Ухвала суду № 7713527, 22.01.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2010                                                                                           Справа № 16/84

За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, м. Пряшів, Словацька республіка

на постанову органу державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження у справі 16/84

Суддя Васьковський О.В.

За участю представників:

від скаржника (стягувача) – Цебрик Л.В. (дов. від 06.04.09)

від боржника 1 –не з’явився

від боржника 2 –не з’явився

від боржника 3 –не з’явився

від боржника 4 –не з’явився

від органу ДВС – не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 у справі №16/84 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, м. Пряшів, Словацька Республіка про забезпечення позову та накладено арешт на корпоративні права в обсязі 100% в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття” (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська-Бічна, 7 код 34563759), які є предметом договору застави 16.01.08, укладеного між корпорацією „6661041 Канада Інк.” та товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”.

                    Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.08.09 у справі №16/84 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, м. Пряшів, Словацька Республіка. повністю задоволено: визнано недійсним договір застави від 16.01.08, укладений між корпорацією „6661041 Канада Інк.”, Міссіагуа, Онтаріо, Канада та товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ; визнано вільними від заставних зобов’язань корпоративні права в обсязі 100% в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, м. Пряшів, Словацька Республіка 26.10.09 звернулося в господарський суд Закарпатської області із скаргою на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, у якій просить: визнати неправомірними дії міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Тацкаря Володимира Володимировича, які виявилися у відмові у відкритті виконавчого провадження та відмові в прийнятті до провадження ухвали господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 у справі №16/84; постанову від 30.06.09 про відмову у відкритті виконавчого провадження головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Тацкаря Володимира Володимировича визнати недійсною та скасувати. Скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Скарга мотивована тим, що орган ДВС в особі головного державного виконавця Тацкаря Володимира Володимировича, отримавши ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 у справі №16/84, виніс 30.06.09 постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яку мотивував тим, що у процесі проведення перевірки встановлено, що при пред’явленні виконавчого документа порушено ч. 1 ст. 18, пункти 3, 5, 6 частини 1 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження” від 21 .04.1999р. №606 –XIV (далі –Закон № 606-XIV). Скаржник вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасування з наступних підстав: орган ДВС, пославшись на ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV, дійшов неправильного висновку, що суд не вправі надсилати ухвали про забезпечення позову безпосередньо в орган ДВС, так як це право надано лише стягувачу; господарський процесуальний кодекс України у ст. 86 встановлює вимоги до змісту ухвали, серед яких не має таких реквізитів як дата набрання чинності рішення та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.; орган ДВС при відмові у відкритті провадження не дотримався приписів ч. 3 ст. 26 Закону № 606-XIV про роз’яснення стягувану право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами ст. 19, ч. 3 ст. 26 Закону №606-XIV.

Боржник 1 подав заперечення на скаргу позивача, в якому вказує, що скарга позивача безпідставна і не підлягає задоволенню. Судовий процес закінчено набранням рішення у справі законної сили. Рішенням не передбачено застосування арешту корпоративних прав ТзОВ „Старвуд Закарпаття” або їх примусове відчуження. Навпаки рішенням визнано такі корпоративні права вільними від заставних зобов’язань, що суперечить вимогам ухвали про забезпечення позову і тим самим зупиняє її виконання.

Розглянувши скаргу та заслухавши пояснення скаржника (позивача) та представника боржника 1, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону №606-XIV державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

          Ухвала господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 у справі №16/84 про забезпечення позову надіслана до відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції для виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону №606-XIV за виконавчим документом, зокрема, про забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у 5-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відділом державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Тацкаря Володимира Володимировича 30.06.09 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

          Постанова мотивована тим, що при пред’явлені документа порушено ч.1 ст.18, п.3, 5, 6 ч.1 ст.19 Закону України „Про виконавче провадження”.

          Проаналізувавши матеріали скарги суд дійшов наступних висновків.

          Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження з підстав передбачених ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження”. Посилання державного виконавця на ч.1 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження є неправомірним, оскільки стаття 26 цього Закону не містить такої підстави відмови.

          Крім того, слід відзначити, що ухвала від 16.06.09 направлена органу ДВС безпосередньо судом, у зв’язку із чим неправильним є посилання державного виконавця на ч. 1 ст.18 Закону, де встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

          Також, неправомірним є посилання державного виконавця на п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.19 Закону. Так, п.3 ч.1 ст.19 Закону №606-XIV встановлює, що виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

          Вказана норма передбачає певний перелік відомостей, які повинні зазначатися у виконавчому документі. Проте, державним виконавцем не зазначено, які конкретно відомості не містив виконавчий документ та без яких було неможливо здійснити виконавче провадження.

          У п.п. 5, 6 ч.1 ст.19 Закону №606-XIV передбачено, що у виконавчому документі повинні зазначатися дата набрання чинності рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вимоги до виконавчого документа, передбачені вказаними положеннями Закону застосовуються до виконавчих документів, виданих на виконання рішення (постанови) суду. У даному випадку до виконання пред’явлена ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову, яка виноситься судом з метою не допустити можливого утруднення або невиконання рішення суду.

          Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до змісту ухвали господарського суду, у якій реквізит „дата набрання чинності„ та „строк пред’явлення виконавчого документа до виконання” не передбачено. Дата набрання чинності ухвал господарського суду, що підлягають виконання відповідно Закону № 606-XIV визначаються днем їх винесення судом. Строк пред’явлення ухвали господарського суду до виконання становить 3 роки. Цей висновок ґрунтується на п.1 ч.1 ст.21 Закону № 606-XIV де встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи –протягом трьох років. Згідно із п.2 ч.2 ст.21 Закону №606-XIV, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень господарських судів.

          Таким чином, підстави наведені органом ДВС, з яких відмовлено у відкритті виконавчого провадження, застосовані неправомірно.

Частиною п’ятою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Боржники та орган ДВС участь уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили.

За таких обставин, скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, м. Пряшів, Словацька республіка підлягає задоволенню.

Заперечення ТзОВ „Старвуд Закарпаття” від 24.12.09 про те, що скарга є безпідставною, оскільки судовий процес у даній справі закінчено набранням рішення у справі законної сили суд відхиляє, оскільки наведена обставина не перешкоджає оскарженню дій чи бездіяльності органу ДВС, відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд визнає неправомірними дії міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Тацкаря Володимира Володимировича, які виявилися у відмові у відкритті виконавчого провадження та відмові в прийнятті до провадження ухвали господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 у справі №16/84 та визнає недійсною постанову від 30.06.09 про відмову у відкритті виконавчого провадження головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Тацкаря Володимира Володимировича.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

скаргу задоволити повністю.

Визнати неправомірними дії міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Тацкаря Володимира Володимировича, які виявилися у відмові у відкритті виконавчого провадження та відмові в прийнятті до провадження ухвали господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 у справі №16/84.

Визнати недійсною постанову від 30.06.09 про відмову у відкритті виконавчого провадження головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Тацкаря Володимира Володимировича.

Ухвалу надіслати сторонам та органу ДВС.

Суддя                                                                                          О.В. Васьковський

Повни текст ухвали виготовлено та підписано 03.02.10.