Рішення № 7713705, 01.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.10                                                                                 Справа № 6/232

За позовом

Державного підприємства “Луганськвантажтранс”, м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства “Групова збагачувальна фабрика “Луганська”, смт. Білоріченське Лутугинського району Луганської області

про стягнення 2 169 543 грн. 12 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Євдокимова В.С., дов. № 05/1-63 від 30.01.10; Федорук О.Р., дов. б/н від 01.06.10; Завгородній М.П., дов. № 03/1-62 від 13.01.10;

від відповідача - Жидков Л.В., дов. № 979 від 18.04.08;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 23 від 30.11.06 у сумі 2 169 543 грн. 12 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 15.01.10 та доповненнями до відзиву від 29.01.10 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що провадження у справі повинно бути припинено на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що в рамках справи № 4/447 вимоги про стягнення заборгованості за січень 2007 року вже розглядалися. В 2007 році позивач надавав послуги за розцінками: вартість 1 тн/км –0,58 грн., а за маневрову роботу локомотиву за 1 годину –191,00 грн., які діяли між сторонами на підставі договору № 23 від 06.12.05, так як договір №23 від 30.11.06 так і не вступив в силу в 2007 році. Всі надані послуги були відповідачем оплачені в повному обсязі.

Позивачем надані відповідні заперечення на доводи відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30.11.06 ним на адресу відповідача була надіслана пропозиція укласти договір на подачу і прибирання залізничних вагонів № 23 від 30.11.06.

          Відповідач з запропонованою редакцією договору не погодився і питання щодо укладання вказаного договору неодноразово розглядалося в судовому порядку.

          В той же час, відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 27.02.09 по справі № 4/6пд (14/102пд(2/1пд) провадження у справі було припинено на підставі ч.1 ст.80 ГПК України і зазначено, що договір № 23 від 30.11.06 набув чинності 21.12.06 в редакції, запропонованої позивачем.

          За час розгляду вказаної справи позивач надавав відповідачу відповідні послуги за розцінками попереднього періоду. Але, оскільки судом визнано договір укладеним в редакції позивача, останній здійснив перерахунок вартості наданих послуг і відповідно до листа від 25.05.09 запропонував відповідачу оплатити надані послуги за період з 21.12.06 по 31.12.07 в сумі 2169543 грн. 12 коп.

          Відповідач в добровільному порядку вказану суму не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву.

          Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

          Позивачем до стягнення заявлена сума заборгованості за надані послуги за договором № 23 від 30.11.06.

          Як вбачається із матеріалів справи ухвалою господарського суду Луганської області від 27.02.09 в рамках справи № 4/6пд(14/102пд(2/1пд) за позовом ДП «Луганськвантажтранс»до ЗАТ «ГЗФ «Луганська»про врегулювання розбіжностей було встановлено таке.

          Позивачем заявлені вимоги про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору № 23 від 30.11.06 на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ “ГЗФ “Луганська”, а саме викласти пункти договору 2.5; 3.1; абзаци 1, 2, 3, 7 пункту 3.3; п.3.4; п. 3.5; абзаци 3, 4 пункту 3.4; пункти 5.9; 5.1; 5.5; 7.1 у редакції позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.07 у справі № 2/1пд за позовом Державного підприємства "Луганськвантажтранс", м. Луганськ до Закритого акціонерного товариства "ГЗФ "Луганська", смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області про врегулювання розбіжностей позов задоволено частково.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.08 у справі № 2/1пд рішення господарського суду Луганської області від 02.10.07 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.08 у справі № 2/1пд постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.08 та рішення господарського суду Луганської області від 02.10.07 у справі № 2/1пд скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.07.08 у справі № 14/102пд(2/1пд) за позовом Державного підприємства "Луганськвантажтранс", м. Луганськ до Закритого акціонерного товариства "ГЗФ "Луганська", смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області про врегулювання розбіжностей у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.08 у справі № 14/102пд(2/1пд) рішення господарського суду Луганської області від 28.07.08 залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.08 у справі № 14/102пд(2/1пд) рішення господарського суду Луганської області від 28.07.08 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.08 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Спір між сторонами по справі виник щодо укладення договору на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ “ГЗФ “Луганська” № 23 від 30.11.06.

Державним реєстратором виконкому Луганської міської ради 27.12.06 проведено державну реєстрацію Статуту ДП “Луганськвантажтранс”, яке є правонаступником прав та обов’язків ДП “Луганськвугілля”, пов’язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу “Луганськвантажтранс” згідно з розподільчим балансом (п. 3.3 Статуту). Тому, за узгодженою редакцією преамбули проекту договору сторонами обґрунтовано визначено “Транспортом” ДП “Луганськвантажтранс”.

Позивач володіє залізничними коліями на праві господарського відання.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідач отримав запропонований позивачем проект договору 01.12.06, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення.

У разі наявності заперечень проти запропонованого позивачем проекту договору відповідач відповідно до пункту 3.4. Правил обслуговування під'їзних колій повинен був повернути підписаний проект з своїм протоколом розбіжностей у двадцятиденний термін, тобто не пізніше 21.12.06.

Як встановлено, день 21.12.06 не був вихідним, святковим чи неробочим, тому відсутні підстави передбачені ст. 254 ЦК України для перенесення дня закінчення строку.

Відповідач підписав запропонований позивачем проект договору та надав позивачу свій протокол розбіжностей лише 22.12.06, тобто з порушенням 20-денного терміну.

Таким чином, договір про подачу та забирання вагонів № 23 від 30.11.06 укладений між сторонами у справі набув чинності автоматично 21.12.06 в редакції запропонованій позивачем у проекті вказаного договору.

Тобто, пункти, які сторони вважають неузгодженими, набули чинності в редакції запропонованій позивачем у проекті договору про подачу та забирання вагонів №23 від 30.11.06.

На підставі викладеного, провадження у справі № 4/6пд(14/102пд(2/1пд) було припинено відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

          Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з цього слід зазначити, що в рамках розгляду справи № 4/6пд (14/102пд(2/1пд), за участю тих самих сторін було встановлено, що договір № 23 від 30.11.09 був укладений в редакції позивача –ДП «Луганськвантажтранс»з 21.12.06.

Ухвала суду від 27.02.09 була оскаржена як в апеляційному так і касаційному порядку і була залишена в силі, тобто набрала законної сили.

Наведене свідчить про те, що договір № 23 від 30.11.09 був укладений ще 21.12.06, але встановлено це було судом лише 27.02.09.

Під час судового розгляду справи № 4/6пд (14/102пд(2/1пд) сторонами фактично здійснювалися передбачені ним обов’язки, а саме згідно п. 1 договору, він регулює взаємовідносини між «Транспортом»- позивачем і «Вантажовласником»- відповідачем, пов’язані із наданням послуг: з подачі і прибирання залізничних вагонів, маневровим роботам, з оплати за користування залізничними вагонами, оплату за які здійснює відповідач, і порядку передбаченому умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач приймає на себе зобов’язання власними засобами по власним шляхам здійснювати подачу і прибирання вагонів, що прибувають на адресу відповідача.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що відповідач приймає на себе зобов’язання попередньо перераховувати позивачу плату: за подачу й прибирання завантажений вагонів із розрахунку планової вартості 1 тн. км. на 1 півріччя 2007 року –0,82 грн., на 2-е півріч 2007 року – 0,84 грн.; за маневрову роботу локомотиву із розрахунку вартості 1 години –230,00 грн. Вказаним пунктом були передбачено також здійснення інших розрахунків за надані послуги.

Слід визначити, що питання щодо врегулювання розбіжностей в тому числі і по даному пункту договору розглядалося в рамках справи № 4/6пд(14/102пд(2/1пд)

Згідно п. 3.5 договору відповідач здійснює попередню оплату послуг шляхом 100% перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Розмір попередньої оплати визначається середньодобовим планом перевозок на поточний місяць і середньодобовим обсягом подачі вагонів, попереднього місяця.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами, за період з 21.12.06 по 31.12.07 позивач надавав відповідачу певні послуги передбачені умовами договору №23 від 30.11.06, обсяг яких був підтверджений актами виконаних послуг, підписаних сторонами без зауважень та доповнень за період січень-грудень 2007 року (арк. справи 63-97).

Розрахунок вартості наданих послуг фактично здійснювався позивачем з урахуванням розцінок які діяли в попередній період і були значно нижчі ніж ті, що визначені в договорі № 23 від 30.11.09. (вартість 1 тн/км –0,58 грн., а за маневрову роботу локомотиву за 1 годину –191,00 грн.).

Згідно розрахунку позивача (арк. справи 9-10) загальна сума заборгованості за договором № 23 від 30.11.09 з боку відповідача складає 2169 543 грн. 12 коп. З метою отримання вказаної суми позивач направив відповідачу лист від 25.05.09 (арк. справи 43), який відповідачем отриманий, про що свідчить відповідь останнього, за якою зазначено, що відповідач не погодився із донарахуванням йому вказаної суми. Як свідчать матеріали справи, сторони, в тому числі і відповідач не оспорюють відомості щодо загального обсягу наданих послуг які підтверджені відповідними актами та визначені додатково позивачем у розрахунках вартості наданих послуг (арк. справи 49-62).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначений строк його виконання, то воно підлягає виконання саме у визначений строк.

В той же час, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із наведених вище обставин вбачається, що відповідач повинен оплачувати надані послуги 100% передоплатою, що останнім і здійснювалося відповідно до актів виконаних робіт. Але оскільки позивачем застосовувалися нижчі ціни, ніж передбачені договором, останній донарахував плату за надані послуги, направив відповідачу лист та рахунок на оплату, які виходячи з норм діючого законодавства є вимогою на оплату та повинні бути оплачені.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами, що надані обсяги послуг за відповідними актами оплачувалися відповідачем за цінами які були визначені цими актами але не відповідають розцінкам встановленим за договору № 23 від 30.11.06.

Як свідчать надані позивачем докази, він фактично нараховував плату за надані послуги за вартістю аналогічних послуг, наданих у 2006 році і відповідач проти цього не заперечував.

Але такі дії позивача не відповідали положенням договору № 23 від 30.11.06, у зв’язку з чим останній і здійснив перерахунок вартості наданих послуг.

В той же час, слід зазначити, що у позивача не було правових підстав для застосування вартості послуг за цінами, вказаними п. 3.3 договору № 23 від 30.11.06 оскільки саме цей пункт разом з іншими сторонами не був узгоджений.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим їх слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», с.м.т Білоріченське Луганської області Лутугинського району, код 32441307, на користь:

- Державного підприємства «Луганськвантажтранс», м. Луганськ, с.м.т. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 6, код 34792034, заборгованість в сумі 2169543 грн. 12 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 21 695 грн. 44 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –04.02.10.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько