Рішення № 7713724, 20.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.10                                                                                           Справа№ 6/221

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дом “НТК”, м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Мед-сервіс Львів”, м.Кам’янка-Бузька

про: стягнення 1438грн. 48коп.

                              Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Романішин Р.М.

від відповідача : не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дом “НТК” до Приватного підприємства “Мед-сервіс Львів” про стягнення 1341грн. 95коп. основного боргу, 75грн. 01коп. пені, 10грн. 79коп. 3% річних та 10грн. 73коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.11.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.12.2009р. За клопотанням позивача, ухвалою суду від 01.12.2009р. відкладено розгляд справи на 15.12.2009р. В зв”язку з неможливістю представника позивача прийняти участь у судовому засіданні та особисто надати пояснення у справі, ухвалою суду від 15.12.2009р. відкладено розгляд справи на 20.01.2010р.

В судовому засіданні 20.01.2010р. представник позивача подав суду клопотання від 18.01.2010р. яким повідомив суд про те, що фактична сума боргу становить 841грн. 95коп. оскільки відповідачем сплачено 500грн. 00коп. (10.11.2009р. - 100грн. 00коп., 11.11.2009р. - 100 грн. 00коп.; 12.11.2009р. - 100грн. 00коп.; 17.11.2009р. - 100грн. 00коп.; 08.12.2009р. - 100грн. 00коп.), пеня - 75грн. 01коп., 3 % річних - 10грн. 79коп., інфляційні втрати -10грн. 73коп.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 22.06.2009р. між сторонами договору купівлі-продажу №98 позивач зобов”язувався продати та передати у власність покупця товар медичного призначення у кількості, асортименті і по цінам, узгодженим сторонами і вказаним в накладній на кожну партію товару, яка є невід”ємною частиною договору, а покупець (відповідач) прийняти товар та оплатити в строк, передбачений п.5.1. діючого договору.

На виконання умов даного договору позивач по видатковій накладній №ТД-000528 від 23.06.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 1641грн. 95коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

п.5.1 договору купівлі-продажу №98 від 22.06.2009р. передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця з наданням терміну відстрочки платежу протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів.

Однак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 300грн. 00коп., що підтверджується банківською випискою від 17.09.2009р. (копію долучено до матеріалів справи).

Враховуючи сплату відповідачем частини заборгованості в розмірі 500грн. 00коп., станом на час прийняття рішення неоплаченою залишилась заборгованість 841грн. 95коп.

Відповідно до п.8.1.. договору та ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за цей період за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого розрахунку розрахунку за період з 23.07.2009р. по 15.10.2009р. становить 75грн. 01коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 10грн. 79коп. 3 % річних за період з 23.07.2009р. по 15.10.2009р. та 10грн. 73коп. інфляційних втрат за вересень 2009р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 841грн. 95коп. основного боргу, 75грн. 01коп. пені, 10грн. 79коп. 3 % річних, 10грн. 73коп. інфляційні втрат. В частині стягнення 500грн. 00коп. основного боргу –провадження у справі припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.509,526,530,625,692,712 ЦК України, ст.ст.229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75, 80,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Мед-сервіс Львів”, Львівська обл., м.Кам’янка-Бузька, вул.Шевченка, 47 ( ідентифікаційний код 22357783) на користь ТзОВ “Торгівельний Дом “НТК”, Донецька обл., м.Донецьк,вул.Л.Брюсова, б.106 (ідентифікаційний код 32582771) 841грн. 95коп. основного боргу, 75грн. 01коп. пені, 10грн. 79коп. 3 % річних, 10грн. 73коп. інфляційні втрат, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 80коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 500грн. 00коп. –провадження у справі припинити.

Суддя