їзної колії передбачена тільки відстань (загальна протяжність під’їзної колії та яка частина знаходиться на балансі Залізниці, а яка на балансі відповідача), а не порядок нарахування збору за подачу та забирання вагонів на/з під’їзної колії.

Заявник апеляційної скарги вважає, оскільки цей збір є додатковою послугою, пов’язаною з перевезенням вантажу, для визначення суми збору необхідно керуватися Тарифним керівництвом № 1.

Крім того, позивач вважає, що суд неправомірно застосував положення Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ЗАТ "СК "Авліта", що примикає до станції Мекензієві гори Придніпровської залізниці", тому що цей документ регулює організацію руху, а не порядок нарахування та розрахунку збору за подачу та забирання вагонів.

Також, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" не згодне із висновком суду про те, що відповідач є морським портом.

Доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов, позивач спростовує Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 суддю Гоголя Ю. М. замінено на суддю Борисову Ю. В.

13 травня 2009 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 18 травня 2009 року.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Придніпровська залізниця" підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2005 між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" та закритим акціонерним товариством „Стівідорна компанія „Авліта" укладено Договір № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825/дч від 27.09.2005 про експлуатацію залізничної під'їзної колії закритого акціонерного товариства „Стівідорна компанія „Авліта", яка примикає до станції Мекензієві Гори Придніпровської залізниці, та ряд додаткових угод до нього (том 1 а. с. 14-30).

У пункті 13 цього Договору встановлено, що Власник колії сплачує Залізниці плату, серед іншого, за подачу, забирання вагонів по таблиці № 1 і таблиці № 2 Тарифного керівництва № 1.

27.03.2006 між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" та закритим акціонерним товариством „Стівідорна компанія „Авліта" укладено Договір № ПР/4ТХ-06-708/НЮ-179 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (том 1, а. с. 9 - 13).

Пунктом 3 Договору № ПР/4ТХ-06-708/НЮ-179 від 27.03.2006 встановлений порядок проведення розрахунків, за яким плата за перевезення визначається у відповідності до Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Додаткові послуги та штрафи передбачаються розділами 2, 3 Тарифного керівництва № 1 (у тому числі збори, передбачені в пункті 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1) із зазначенням їх ставок (за регульованими тарифами ставки Тарифного керівництва № 1 визначаються із урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею; за вільними тарифами - ставки згідно із затвердженими калькуляціями). Плата за користування вагонами визначається у відповідності до Збірника № 1 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458. На вартість послуг нараховується податок на додану вартість, у встановленому законодавством порядку і відображається у переліках та рахунках ТехПД-4.

Після прийняття в експлуатацію під'їзного шляху до Верхнього зернового терміналу ЗАТ „СК „Авліта" було підписано Додаткову угоду № 4 від 19.10.2007 до Договору № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825 д/ч від 27.09.2005 (том 1, а. с. 26).

Пункт 12 Договору був викладений у новій редакції, а саме: „відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів при подаванні:

- на колії №№1,2,3,4 станції Інженерна Власника -9,83, з них 0,13 км. на балансі залізниці, 9,7 км. на балансі Власника колії;

- на колії Верхнього зернового терміналу - 7,052 км., з них 0,13 км. на балансі залізниці, 6,922 км. на балансі Власника колії.

Вищенаведені обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.

Взаємовідносини залізниці з іншими підприємствами щодо порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 71 Статуту визначаються договором.

При вирішені питання про порядок нарахування та проведення розрахунків за перевезення на надані Залізницею послуги сторони керуються договором № ПР/4ТХ-06-708/НЮ 179 укладеним між позивачем та відповідачем.

Пунктом 3.1. вищевказаного договору передбачено, що додаткові послуги визначаються відповідно до розділу 2 Тарифного керівництва № 1.

Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121 визначено порядок, умови та розмір стягнення зборів та додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (розділ 2).

У пунктах 1.1 та 1.2 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 (далі Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 р. N 551, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за N 828/4121 вказано, що за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів локомотивом залізниці справляється збір у залежності від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці. Відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу і забирання вагонів).

Вищенаведена відстань узгоджена сторонами при підписанні Додаткової угоди № 4 від 19.10.2007 до Договору № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825 д/ч від 27.09.2005 у пункті 12.

Пунктом 1.2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 зазначається, що при наявності на під'їзній колії декількох пунктів подачі й забирання вагонів, розташованих на різних коліях, відстань подачі й забирання вагонів визначається як середньозважена залежно від відстані й кількості вагонів для кожного пункту.

Нарахування збору за подачу та забирання вагонів провадиться відповідно до ставок, передбачених таблицями 1 та 2 Тарифного керівництва № 1 та з урахуванням діючих коефіцієнтів.

На підставі зазначеної вище норми, за серпень - листопад 2008 року позивачем було нараховано відповідачу суму за подачу та забирання і вагонів по кожному пункту подачі окремо з урахуванням середньозваженої відстані у розмірі 1549652,40 грн., з урахуванням ПДВ. Вказане підтверджується відомостями плати за користування вагонами, які були додані до позову та є у матеріалах справи.

Відповідач сплатив лише частину нарахованої суми у розмірі 1214450,54 грн., з урахуванням ПДВ.

Суд першої інстанції відмовив у позові з тієї підстави, що Договором № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825 д/ч від 27.09.2005 чітко встановлений порядок для нарахування оплати, виходячи з подачі вагонів до Верхнього зернового терміналу або станції Інженерна окремо, при цьому вагони подаються одночасно тільки до одного із вказаних місць, у зв'язку з чим визначення Державним підприємством "Придніпровська залізниця" відстані для розрахунку вартості послуг як середньозваженої суперечить умовам договору. Однак, колегія суддів вважає помилковим такий висновок місцевого господарського суду, тому що у пункті 12 додаткової угоди до договору № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825/дч від 27.09.2005 про експлуатацію залізничної під'їзної колії передбачена тільки відстань (загальна протяжність під’їзної колії та яка частина знаходиться на балансі Залізниці, а яка на балансі відповідача), а не порядок нарахування збору за подачу та забирання вагонів на/з під’їзної колії.

На думку судової колегії, такий порядок передбачений саме пунктом 1.2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1.

Отже, нарахування збору за подачу та забирання вагонів на/з під’їзної колії взагалі не суперечить укладеному між сторонами договору. При визначенні середньозваженої відстані Залізниця використовує саме ті відстані, які вказані сторонами у договорі.

Крім того, слід зазначити, що ні договором, ні Тарифним керівництвом № 1 при нарахуванні збору не ставиться в залежність, як саме подаються загони: одним локомотивом з розстановкою на кожен пункт подачі чи різними. При розрахунку суми збору за подачу та забирання вагонів враховується відстань (середньозважена, при визначенні якої беруться дані, вказані в п. 12 договору про експлуатацію під'їзної колії) та кількість поданні та забраних вагонів за добу для кожного пункту (розрахунок проводиться по таблицям 1 та 2 Тарифного керівництва № 1, як це передбачено п. 13 того ж договору).

Таким чином, обґрунтування висновків суду Інструкцією "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їздиш колії ЗАТ "СК "Авліта", що примикає до станції Мекензієві Гори Придніпровської залізниці" є неспроможним, оскільки дана Інструкція регулює організацію руху на під'їзній колії, а не порядок нарахування та розрахунку збору за подачу та забирання вагонів.

Крім того, суд першої інстанції погодився з позицією відповідача зазначивши, що закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" є морським терміналом, який розміщений на території морського порту. З цих підстав місцевий суд дійшов висновку про те, що відстань подачі і прибирання вагонів визначається договором між залізницею і портом в двох напрямах від стрілки примикання портових (при причальних) шляхів до шляхів станції або місць вантаження і розвантаження на цих шляхах.

Доводи відповідача, які викладені у відзиві на апеляційної скарги також засновані на тому факті, що відповідач є морським портом.

Але, суд апеляційної інстанції вважає, що таки обставини взагалі не мають значення для правомірного вирішення спору по суті у даній справі, оскільки сторони на договірних умовах визначили відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів.

Предмет спору у даній справі не стосується внесень змін до договору відносно відстані. При цьому, суд також не повинен у даному провадженні встановлювати спосіб, яким сторони розрахували договірну відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів. Пункт договору, в якому сторони узгодили вказану відстань є чинним, ніким у встановленому законом порядку недійсним не визнавався і зміни до нього на час вирішення спору не вносились.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Таким чином, суд приймає до уваги саме ту відстань, яку визначили сторони у договорі.

Отже, позивач правомірно при розрахунку збору за подачу та забирання вагонів використовував договірну величину відстані та пункт 1.2. Тарифного керівництва № 1. Розрахунок позову представлений позивачем у матеріали справи (том 1, а. с. 31 - 33).

Щодо необхідності дотримання досудового врегулювання спору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Так, рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 1-2/2002 (15-рп/2002) містить висновок про те, що відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За таких обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.03.2009 у справі №5020-2/094-9/019 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (вул. Приморська, 2-г, м. Севастополь, 99016, р/р 26006945190001 в АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 324195, ЄДРПОУ 30628382) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, м. Дніпропетровськ, 49602, п/р 26006000012 в Дніпропетровскій філії АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, ЄДРПОУ 01072828) збір за подачу та забирання вагонів за серпень-листопад 2008 року в сумі 335201,86 грн., 5028,01 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

5. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді