Рішення № 7713894, 19.01.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р. Справа № 3/239/09

За позовом:Управління з використання та розвитку комунальної власності місь-

кої ради

54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1.

про: розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної

плати та повернення комунального майна.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Цехотський І.А. за довіреністю.

Від відповідача:не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом розірвати договір оренди №6001 від 01.12.2005р. укладений між підприємцем та Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради. Зобовязати СПД фізичну особу підприємця ОСОБА_1 повернути управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Лягіна, 26/а, площею 129,20 кв.м., підвал. Стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 3829,89 грн. на користь управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради..

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору оренди № 6001 від 01.12.2005р., ч.3 ст. 18, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 16, 4.2 ст.651, ст.782 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач свої зобовязання не виконує, орендну плату сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі порушуючи умови договору оренди, чим завдає значну матеріальну шкоду бюджету громаді міста.

Відповідно до п.1.5 Положення про Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради (затверджене рішення міської ради від 23.06.06р. за №2/4), останнє є правонаступником фонду комунальної власності міської ради.

Отже, згідно цих даних суд, керуючись ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснює по даній справі процесуальне правонаступництво позивача.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзив по суті спору не надав, двічі свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2005 року між сторонами був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, згідно з умовами якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення підвал міської комунальної власності на підставі розпорядження № 333-р від 19.10.05р. розташоване за адресою: м. Миколаїв вул. Лягіна, 26/а, площею 129,20 кв.м.

Орендна плата визначається на підставі положення про орендну майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.01р. №30/29 і становить без ПДВ за перший місяць оренди 206,51 грн. (п.3.1 договору).

Пунктом 3.4 та 3.5 договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.6 договору, суд зясував в засіданні, що договір неодноразово продовжував свою дію.

Матеріали справи свідчать, що за актом прийому-передачі, позивач 01.12.05 року передав відповідачу, а останній прийняв в користування нежитлове приміщення підвал розташоване на території КЖЕП «Дружба»за адресою: вул. Лягіна, 26/а, площею 129,2 кв.м.

За змістом пунктів 5.2, 6.9 та 8.3 договору орендар зобовязався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар, зі свого боку, має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору. Також, орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України сторони за договором мають можливість відмовитись від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2009 року позивач направив відповідачу лист № 1192/07.01-10 про відмову від договору з вимогою добровільно передати наймодавцю орендоване приміщення в строк до 10.07.2009р. згідно з актом прийому-передачі та погасити заборгованість по орендній платі станом на 01.06.09 у розмірі 1650,85 грн. Дана вимога була обґрунтована тим, що орендарем порушувались умови договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати, яка не вносилась більш ніж три місяці підряд, в звязку з чим, управління відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України відмовилось від подальших договірних відносин.

Дійсно, відповідачу 26.06.09р. було скеровано лист № 1192/07.01-10, про що свідчить копія реєстру рекомендованих листів.

Пунктом 8.3 договору оренди, сторони передбачили, що у разі відмови орендодавця договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Враховуючи наведене, беручи до уваги поштовий перебіг, договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2005 р. вважається розірваним з 02.07.2009 р.

Таким чином, в цієї частині позовних вимог спір між сторонами відсутній.

На підставі вказаного суд припиняє провадження в цій частині позовних вимог в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість з орендної плати за договором не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором від 01.12.2005 р.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом перевірено розрахунок, доданий до позовної заяви, з якого вбачається, що заборгованість по орендній платі за нежитлове приміщення за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2009 року дійсно складає в розмірі 3829,89 грн. Але, беручи до уваги, по-перше, вимогу орендодавця повернути орендоване майно до 10.07.09 року, по-друге, той факт, що договір оренди було розірвано з 02.07.09 року, то відповідно до умов пункту 2.9 договору та вимог чинного законодавства по спірним правовідносинам з липня місяця 2009 року нарахування орендної плати позивачем безпідставне, оскільки в даному випадку мова може йти про стягнення плати за безпідставне фактичне користування майном та/або штрафних санкцій за неправомірне утримання цього майна.

Отже, стягненню по даній справі орендної плати з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 2088,87 грн.(за лютий, березень, квітень, травень, та червень 2009 року).

Відповідно до п. 2.4. договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в пятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передачі приміщення.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що СПД фізична особа підприємець ОСОБА_1 орендоване ним майно за актом прийому-передачі як вимагав орендодавець останньому не передав. Відповідач таких доказів суду не надав, отже відповідно до вимог діючого законодавства суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги управління в частині повернення обєкта оренди орендодавцю.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 32, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 інд.код НОМЕР_1) на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради (АДРЕСА_2 код 22440076) заборгованість з орендної плати у розмірі 2088,87 грн..

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 інд.код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України - 102,00 грн. державного мита за майнові вимоги та 85,00 грн. державного мита за немайнові вимоги.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 інд.код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 інд.код НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Лягіна, 26/а, площею 129,20 кв.м., підвал.

6. В частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2005 р., укладеного між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1 провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя