Рішення № 7714001, 27.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.10           Справа № 14/286-09нр. за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Української страхової компанії

“Дженералі Гарант" в особі Сумської філії, м. Суми

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної

страхової компанії "Оранта" в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – гр. Лебедєва Олега Петровича, гр. Русакова Віталія Юрійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – гр. Рябченко Павла Миколайовича.

про стягнення 36 943 грн. 91 коп.

СУДДЯ          Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

Від позивача:           Акімов Е.О. довіреність № 3364-1/14 від 23.12.2009 року

Від відповідача:          Пономаренко Т.М. довіреність б/н від 14.01.2010 року

Треті особи: не прибули

За участю секретаря судового засідання Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 26 906 грн. 22 коп., з яких: 25500 грн. 00 коп. сума страхового відшкодування, 1406 грн. 22 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позивачем 11.01.2010 р. надана заява № 3 від 11.01.2010 р. про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 33849 грн. 54 коп. суму страхового відшкодування, 3094 грн. 37 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 09.09.2009 року.

Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо їх процесуальних прав та обов’язків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

09.10.2009 року близько 12:00 на а/д Конотоп-Жолдаки сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ВАЗ-2107, р/н ВМ5317АН, під керуванням Рябченко П.М., та автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, р/н ВМ4268АВ, під керуванням Русакова В.Ю. (власником автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, р/н ВМ4268АВ є Лебедєв О.П.).

Причиною ДТП стало порушення водієм а/м ВАЗ-2107 Рябченко П.М. вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху (далі ПДР). Своїми діями Рябченко П.М. скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Вина водія Рябченко П.М. в скоєнні правопорушення встановлена Конотопським міськрайонним судом Сумської області, відповідно до постанови якого від 07.11.2008 р. Рябченка П.М. визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п. 16.12 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 5 місяців.

Автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, р/н ВМ5317АН був застрахований власником Лебедєвим О.П. у Сумській філії ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” поліс № 19G-0080097 від 04.01.2008 року.

Згідно висновку № 2701 від 10.12.2008 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, розмір матеріальної шкоди становить 29143,88 грн., які були перераховані на поточний рахунок ТОВ “Ніко-Україна”(згідно заяви Лебедєва О.П. – страхувальника )платіжним дорученням № 1848 від 05.11.2008 року.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов‘язана сплатити потерпілому різніцю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В судовому засіданні було встановлено, що позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 33849 грн. 54 коп.

Відповідно до вимог ПДР та Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”Рябченко П.М. застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ВАТ НАСК “Оранта”.

Цивільна відповідальність Рябченко П.В., як власника автомобіля, була застрахована за договором (3-го типу), укладеним 15.01.2008 року на підставі Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” з ВАТ НАСК “Оранта”.

Статтею 37.4 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”передбачене право страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим та погодженими з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

Страхове відшкодування, відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик має право на регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині боргу, інфляційних збитків в сумі 3094 грн. 37 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Сумської обласної дирекції (40030, м. Суми, вул. За сумська, 3, код 14025009) на користь Відкритого акціонерного товариства "Української страхової компанії “Дженералі Гарант" в особі Сумської філії (40000, м. Суми, вул. Кузнечна, 2а, код 21101478) 33849 грн. 54 коп. суму страхового відшкодування, 3094 грн. 37 коп. інфляційних збитків, 369 грн. 44 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ           Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.02.2010 р.

Суддя