Рішення № 7713500, 18.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" січня 2010 р. Справа № 15/115-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Мельник І.А. - представник за довіреністю від 21.11.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (м. Берислав Херсонського області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопільський ремонтно-механічний завод" (с. Краснопіль Чуднівського району)

про припинення дії договору, стягнення штрафних санкцій в сумі 105000,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про внесення змін в договір № 2105-08 від 21.05.2008р. про припинення його дії на даному етапі без здійснення останнього платежу, стягнення на його користь з відповідача 105000,00грн., із яких: 525000,00грн. штрафних санкцій за порушення строку поставки верстата, 52500,00грн. штрафних санкцій за порушення строку проведення монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.10.2009р. позовну заяву ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №15/115-Д, розгляд справи призначено на 24.11.2009р.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2009р. розгляд справи відкладено на 17.12.2009р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвала господарського суду Житомирської області від 24.11.2009р. про відкладення розгляду справи оскаржувалась відповідачем в апеляційному порядку.

Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою від 21.12.2009р. відмовив у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопільський ремонтно-механічний завод", с. Краснопіль, Житомирської області на ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.11.2009р. у справі № 15/115-Д.

21.12.2009р. до господарського суду від Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" надійшла заява про уточнення позовних вимог від 14.12.2009р., відповідно до яких, позивач уточнив п. 2 позовних вимог та просить припинити дію договору № 2105-08 від 21.05.2008р. з 21 вересня 2009р. у зв'язку з прострочкою боржника, відповідно до ст. 612 ЦК України (а.с.65).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну позовних вимог, розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

В судовому засіданні 18.01.2010р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви від 14.12.2009р. підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 14.12.2009р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

15.01.2010р. від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника (а.с.69).

Приймаючи до уваги той факт, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи, що поважність неявки відповідача не підтверджена документально та є повторною, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Краснопільский ремонтно-механічний завод” (відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Бериславський машинобудівний завод” (позивач у справі) було укладено договір № 2105-05, у відповідності з яким постачальник (відповідач) передає, а замовник (позивач) купує на умовах, викладених у договорі наступну продукцію: вертикально-фрезерний станок з ЧПУ моделі 65А90ПМФ4-11 з ЧПУ - NC310 у кількості 1 шт. Продукція по тексту договору іменується у подальшому “Товар” (а.с.27).

Якість товару повинна відповідати технічним вимогам заводу виробника та паспорта станка (п.1.2 договору № 2105-08).

Пунктами 2.1., 2.2 договору № 2105-08 передбачено, що ціна враховує проведення пусконалагоджувальних робіт на площах замовника та становить 525000,00гривень, у тому числі ПДВ 87500,00грн. Загальна сума договору становить 525000,00 грн., у тому числі ПДВ 87500,00грн.

Відповідно до п. 2.3. договору № 2105-08, сторони погодили, що оплата товару проводиться на основі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів по зазначеним у договорі платіжним реквізитам постачальника у наступному порядку:

- 50% замовник сплачує у вигляді попередньої оплати, на протязі 20 календарних днів з моменту підписання даного договору;

- 30% замовник сплачує на протязі 10 календарних днів з дня приймання товару на площах постачальника у відповідності до умов договору;

- 20% замовник сплачує на протязі 5 календарних днів з дня підписання акта пусконалагоджувальних робіт на площах замовника.

Умови поставки товару викладені у розділі 3 договору № 2105-08 від 21.05.2008р., зокрема:

- 3.1. Постачальник поставляє товар на умовах FCA (с.Краснопіль Житомирської області) згідно до правил “Інкотермс” у редакції 2000р.

- 3.2. Постачальник поставляє товар на протязі 120 днів з дати надходження 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

- 3.3. Відвантаження товару здійснюється вантажопідйомними засобами постачальника.

Згідно до пункту 7.1. договору № 2105-08 від 21.05.2008 р., договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року.

На виконання умов договору № 2105-08, позивач платіжним дорученням №1267 від 17.04.2008р., перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 262500,00 грн. (а.с.12 (на звороті), що становить 50% від ціни договору №2105-08 від 21.05.2008р.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.02.2009р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №2105-08 від 21.052008 р. (а.с.28-29).

Зазначеною додатковою угодою, зокрема, викладено у новій редакції наступні пункти договору:

2.1. Ціна включає проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт на площах замовника та становить 525000,00 грн., у тому числі ПДВ 87500,00грн.

2.3. Оплата товару здійснюється на основі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів по зазначеним у договорі платіжним реквізитам постачальника у наступному порядку:

- 50% замовник сплачує у вигляді попередньої оплати, на протязі 20 календарних днів з моменту підписання даного договору;

- 23% замовник сплачує на протязі 10 календарних днів з дня приймання товару на площах постачальника, згідно умовам договору;

- 7% замовник сплачує на протязі 3-х робочих днів з дати поставки товару замовнику;

- 20% замовник сплачує на протязі 5 календарних днів з дня підписання акта пусконалагоджувальних робіт на площах замовника.

3.1. Постачальник постачає товар замовнику на умовах СРТ (м. Берислав) згідно правил “Інкотермс” в редакції 2000р.

3.2. Постачальник постачає товар замовнику на протязі 5 робочих днів від дати надходження 23% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника, по факту приймання товару на площах постачальника, за умови 73% оплати вартості обладнання на момент його відвантаження.

3.3. Постачальник здійснює монтаж та пусконалагоджувальні роботи на протязі 30 календарних днів з дати початку проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Крім того, додатковою угодою від 10.02.2009р. сторонами було доповнено договір №23105-08 від 21.05.2008р. пунктом 5 щодо обов’язків сторін. Зокрема, пунктом 5.1 додаткової угоди передбачені обов’язки постачальника, у відповідності з якими: постачальник зобов'язався узгодити з замовником дату початку проведення монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт по даному договору; провести установку (монтаж) обладнання на фундамент, підготовлений замовником згідно ТУ заводу виробника; провести запуск станка та наладку його на деталь замовника; виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи у погоджені із замовником строки та з належною якістю; приймання станка на відповідність технічним параметрам и нормам точності виробника виконується на програмній деталі замовника. Акт пусконалагоджувальних робіт підписується уповноваженими представниками замовника і постачальника в день виконання умови безперебійної обробки станком деталей, які складаються з 5 шт. (п.5.1. договору).

Пунктом 5.2 додаткової угоди передбачені обов’язки замовника, згідно з якими замовник зобов’язаний: направити постачальнику заявку на монтаж обладнання; узгодити при необхідності з постачальником графік проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт; забезпечити всі умови необхідні постачальнику для проведення монтажних і пусконалагоджувальних робіт згідно ТУ заводу виробника і вимог постачальника; забезпечити умови для проведення монтажних і пусконалагоджувальних робіт; забезпечити для надання допомоги при проведенні монтажних і пусконалагоджувальних робіт спеціалістів (при необхідності); на момент початку проведення пусконалагоджувальних робіт надати у розпорядження постачальника технологічну програму на програмну деталь, яка відповідає програмному забезпеченню даного станка; своєчасно прийняти роботи і підписати акт пусконалагоджувальних робіт у відповідності з умовами договору.

Пункт 6 договору “Відповідальність сторін” доповнено пунктами 6.4., 6.5, 6.6., 6.7., зокрема, пунктом 6.5. договору встановлено, що постачальник несе відповідальність за строки виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт у вигляді нарахування пені у розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожен день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості обладнання.

Слід зазначити, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до приписів статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України.

Водночас, положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Відповідно до пункту 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому суттєвим для вирішення спору, який випливає з договору є встановлення обставин виконання сторонами тих умов договору, які є спірними та з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків.

В даному випадку, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним та містить ознаки договорів поставки та підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона - підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. За визначенням ч.1 ст.631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Узгоджений сторонами строк дії договору дає можливість встановити чіткі параметри, які дозволяють визначити проведене виконання договірного зобов’язання у часі як належне.

У даному випадку, сторони у договорі №2105-08 від 21.05.2008 р. зазначили строк дії даного договору – до 31 грудня 2008 року. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, не перестали існувати після 31.12.2008 р. (не всі взаємні зобов’язання сторін були виконані до цієї дати). Тобто, вказаний договір продовжував діяти і після зазначеної дати, що сторони засвідчили, уклавши додаткову угоду до договору №2105-08 від 21.05.2008р. та обумовивши, що все, що не передбачено цією додатковою угодою, регулюється умовами договору №2105-08 від 21.05.2008 р. та що вказана додаткова угода є невід’ємною частиною договору №2105-08 від 21.05.2008 р. (п.п.3,4 угоди).

Матеріали справи свідчать, що після узгодження змін та доповнень до умов договору №2105-08 від 21.05.2008 р. додатковою угодою від 10.02.2009 р., на виконання цих умов, 13.02.2009 р. Відкритим акціонерним товариством “Бориславський машинобудівний завод” перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільський ремонтно-механічний завод” кошти в сумі 120750,00грн., що становить 23% від ціни договору №2105-08 від 21.05.2008р. (платіжне доручення №312 від 13.02.2009 р., а.с.12).

19.02.2009 р. за накладною №1902/1 ТОВ “Краснопільський РМЗ” відпущено, а ВАТ “Бериславський машинобудівний завод” одержано верстат 65А90ПМФ4-11 з ЧПУ-NС 310 у кількості 1 одиниця за ціною 525000,00 грн., про що також виписано податкову накладну за порядковим номером 02-19/1 від 19.02.2009 р.

Сторонами також складено та підписано акт про те, що 20.02.2009р. “Краснопільський ремонтно-механічний завод” поставив на територію ТОВ “Бериславський машинобудівний завод” на виконання договору поставки №2105-08 від 21.05.2008р. станок мод. 65А90ПМФ4-11. Станок по зовнішньому візуальному огляду відповідає комплектації згідно паспорту заводу виробника, за виключенням УЧПУ НС 310 ( відсутній). Кабелі та з’єднання візуальних механічних пошкоджень не мають. Усі недоліки і пошкодження при транспортуванні зафіксовані на фотографіях (пошкоджені кожухи кабелів, направляюча механізму зміни інструменту отримала пошкодження). Претензій до розвантаження станка немає. По зовнішньому вигляду претензій до стану обладнання на момент поставки немає. ТОВ “Бериславський машинобудівний завод” зобов’язався зберігати обладнання в отриманій комплектації до початку проведення монтажних робіт представниками ТОВ “Краснопільський РМЗ”.

Платіжним дорученням №384 від 25.02.2009р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 36750,00 грн., що становить 7% від ціни договору № 2105-08 від 21.05.2008 р.(а.с.12).

Вивчивши умови договору, в т.ч. викладені у додатковій угоді, суд встановив, що позивачем як замовником по договору було порушено умови здійснення 50% передоплати (мав сплатити до 10.06.2008 р., а сплатив 17.06.2008 р.), в решті умови п.2.2. договору ним дотримані. Водночас, постачальник – відповідач по справі, не порушив умови поставки товару, викладені у п.3.2. договору в редакції додаткової угоди. А тому посилання позивача на вказану обставину та позовні вимоги щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахування пені за порушення строків поставки обладнання –є безпідставними, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, несплаченою ТОВ “Бериславський машинобудівний завод” постачальнику залишилась сума, що дорівнює 20% ціни договору та становить 105000,00 грн., яку позивач повинен сплатити на протязі 5 календарних днів з дня підписання акту пусконалагоджувальних робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що 24.02.2009 р. ВАТ “Бериславський машинобудівний завод” направило ТОВ “Краснопільський РМЗ” заявку на монтаж обладнання, в якій повідомило, що згідно п.5.2. договору ним проведено підготовчі роботи до здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у зв’язку з чим просило здійснити монтаж станка на його території з 02.03.2009 р. (а.с.30).

У відповіді на вказану заявку від 25.12.2009р. постачальник вказав на готовність до виконання монтажних робіт у вказаний строк (а.с. 31).

Отже, дата початку робіт була погоджена сторонами, а тому, у відповідності до п.3.3. договору постачальник повинен був виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи на протязі 30 календарних днів з дати початку проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколів проведення пусконалагоджувальних робіт та листування сторін, при виконанні монтажних та пусконалагоджувальних робіт виявлено різного роду несправності, що перешкодило вчасному (згідно умов договору – до 01.04.2009 р.), закінченню пусконалагоджувальних робіт.

За таких обставин, у ВАТ “Бериславський машинобудівний завод” виникло право на нарахування ТОВ “Краснопільський РМЗ”, у відповідності до умов договору (п.6.5. додаткової угоди), пені за прострочення виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Так, стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Як уже зазначалось, умовами договору (п.6.5.) за порушення строків виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт сторони передбачили сплату відповідачем пені у розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З урахуванням викладеного та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування до стягнення з відповідача 52500,00 грн. пені за порушення строків виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Позивач, крім стягнення штрафних санкцій, також, просив припинити дію договору № 2105-08 від 21.05.2008 р.

Заявляючи позов, особа визначає спосіб захисту порушеного права та вказує підстави такого захисту.

Згідно з заявою від 14.12.2009 р. №1950/022 позивач просив припинити дію договору №2105-08 від 21.05.2008 р. з 21.09.2009 р. у зв’язку з прострочкою боржника, відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з простроченням виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт позивач направляв відповідачу претензію в якій посилався на втрату інтересу ВАТ “Бериславський машинобудівний завод” до виконання зобов'язання відповідачем та вимагав розірвати договір №2105-08 від 21.05.2008р. (а.с.35).

Відповідач у відзиві на претензію посилався на можливість розгляду питання про розірвання договору №2105-08 від 21.05.2008р. в частині проведення пусконалагоджувальних робіт. Крім цього, відповідач пропонував внести зміни до договору, виключивши з нього умови про зобов'язання постачальника провести пусконалагоджувальні роботи.

Порядок зміни і розірвання господарського договору визначено статтею 188 Господарського кодексу України. Згідно з цією статтею, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором; сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результат її розгляду.

Частиною 4 статті 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, законодавство передбачає передачу на розгляд суду питання щодо внесення змін до договору або його розірвання.

Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору №2105-08 від 21.05.2008р., як пропонувало ВАТ “Бериславський машинобудівний завод” відповідачу в своїй претензії, то сторони мали право передати такий спір на вирішення господарського суду.

Проте, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.2009р., заявив вимогу про припинення дії договору у зв’язку з прострочкою боржника, відповідно до ст. 612 ЦК України.

Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення цивільних зобов'язань можна поділити на договірні та законні. Договірні підстави визначаються добровільно суб'єктами цивільних правовідносин в договорах. Законні підстави припинення зобов'язань, в свою чергу, можуть бути загальними та спеціальними. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені статтями глави 50 Цивільного кодексу України, до них відносяться: виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін. Загальні підстави припинення зобов'язань стосуються будь-яких цивільно-правових зобов'язань, якщо дотримуються умови їх настання. Спеціальні умови припинення зобов'язань містяться у главах ЦК, присвячених регулюванню окремих видів зобов'язань.

Як уже зазначалось, договір №2105-08 за своєю правовою природою є договором, який поєднує в собі умови договору поставки та договору підряду.

Нормами чинного законодавства України не передбачена можливість припинення дії договору поставки та договору підряду в односторонньому порядку.

Укладений між ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" та "Краснопільський ремонтно-механічний завод" договір №2105-08 не містить умов щодо можливості односторонньої відмови від договору або припинення його дії у зв'язку з відмовою однієї із сторін від його виконання.

Норми статті 612 ЦК України, на яку послався позивач як підставу припинення договору, передбачають відмову від прийняття виконання внаслідок втрати інтересу кредитором, а не припинення дії договору.

Зазначені норми законодавства свідчать про те, що позивач звернувся до суду з вимогою щодо захисту свого права шляхом припинення дії договору у спосіб, який не відповідає встановленим законом судовим способам захисту цивільних прав. Такий спосіб захисту прав, також, не передбачений укладеним сторонами договором.

Зважаючи на те, що предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, господарський суд прийшов до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні позову в частині припинення дії договору №2105-08 від 21.05.2008р.

Така ж правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 11.10.2005р. у справі №7/1074 та постанові ВСУ від 13.07.2004р. у справі №10/732; інформаційних листах ВГСУ від 11.04.2005р. №01-8/344, від 25.11.2005р. №01-8/2229 та від 13.08.2008р. №01-8/482.

Враховуючи викладене, позов Відкритого акціонерного товариства "Бориславський машинобудівний завод" підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 52500,00грн. пені за порушення строків виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт. У задоволенні решти позову слід відмовити.

Судові витрати, у відповідності з ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525,526, ч. 1 ст. 549, ст.ст. 712,837 ЦК України, ст.ст. 173,174,193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопільський ремонтно-механічний завод" (13264, Житомирська область, Чуднівський район, с.Краснопіль, вул. Чуднівська, 77, ідентифікаційний код 32777276)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Бориславський машинобудівний завод" (74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. 25 Жовтня, 73, Ідентифікаційний код 00211004):

- 52500,00грн. пені за порушення строків виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

- 525,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечння судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам